7. Витрати страховика.

8. Методи фінансування страхових послуг.

9. Методи розподілу страхових послуг.

Завдання 5. Діяльність страхових брокерів може бути визначена:

1. Як професійна діяльність осіб, зареєстрованих як суб’єкти підприємництва, пов’язана із посередництвом у сфері страхування.

2. Як діяльність, яка обслуговує „життєвий цикл” страхового полісу на різних його стадіях.

3. Як професійна діяльність осіб, уповноважених діяти від імені та за дорученням однієї чи більше страхових компаній, з укладання договорів.

Завдання 6. Що таке страховий продукт:

1. Страховий поліс.

2. Процес укладання договору страхування.

3. Комплекс зобов’язань страховика.

4. Набір основних і допоміжних послуг, що реалізуються, страхувальникові?

Завдання 7. Чим відрізняється брокер від агента:

1. Немає жодних відмінностей.

2. Кількістю працівників.

3. Розміром отриманої комісійної винагороди.

4. Брокер завжди представляє інтереси страхувальника?

Завдання 8. Попит на страхові послуги на ринку формують:

1. Страхові компанії.

2. Природні страхові події.

3. Засоби масової інформації.

4. Техногенні аварії та інші катаклізми.

Завдання 9. Основні фактори підвищення ефективності реалізації страхової послуги:

1. Страховий тариф, страхова сума, термін дії договору страхування.

2. Страховий тариф, ризики, франшиза.

3. Якість страхового продукту, сервіс.

4. Якість страхового продукту, тариф, реклама.

Завдання 10. Аквізиція - це:

1. Початковий етап реалізації страхової послуги.

2. Контроль над застрахованим об’єктом.

3. Кінцевий етап реалізації страхової послуги.

4. Не має жодного відношення до продажу страхових послуг.

Тема 5: Страхова організація

1. Організаційні форми страховиків в Україні.

2. Порядок створення, функціонування та ліквідації страхової організації.

3. Організаційна структура страхової компанії.

4. Ліцензування страхової діяльності.

5. Об’єднання страховиків та їхні функції.

Ключові терміни:

Страхова компанія, страхове товариство, структура страхової компанії, філія страховика, представництво страховика, об’єднання страховиків, структура страхової компанії.

1. Організаційні форми страховиків в Україні

Під організаційною формою розуміється тип підприємства за способом його утворення. Організаційні форми підприємств в Україні визначені Цивільним кодексом України і Законом України „Про господарські товариства”. Закон України „Про страхування” визначає, що страхові компанії можуть існувати в слідуючих організаційних формах: акціонерні товариства (відкриті і закриті), товариства з додатковою відповідальністю, товариства з повною відповідальністю, командитні товариства.

Класифікують страхові організації за такими ознаками:

1. За системою страхування і формою власності:

• Комерційні.

• Державні.

• Товариства взаємного страхування.

1. За характером виконуваних операцій:

• Спеціалізовані.

• Універсальні.

• Перестрахувальні.

1. За зоною обслуговування:

• Місцеві.

• Регіональні.

• Національні.

• Міжнародні.

4. За розміром статутного капіталу й обсягом надходження страхових платежів:

• значні;

• середні;

• дрібні.

Охарактеризуємо основні організаційні форми страхових компаній:

Страхове товариство – юридична особа, що має свій статут, де визначені цілі і завдання товариства, види діяльності, розмір статутного фонду, порядок керування ним. Статутний капітал акціонерного страхового товариства формується за допомогою акцій. Страхове товариство – основна форма організації страховика (страхового фонду) на основі централізації коштів за допомогою об’єднання часток капіталу або емісії та продажу акцій.

Товариство взаємного страхування – особлива форма організації страхового фонду на основі централізації коштів за допомогою пайової участі його учасників. Учасник товариства взаємного страхування одночасно виступає як страховик і страхувальник. Створення товариств взаємного страхування притаманне об’єднанням фізичних осіб, а також об’єднанням дрібних і середніх власників (домовласників, власників готелів).

Державна страхова компанія – публічно-правова форма організації страхового фонду державою. Організація державних страхових компаній здійснюється через їхнє заснування державою чи націоналізацію акціонерних страхових компаній і обернення їхнього майна у державну власність. Створення державних страхових компаній є формою втручання держави у діяльність страхового ринку. Ця форма організації страховика передбачена законодавством України і практично реалізована у вигляді кількох державних страхових компаній, що заповнюють конкретні сегменти страхового ринку (медичне страхування іноземних громадян, що в’їжджають в Україну, обов’язкове страхування від нещасних випадків на залізничному транспорті).

Урядові страхові організації – некомерційні компанії, діяльність яких ґрунтується на субсидуванні. Вони спеціалізуються на страхуванні від безробіття, страхуванні компенсацій робітникам і службовцям, а також на страхуванні непрофесійної працездатності. Звільнені від сплати державних, федеральних і місцевих податків. В Україні цієї категорії страховиків немає.

Приватна страхова компанія належить декільком власникам – приватним особам. В Україні така форма існує у вигляді акціонерних страхових компаній закритого типу, повних, командитних чи товариств із додатковою відповідальністю, причому кількість засновників (акціонерів) такої компанії повинна бути не менше трьох осіб.

Кептив – акціонерна страхова компанія, що обслуговує корпоративні страхові інтереси їх засновників, а також суб’єктів, що самостійно господарюють, і які належать до структури багатопрофільних концернів або значних фінансово-промислових груп. Кептів може бути дочірньою страховою компанією іншого страховика. Поширені на страховому ринку України. [25]