5. Характеристика страхового ринку України, його основних показників та перспектив розвитку

Ринковій економіці притаманні певні атрибути, без яких вона не може існувати. Одним з таких об’єктивних атрибутів є страховий ринок. Ступінь розвитку національного страхового ринку визначається: часткою застрахованих послуг у ВВП; ступенем захищеності майнових інтересів страхувальників від найпростіших ризиків; інвестиційним потенціалом страхової галузі, у тому числі розміром інвестицій, залучених в економіку країни через систему страхування; структурою страхового ринку; ступенем його інтеграції у світове страхове господарство; рівнем затребуваності страхування як інструменту реалізації державних програм, підвищенням його економічної ефективності; рівнем зайнятості у страховій галузі тощо.

Страховий ринок України розпочав формуватися на початку 90-х років двадцятого століття. За свою нетривалу історію він пройшов три етапи розвитку. Першим був період 1990-1993 pp., коли фактично не існувало страхове законодавство (період так званого „стихійного розвитку”).

Другим був період 1994-1996 pp., коли розвиток ринку регулювався Декретом КМУ „Про страхування” від 10.05.1993 р. (період так званого „декретного розвитку”). Поряд з правонаступницею Держстраху - національною акціонерною компанією „Оранта” - поступово виникло безліч нових страховиків. До 1996 року їх число досягло 800. Зареєструвати страхову компанію не складало особливих труднощів. Потрібно було зробити внесок до статутного фонду в розмірі $ 5000. Цих грошей невистачило б навіть на те, щоб взяти на себе ризик по страхуванню одного автомобіля.

Третім є період з 1997 р. по 2000 р. Цей період називають „законним розвитком”, бо ринок регулюється Законом України „Про страхування”. Вперше цей закон прийнятий 07.03.1996 р., друга його редакція прийнята 04.10.2001 p., а в дію вона вступила 07.11.2001 р. З цього Закону, статутний фонд страхової компанії повинен складати 100000 ECU. Після перереєстрації, відповідно з цією вимогою, кількість страхових компаній різко скоротилася. Деякі з страховиків припинили існування, а багатьом довелося об’єднатися, щоб збільшити свої фінансові можливості.

На нашу думку можна виділити четвертий етап розвитку страхового ринку України (2002 рік і дотепер) – період переосмислення напрацьованого та перехід до нових стандартів і підходів у регулюванні і розвитку ринку. Значно посилилась конкуренція, професіоналізм у роботі страховиків. З’явився новий регулятор – створена наприкінці 2002 року Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг (ДКРРФП), суворішими стали вимоги щодо капіталізації ринку.

Кількість страхових компаній (СК) станом на 31.03.10 становила 444, з яких 70 СК зі страхування життя (СК „Life”) та 374 СК, що здійснювали види страхування, інші, ніж страхування життя (СК „non-Life”). Станом на 31.01.10 р. кількість страхових компаній зменшилась на 33 СК у порівнянні з кількістю СК станом на 31.03.09 р.

Таблиця 4.1

Кількість страхових компаній станом на 31.03.09 та 31.03.10

Кількість страхових компаній	на кінець кварталу
	І кв.2009	І кв.2010
Загальна кількість	477	444
в т.ч. СК „non-Life”	402	374
в т.ч. CК „Life”	75	70
Виключено з Держреєстру протягом періоду	1	8
в т.ч. СК „non-Life”	1	6
в т.ч. CК „Life”	0	2
Включено до Держреєстру протягом періоду	9	2
в т.ч. СК „non-Life”	6	2
в т.ч. CК „Life”	3	0

Скорочення: СК „non-Life” – страхові компанії, що здійснюють страхування видів, інших ніж страхування життя, CК „Life” - страхові компанії, що здійснюють страхування життя.

На розвиток страхового ринку України значний негативний вплив мала фінансова криза 2009 року, так за результатами І кварталу 2010 року відзначалися темпи спаду більшості показників страхової діяльності (таблиця 1), у порівнянні з І кварталом 2009 року динаміка показників свідчила про такі тенденції:

• на 8,0% збільшилась кількість укладених договорів (крім н/в)*, при цьому кількість договорів, укладених з фізичними особами, зросла на 7,9% (за винятком договорів з обов’язкового особистого страхування від нещасних випадків);

• на транспорті, їх кількість у І кварталі 2010 році становила 118 458 817 одиниць і зменшилась на 8,9%.

• на 0,4% збільшились обсяги надходжень валових страхових премій, а обсяг чистих страхових премій зменшився на 12,7%;

• на 16,7% зменшились валові страхові виплати/відшкодування, а обсяг чистих страхових виплат – на 11,4%;

• на 23,0% збільшилися обсяги вихідного перестрахування, в тому числі обсяги премій, сплачених на внутрішньому ринку збільшились на 27,4%, а на зовнішньому зросли на 1,4%;

• на 2,9% зменшився обсяг страхових резервів;

• на 4,2% зросли загальні активи, з них активи, визначені законодавством для представлення коштів страхових резервів – на 3,3%.

Аналіз сучасного стану, тенденцій і проблем розвитку вітчизняного страхового ринку свідчить про певні здобутки та численні недоліки, притаманні функціонуванню як окремих страхових компаній, так і всієї системи страхування. Розвиток страхового ринку стримує дія наступних факторів:

• відсутність державної політики розвитку;

• неузгодженість господарського і страхового законодавства: для стабільного функціонування страхового ринку недостатньо вдосконалювати лише законодавство, що регулює страховий ринок, необхідно розробляти та впроваджувати систему кодексів: торговельний, цивільний, господарський, податковий;

• недосконалість податкового законодавства;

• нестабільність фінансового середовища господарюючих суб’єктів і населення.[24, с.213]

До факторів, які стримують процес розвитку страхового ринку, також відносяться наростання інфляційних процесів, зростання безробіття, економічна криза основних галузей народного господарства. До того ж страхування втратило довіру у населення, як основного партнера у страхуванні через бюрократизм у роботі і, особливо, необов’язковістю у справі своєчасних виплат страхового відшкодування та небажання ведення кропіткої роботи з страхувальниками.