3.2. Перспективи розвитку апк із врахуванням зарубіжного досвіду

Подолання кризових явищ та вибір правильних орієнтирів економічного розвитку АПК свідчить, що для вибору з можливих напрямів у сільськогосподарській сфері необхідно вивчити зарубіжний досвід. Лише таким чином можна швидко й ефективно трансформувати сільськогосподарське виробництво, стимулювати мале і середнє підприємництво та водночас забезпечити покращення ситуації аграрних формувань для виходу на Світові ринки, що надзвичайно важливо для нашої держави, з її величезним потенціалом аграрної країни [15].

Перспективи майбутнього розвитку АПК України можна роздивитись на  прикладі АПК розвинутих країн світу. В таких країнах як США,  Канаді,  Великобританії та інших набуло  поширення  сервісне  інженерно-економічне забезпечення з боку технічних центрів крупних   машинобудівних фірм, дилерських підприємств (які є економічно або юридично незалежними), практикується продаж фермерам машинобудівними фірмами техніки у кредит і постачання сільськогосподарської продукції у магазини. Так, до послуг дилерських  підприємств  у наведених вище країн вдаються від 70 до  90%  фірм  -  виробників  сільськогосподарської продукції [19, с. 144]. У Франції, Італії, Великобританії та в інших країнах поширені кооперативи із спільного використання сільськогосподарської техніки.

Економічні та інвестиційні умови, в яких працюють українські сільськогосподарські товаровиробники не можна порівняти з умовами, що створюються для фермерів у розвинутих країнах. Так, середня ставка по кредитах для сільськогосподарських товаровиробників складає у Франції 6,6 %, в США – 4,6 %, в Китаї – 5,3 % , а в Україні – 18-20 % [2, с. 69].

При виготовленні та реалізації продуктів АПК в Україні було б нераціонально орієнтуватися лише на створення фермерських господарств, на переважання приватної власності. Адже агропромислові об'єднання здійснюють спеціалізований випуск продукції рослинництва і тваринництва, займаються її первинною переробкою і зберіганням, вступають у виробничу кооперацію з постачальниками промислової продукції для сільського господарства. Держава регулює діяльність агропромислового комплексу через механізм цін, оподаткування, кредитну політику, надання субсидій сільському господарству, заохочення експорту сільськогосподарської продукції тощо. На сучасному етапі слід звернути увагу на те, що в Україні внаслідок неналежного зберігання втрачається до 25% усієї продукції АПК, а тому особливої уваги потребують зберігання, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, що зумовлює необхідність структурних змін в АПК. У масштабі всієї країни агропромислова інтеграція здійснюється через формування регіональних АПК, зон, областей і районів. У системі регіональних АПК найважливіше значення має ефективне використання землі та інших засобів виробництва. Це вимагає раціонального взаємозв'язку галузей і підприємств промисловості, сільського господарства, а також торгівлі у масштабі країни [5].

В умовах глобалізації великого значення для країни набуває використання можливостей міжнародного співробітництва. Серед таких факторів надзвичайно важливим є залучення зарубіжних інвесторів до розвитку вітчизняної інноваційної сфери, зокрема в області АПК.

Важливою метою розвитку агропромислового комплексу України є розширення меж ринку збуту продукції сільського господарства. Шляхи досягнення мети пов’язані з активізацією держави у світових інтеграційних процесах. Україна має потужний експортний потенціал. Землі країни відзначаються високою родючістю. За деякими оцінками експертів, на них без втручання хімізації можна вирощувати до 50 ц/га зерна.

Іноземні інвестиції в аграрний сектор України є дуже незначними – лише 2,8 % від загального їх обсягу в економіку країни. В основному це вкладення потужних підприємств харчової промисловості, які зацікавлені у розширенні власної сировинної бази. Непривабливість сільського господарства для іноземних інвесторів зумовлена низьким рівнем прибутковості сільськогосподарського виробництва, високими ризиками і неврегульованістю земельних відносин.

Позитивний вплив на залучення інвестицій з країн СНД можуть мати перегляд національного законодавства щодо створення вільних економічних зон, промислово-фінансових груп та внесення змін в практику приватизації підприємств у високотехнологічному секторі економіки. Це важливо тому, що інвестиції з країн СНД можуть прийти насамперед на вже існуючі підприємства, в роботі яких зацікавлені технологічно пов’язані з ними підприємства Росії та інших країн СНД.

Основними напрямками розвитку АПК України є:

• обґрунтування постановки нової наукової проблеми формування інноваційних механізмів державного регулювання розвитку АПК в умовах інтеграції;

• вивчення досвіду провідних країн-експортерів сільськогосподарської продукції;

• аналіз механізму бюджетної підтримки АПК України у відповідності до вимог СОТ та САП країн ЄС;

• формування інноваційних механізмів державної підтримки розвитку агропромислового комплексу через пільгове оподаткування та кредитування, розподіл державних дотацій та компенсацій аграрним товаровиробникам, кредитування АПК під заставу земель сільськогосподарського призначення;

• здійснення заходів щодо проведення систематичної профорієнтаційної роботи за кордоном для підвищення популярності вищої аграрної освіти України;

• здійснити технічне переоснащення АПК, підготувати висококваліфікованих робітників з даної сфери.

Отже, необхідно провести реформи в аграрному секторі щодо підвищення ефективності виробництва, вивести агропромисловий комплекс країни на новий рівень розвитку. Для цього потрібно:

• забезпечити сільськогосподарські підприємства матеріально-технічними ресурсами;

• вивчити досвід зарубіжних країн щодо методів господарювання;

• знайти нові ринки збуту та підвищити ціни на продукцію сільського господарства.