2. Страхова послуга як продукт страхового ринку

Страхова послуга є товаром у середовищі страхового ринку. Але порівняно зі звичайним товаром страховик не створює ніякого матеріального продукту. Його продукт може бути визначений як невідчутна діяльність і тому належить до поняття „послуга”. Основні споживачі ринку - фізичні та юридичні особи (страхувальники). Саме для них страхові компанії розробляють різноманітні страхові продукти, визначають програму страхування, формують попит та пропозицію на свої послуги.

Страхова послуга на підставі Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг” №2664 - III від 12.07.2001 р. належить до категорії фінансових послуг, як і послуги банків та інших фінансових установ.

В сучасних умовах досить часто при здійсненні процесу страхування застосовуються терміни страхові продукти та страхові послуги.

В.Д. Бігдаш визначає страховий продукт, як набір послуг (основних і допоміжних) для здійснення захисту майнових інтересів страхувальників при настанні страхових випадків, визначених договором страхування або чинним законодавством.

Використання терміну „страховий продукт” є більш коректним при здійсненні конкретного виду страхування, а термін „страхова послуга” дещо ширший, включає в себе значний спектр інших операцій, пов’язаних із страхуванням, таких як: розрахунки актуаріїв, результати роботи професійних оцінювачів страхового ризику та страхового збитку, збір інформації про ймовірність настання страхового випадку, масштабність ймовірних ризиків та збитків.

Переважно українські економісти виділяють дві основні особливості страхових продуктів, а саме:

1. Нематеріальність (відсутність натурально-речового вмісту), похідними від якої є:

• неоднаковість (індивідуальний характер одного і того ж продукту стосовно різних об’єктів);

• неподільність на частини з метою передачі на споживання іншим;

• неможливість зберігання (нагромадження, складування);

• відсутність переходу прав власності;

• складність оцінки якісних показників.

2. Неналежність страхових послуг до послуг першої необхідності, наприклад, медичних чи транспортних, унаслідок чого їх реалізація ускладнена.

Страхові послуги, здебільшого, реалізуються у такий спосіб:

• прямий продаж;

• продаж за допомогою посередників.

Прямий продаж здійснюється:

• в офісі страхової компанії;

• спеціально найманими працівниками - аквізиторами;

• за адресами у довідниках;

• поштовими відправленнями;

• по мережі Інтернет.

Продаж за допомогою посередників відбувається:

• через агентів;

Страхові агенти - це громадяни або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика, і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов’язані із здійсненням страхових виплат, а також збирають інформацію про відповідні види страхових послуг та страховиків - конкурентів, здійснюють аналіз ринкового середовища. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.

• через брокерів;

Страхові брокери - це юридичні особи або громадяни, які зареєстровані у встановленому порядку як суб’єкти підприємницької діяльності та отримують винагороду за посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу у страхуванні як страхувальник. Страхові або перестрахові брокери-нерезиденти можуть надавати послуги лише через постійні представництва в Україні, які повинні бути зареєстровані як платники податку відповідно до законодавства України та включені до державного реєстру страхових або перестрахових брокерів.

• через інших посередників - банки, туристичні агенції тощо.