4. Добровільне страхування

Добровільне страхування проводять на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок проведення добровільного страхування визначають правилами страхування, які страховик визначає самостійно відповідно до вимог Закону України „Про страхування”. Конкретні умови страхування обговорюють під час укладення договору страхування.

Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов’язковою передумовою для реалізації інших правовідносин.

Згідно зі ст. 6 Закону України „Про страхування” в Україні проводять такі види добровільного страхування:

1. Медичне страхування;

2. Страхування від нещасних випадків;

3. медичне страхування (безперервне страхування здоров’я);

4. страхування здоров’я на випадок хвороби;

5. страхування залізничного транспорту;

6. страхування наземного транспорту (крім залізничного);

7. страхування повітряного транспорту;

8. страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту);

8. страхування вантажів та багажу (вантажобагажу);

10. страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних явищ;

11. страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 5-9);

12) страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

13. страхування цивільної відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

14. страхування цивільної відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника);

15. страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 12-14);

16. страхування кредитів (у тому числі відповідальності позичальника за непогашення кредиту);

17. страхування інвестицій;

18. страхування фінансових ризиків;

19. страхування судових витрат;

20. страхування гарантій (порук) та прийнятих гарантій;

21. страхування медичних витрат;

22. інші види добровільного страхування.

5. Види та системи відповідальності у страхування

Під системою страхування розуміють взаємозв’язок між страховою сумою, вартістю об’єкта страхування, розміром страхового відшкодування та збитку страхувальника, який здійснюється на основі математичних розрахунків за певним алгоритмом.

Термін „система страхування” має аналоги у використанні – „система страхової відповідальності”, „система страхового забезпечення”. Методи страхування поділяються в залежності від розподілу відповідальності за ризик між сторонами страхових відносин.

Відповідальність страхової компанії це вартість, або частка вартості застрахованого об’єкту, котру вона взяла на себе згідно з договором страхування. У практиці страхування застосовують наступні системи та види відповідальності:

І. За вартістю об’єкта:

• Повна відповідальність  це відповідальність за якою об’єкт страхується на повну вартість на момент укладання договору, в разі настання страхового випадку, страхувальник отримає повну компенсацію за завданні збитки в межах страхової суми.

• Відновлювальна відповідальність - це відповідальність за якою відшкодування збитків за знищений, або пошкоджений об’єкт буде здійснено як за нове аналогічне майно, знос майна при цьому не враховується.

• Відповідальність за граничною вартістю – передбачає встановлення в договорі певного граничного показника який відповідає розміру страхової суми, збиток при цьому, визначається як різниця між страховою сумою та фактично досягнутим показником, а відшкодування буде виплачено в розмірі граничного показника. Така система відповідальності використовується при страхуванні фінансових, сільськогосподарських ризиків, тощо.

ІІ. За обсягами ризиків:

• Пропорційна відповідальність - передбачає виплату відшкодування за застрахований об’єкт в тій пропорції, яку страхова сума становить до дійсної вартості застрахованого майна на момент укладання договору. Страхове відшкодування за пропорційною відповідальністю розраховується за формулою:

, (2.1)

де, Q – страхове відшкодування;

Т – страховий збиток;

S – страхова сума;

W – вартісна оцінка майна.

• Відповідальність за першим ризиком полягає в тому, що збиток при настанні страхового випадку відшкодовується повністю, в межах страхової суми, яка в свою чергу не завжди відповідає дійсній вартості об’єкта страхування. Застраховану частину об’єкта вважають першим (застрахованим) ризиком, вартість об’єкта, що не підлягає страхуванню є другим (незастрахованим) ризиком:

, (2.2)

• Страхування за системою дрібної частки (дробової частини) передбачає встановлення двох страхових сум, одна з яких називається показаною вартістю. За цією системою страхове відшкодування встановлюється в розмірі дробу чи відсотку від показаної вартості об’єкту страхування. Тобто відповідальність страховика обмежується встановленим дробом або відсотком. Проте завжди витримується умова: страхове відшкодування дорівнює збиткам, але в межах страхової суми:

,