
- •1.Бюджет держави як економічна категорія.
- •2.Бюджет як основний фінансовий план держави.
- •3. Роль і місце бюджету в фінансово-кредитному механізмі держави
- •4.Бюджетна політика і бюджетна стратегія
- •5 Бюджетний дефіцит: сутність, його види, причини виникнення.
- •6.Джерела фінансування дефіциту бюджету. Гарантії виконання боргових зобов’язань.
- •9. Принципи побудови бюджетної системи
- •11.Бюджетний процес, його складові
- •12. Бюджетні права
- •13. Характер і форми взаємовідносин між бюджетами. Види міжбюджетних трансфертів.
- •15.Економічна сутність доходів бюджету, їх класифікація.
- •19.Платежі за ресурси, їх види, роль у доходах бюджету.
- •Склад і структура доходів Державного бюджету України.
- •Доходи місцевих бюджетів, які враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів.
- •Доходи місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертах.
- •Порядок формування доходів місцевих бюджетів.
- •Економічна сутність видатків бюджету, їх класифікація.
- •Засади розмежування видатків між окремими бюджетами.
- •28. Склад і структура видатків Державного бюджету України.
- •29. Видатки місцевих бюджетів, які враховуються при визначенні обсягу між бюджетних трансфертів.
- •30. Видатки місцевих бюджетів, які не враховуються при визначенні обсягу між бюджетних трансфертів.
- •31. Поняття бюджетної класифікації, її складові.
- •32. Склад видатків бюджету на економ дія-сть, їх роль і місце у розвитку економіки.
- •33. Напрямки і форми бюджетного фінансування економічної діяльності.
- •34. Видатки бюджету на науку. Фінансування наукових досліджень у відомчих наукових закладах та вищих закладах освіти.
- •35. Склад видатків бюджету на соц захист населення.
- •Адресні субсидії громадянам на житло і комунальні послуги.
- •Види державної допомоги сім’ям з дітьми, джерела їх фінансування.
- •Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям, порядок її призначення і виплати.
- •Склад видатків на соціальне забезпечення. Порядок їх планування.
- •Склад видатків на соціально-культурні установи і заходи. Принципи кошторисного фінансування.
- •Нормування видатків соціально-культурних установ. Види норм.
- •Кошторис бюджетної установи, його форма, порядок складання і затвердження.
- •Видатки бюджету на освіту, їх склад і структура.
- •Оперативно-сітьові показники діяльності шкіл, порядок їх визначення.
- •Система ставок заробітної плати вчителів загальноосвітніх шкіл.
- •Порядок планування фонду заробітної плати педагогічного персоналу шкіл.
- •Планування видатків до кошторису загальноосвітньої школи.
- •Фінансування дитячих дошкільних закладів.
- •51. Видатки бюджету на охорону здоров’я, їх склад і структура.
- •52. Виробничі показники діяльності установ охорони здоров’я, порядок їх визначення.
- •53. Система заробітної плати медичних працівників.
- •54. Порядок планування фонду заробітної плати
- •55. Планування видатків до кошторису установи охорони здоров’я.
- •56. Склад видатків на оборону, порядок
- •57. Видатки бюджету на державне управління,
- •58. Порядок планування видатків бюджету на управління.
- •59. Форми державного кредиту.
- •60. Сутність державного боргу, його класифікація.
- •61. Методи управління державним боргом.
5 Бюджетний дефіцит: сутність, його види, причини виникнення.
.Перевищення видатків над доходами, тобто бюджетний дефіцит — найскладніше явище. Насамперед, дефіцит зовсім не означає незбалансованості бюджету, оскільки це перевищення видатків тільки над постійними доходами бюджету. Крім того, дефіцит бюджету слід оцінювати з позицій як окремо держави, так і фінансової системи загалом. Для держави це завжди небажане і досить часто негативне явище. Інші суб'єкти фінансових відносин та сфер і ланок фінансової системи можуть оцінювати це явище по-різному.
Обсяги фінансових ресурсів і отриманих доходів у суспільстві визначаються потужністю й ефективністю фінансової системи взагалі, а не станом бюджету. Брак коштів у бюджеті має місце і за достатнього забезпечення суб'єктів підприємницької діяльності фінансовими ресурсами і досить високого рівня доходів юридичних та фізичних осіб. За таких умов не йдеться про фінансову кризу в тій чи іншій країні; це тільки проблеми, пов'язані з формуванням бюджету, зумовлені певними об'єктивними або суб'єктивними чинниками. Але дефіцит бюджету може бути спричинений і обмеженістю фінансових ресурсів, що зумовлює незначні обсяги виробленого ВВП і відповідно низький рівень доходів юридичних та фізичних осіб. За таких умов ознаки фінансової кризи в країні очевидні та стосуються усіх суб'єктів.
Залежно від виду бюджетний дефіцит розглядається за формою вияву, причинами виникнення і напрямом дефіцитного фінансування.
1. За формою вияву вирізняють плановий, фактичний і прихований дефіцити.
Плановий дефіцит запланований та затверджений у законі про Державний бюджет України.
Фактичний — це реальне перевищення видатків над доходами бюджету, офіційно зафіксоване наприкінці бюджетного періоду.
Прихований дефіцит — занижена величина фактичного бюджетного дефіциту і державного боргу, що часто робиться цілеспрямовано і є результатом певних політичних ігор (наприклад, перед виборами, щоб підвищити заслуги певної партії та примусити виборців проголосувати за правлячу партію ще раз). Також цей дефіцит може бути наслідком "жорсткого" курсу уряду на щорічно збалансований бюджет. Прихованість дефіциту є ознакою непродуманості фінансової політики держави.
2. За причинами виникнення виокремлюють свідомий, вимушений, циклічний і структурний дефіцити.
Свідомий дефіцит виникає в умовах достатності ресурсів у суспільстві та досить високого рівня доходів юридичних і фізичних осіб. Він пов'язаний з політикою помірного оподаткування з метою зміцнення фінансової бази підприємницьких структур. За таких умов досить активна політика позикових фінансів.
Вимушений дефіцит пов'язаний з низьким рівнем виробленого ВВП, якщо процес оподаткування не може забезпечити бюджет держави достатніми доходами.
Циклічний дефіцит — дефіцит, який є результатом циклічного падіння виробництва (зменшення національного доходу й обсягу виробництва) унаслідок кон'юнктурних коливань.
Структурний дефіцит є результатом свідомої активної (дискреційної) політики держави, що передбачає маніпулювання податками й урядовими видатками з метою зміни реального обсягу національного виробництва і зайнятості, контролю над інфляцією та прискоренням економічного зростання і запобігання спаду виробництва в країні.
3. За характером впливу на економіку вирізняють стійкий дефіцит бюджету (є у довгостроковому періоді), та тимчасовий (зумовлений касовими розривами у процесі виконання бюджету або подіями, які не можна передбачити і спрогнозувати).
Під час виконання бюджету в окремих ланках бюджетної системи може утворитися тимчасовий касовий розрив (графік фінансування видатків випереджає у часі надходження коштів його дохідної частини). Він може бути плановим, якщо об'єктивно не збігаються терміни фінансування з бюджету встановлених видатків і надходження коштів до дохідної частини, а також при запланованому дефіциті, та позаплановим, що пов'язано з невиконанням плану з надходження доходів або з перефінансуванням за окремими видами видатків.
Для покриття касових розривів у бюджетах формується спеціальний фонд — оборотна касова готівка, суму якої встановлюють, затверджуючи бюджет, але не більше 1 % від загального фонду бюджету. Якщо коштів оборотної касової готівки недостатньо, такий бюджет може одержати бюджетну позику від бюджету вищого за рівнем.
4. За напрямами дефіцитного фінансування дефіцит може мати пасивний характер — спрямування залучених під його покриття коштів на поточні потреби, й активний — фінансування бюджетних інвестицій, насамперед, капітальних вкладень у високоефективні інвестиційні проекти.
Дефіцит державного бюджету — явище неоднозначне. Представники кейнсіанської школи стверджують, що поміркований бюджетний дефіцит — це благо, оскільки він дає можливість збільшити сукупний попит шляхом дефіцитного фінансування державних видатків.
Основними причинами виникнення бюджетного дефіциту є:
— зменшення приросту національного доходу внаслідок економічної кризи і спаду виробництва;
— збільшення державних видатків на фінансування неекономічних сфер діяльності, особливо на державне управління й економічно необґрунтовані соціальні програми;
— падіння доходів в умовах кризового стану економіки та зменшення надходжень до держбюджету;
— циклічні спади в економіці, особливо якщо вони глибокі й тривалі;
— неефективний механізм оподаткування суб'єктів господарювання, коли завищений податковий тиск зумовлює поступове зниження ділової активності та тінізацію економіки;
— не правильно визначені орієнтири та непослідовність фінансово-економічної політики;
— слабкий фінансовий контроль із боку держави за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів; — збереження ситуації, за якої найприбутковішими є вкладення капіталу у сфери нематеріального виробництва (торговельно-посередницьку та фінансово-кредитну);
— зростання внутрішнього й зовнішнього державного боргу;
— у короткостроковій перспективі — зменшення податків з метою підвищення ділової активності та стимулювання економіки (без відповідного коригування бюджетних витрат).