3. Маркетинг в страхуванні

На сьогоднішній день на страховому ринку спостерігається тенденція перевищення пропозиції страхових послуг над попитом. Конкуренція змушує страхові компанії розробляти і впроваджувати нові види страхування, удосконалювати їх. Саме на підставі даних маркетингових досліджень страховик обирає варіанти можливих стратегічних напрямків своєї діяльності.

Маркетинг у страхуванні - це комплекс заходів, що мають на меті формування та постійне вдосконалення діяльності страховика завдяки розробці конкурентоспроможних страхових продуктів (послуг) для конкретної категорії споживачів, а також упровадження раціональних форм реалізації цих продуктів, збору та аналізу інформації щодо ефективності діяльності страховика.

Страховому маркетингу властиві наступні функції:

• Дослідна – передбачає вивчення ринку страхування, зокрема потреб споживача.

• Управлінська – прогнозування, планування, розробка конкурентноспроможних страхових продуктів, контроль за реалізацією страхових послуг;

• Фінансова – отримання прибутку.

Об’єктами маркетингу переважно є:

1) страхове поле (категорія потенційних клієнтів страховика та об’єктів страхування);

2) якісні показники страхових продуктів:

• гарантія платоспроможності страховика;

• відповідність умов страхування (правил, договорів) реальним потребам страхувальника;

• конкурентоспроможність і прийнятна для страхувальника вартість;

• зручність придбання полісу чи укладання договору, а також простота підготовки документа і отримання страхового відшкодування в разі страхового випадку;

• якість юридичної підготовки договорів страхування, у тому числі і з погляду інтересів клієнта;

3) канали реалізації страхових продуктів:

• офісний метод реалізації, коли клієнт самостійно перебуває чи запрошується до офісу страховика;

• через відокремлені підрозділи та агентську мережу;

• через об’єднання страховиків;

• брокерське посередництво.

4) формування споживчого попиту - охоплює практично всі заходи, спрямовані на збільшення реалізації страхових продуктів, а саме в’язки страховика з громадськістю (public relations), рекламу та ін.

4. Страхові договори, порядок їх підготовки, укладання та виконання

Між страховиком та страхувальником в письмовій формі укладається договір страхування, в силу якого страховик зобов’язаний при настанні страхового випадку виконати страхові виплати страхувальнику або іншій особі, на користь якої було укладено договір страхування, а страхувальник зобов’язується сплатити страхові внески у встановлені строки.

У страховій практиці традиційно застосовується два види документів - страховий договір і страховий поліс (свідоцтво, сертифікат). Терміни „страховий договір” і „страховий поліс” є тотожними, за суттю і призначенням між ними різниці немає, проте існує різниця за їх змістом. Страховий договір - це письмовий документ, в котрому деталізовано викладаються усі умови і порядок здійснення страхових відносин з приводу страхування певного об’єкта. Страховий поліс переважно є скороченою формою договору страхування, котра містить тільки основну числову характеристику договору.

Основними важливими елементами договору страхування є:

• об’єкти страхування;

• використання системи страхування;

• страхова сума;

• страховий тариф за узгодженням сторін;

• розмір страхової премії;

• термін (строк) страхування;

• порядок змін та припинення дії договору страхування;

• права, обов’язки та відповідальність сторін договору.

При складанні договору страхування необхідно керуватися основними положеннями ст. 16 Закону України про страхування, де чітко визначені:

• дефініції договору страхування;

• необхідні реквізити та обов’язкова інформація;

• обов’язки страховика;

• обов’язки страхувальника;

• порядок виплати страхових сум;

• умови відмови у виплаті страховиком відшкодувань тощо.

Порядок укладання договору визначається цивільним законодавством, зокрема Законом України „Про страхування”. Існують дві стадії у процесі укладання договору:

1) пропозиція однієї сторони іншій вступити в договірні відносини – оферта;

2) одержання і прийняття пропозиції іншою стороною – акцепт, що вказує на згоду останньої укласти договір на умовах, закладених у пропозиції.

Договір страхування вступає в дію після сплати першого страхового платежу, якщо ним же не передбачені інші умови набрання чинності.

Громадяни України сплачують страхові платежі лише в гривнях, а іноземні громадяни - в гривнях або в іноземних вільно конвертованих валютах.

Страхові виплати здійснюються валютою, передбаченою договором страхування.

Дія договору страхування припиняється за згодою сторін, а також у разі:

1) закінчення терміну дії;

2) виконання страховиком зобов’язань перед страхувальником у повному обсязі;

3) несплати страхувальником страхових платежів у встановлені в договорі терміни. При цьому договір вважається достроково припиненим у разі, якщо перший (або черговий) страховий платіж не був сплачений за письмовою вимогою страховика протягом десяти робочих днів з дня висунення такої вимоги страхувальникові, якщо інше не передбачено умовами договору;

4) ліквідації страхувальника - юридичної особи або смерті страхувальника-громадянина чи втрати ним дієздатності, за винятком випадків, передбачених статтями 21-23 Закону „Про страхування”;

5) ліквідації страховика в порядку, установленому законодавством України;

6) прийняття судового рішення про визнання договору страхування недійсним;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Дія договору страхування може бути достроково припинена за вимогою страхувальника або страховика, якщо це передбачено умовами договору страхування.

Договір страхування вважається недійсним з часу його укладання у випадках, передбачених цивільним законодавством України. Крім того, відповідно до цього Закону договір страхування визнається недійсним також у разі:

1) коли його укладено після страхового випадку;

2) коли об’єктом договору страхування є майно, яке підлягає конфіскації на підставі судового вироку або рішення, що набуло законної сили. Договір страхування визнається недійсним у судовому порядку.