3. Вимоги до позначення стандартів

Державні стандарти України позначають згідно з ДСТУ 1.5-93.

Позначення державного стандарту України складається з індексу (ДСТУ), реєстраційного номера, присвоєного йому при затвердженні, і відокремлених тире двох останніх цифр року затвердження. У позначенні державного стандарту, що входить до комплексу стандартів, в його реєстраційному номері перші цифри з крапкою визначають комплекс стандарту. Якщо стандарт використовується тільки в атомній енергетиці, додається літера А, яку проставляють після двох останніх цифр року його затвердження. Позначення державного стандарту, що оформлений на підставі застосування автентичного тексту міжна­родного або регіонального стандарту і не вміщує додаткові вимоги, складається з індексу (ДСТУ), позначення відповідно до міжнародного або регіонального стандарту без зазначення року його прийняття і відокремлених тире двох останніх цифр року затвердження державного стандарту. Наприклад, міжнародний стандарт ISО 9591:1992 повинен позначатися ДСТУ ІS0 9591-93.

4. Порядок розробляння та затвердження стандартів

Вперше в незалежній Україні правила розробляння плану державної стандартизації було викладено в КНД (керівному нормативному документі) 50-014-93. "Порядок розроблення плану державної стандартизації", де фактично було зафіксовано практику колишнього СРСР. У 1995 р. було надано чинності стандарту ДСТУ 3250-95. "Порядок розроблення плану державної стандартизації", який встановив загальні положення, порядок формування, узгодження, затвердження та контролю виконання річного плану державної стандартизації на основі напрацювань у незалежній Україні. Законодавчою базою його розроблення був Декрет Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію" від 10.05.1993 № 46.

На сьогоднішній день Національна система стандартизації України передбачає визначені правила та порядок, за якими стандарти розробляються та підготовлюються до впровадження.

Запроваджені наступні стадії виконання робіт:

• Організація розроблення стандарту

Керівник організації, яка розробляє проект стандарту, назначає відповідальних виконавців та визначає крайній термін виконання кожного етапу. Розробляється технічне завдання (ТЗ) на розробку стандарту. Для цього збирають, вивчають та аналізують матеріали, які стосуються об'єкта стандартизації. Пясля цього виконуються патентні дослідження, з урахуванням динамічного розвитку інфраструктури України та закордонного досвіду,.

У ТЗ визначають мету та завдання стандарту; перелік вимог, які будуть встановлені у стандарті; об'єм та етапи роботи і строки їх виконання. ТЗ затверджує голова ТК (технічного комітету) або керівник організації-розробника після погодження з Держстандартами України та зацікавлененими міністерствами (відомствами). В тому випадку, якщо стандарт розробляє ТК, то для виконання робіт ним визначається відповідний підкомітет (ПК), формується робоча група (РГ) або залучається найбільш компетентна в цій галузі стандартизації організація.

• Розроблення в першій редакції проекту стандарту

ТК, ПК, РГ або організація-розробник готує проект стандарту згідно з договором і ТЗ на розробку стандарту. Для цього здійснюються науково-дослідні, проектно-конструкторські роботи, випробування тощо. На основі цих робіт вибирають оптимальні варіанти об'єкта (показники, норми, критерії, вимоги, правила), які стандарт повинен встановлювати. На стадії розробки проект стандарту перевіряють на патентну чистоту.

Водночас з розробкою проекту стандарту складається пояснювальна записка, проводяться техніко-економічні розрахунки та розробляється план організаційно-технічних заходів щодо впровадження стандарту. Підготовлений проект стандарту та пояснювальну записку розсилають на відгук організаціям, з якими повинен бути погоджений проект стандарту.

• Розроблення в остаточній редакції проекту стандарту

Організації, які одержали проект стандарту, складають відгук і надсилають його на адресу ТК або організації-розробника не пізніше, ніж через місяць від дня одержання проекту стандарту.

ТК або організація-розробник опрацьовує відгуки і складає зведення усіх відгуків. Якщо відгуки містять зауваження і пропозицій, то на їх основі здійснюється доопрацювання проекту стандарту. За наявністю суттєвих розбіжностей відносно проекту стандарту ТК або організація-розробник організують їх всебічний розгляд та усунення.

Після проведення всіх вище вказаних етапів перевірки, складається остаточна редакція стандарту. ТК або науково-технічна рада (НТР) організації-розробника розглядає проект стандарту в остаточній редакції і приймає рішення про надання його на затвердження. Прийняте рішення оформлюється протоколом, в якому зазначено результати голосування кожного члена ТК або НТР організації-розробника.

• Затвердження та державна реєстрація стандарту

ТК, відповідне міністерство (відомство) або організація-розробник подає на затвердження до Держстандарту України (Мінбудар-хітектури України) остаточну редакцію проекту стандарту українською та російською мовами. Держстандарт України (Мінбуд-архітектури України) здійснює державну експертизу остаточної редакції стандарту. До експертизи проекту стандарту залучаються науково-дослідні інститути Держстандарту України (Мінбудархі-тектури України), ТК, відомі вчені та фахівці. Порядок проведення експертизи здійснюється згідно з КНД 50-049-95.

Після проведення експертизи Держстандарт України розглядає стандарт і приймає рішення про затвердження або повернення остаточної редакції стандарту на доопрацювання. Під час затвердження стандарту визначають дату надання стандарту чинності з урахуванням часу на виконання підготовчих заходів щодо його впровадження.

Саме при реєстрації стандартам надається позначення.

Усі зареєстровані стандарти заносяться до класифікатора єдиного фонду стандартів країни.

– у річному виданні "Каталог нормативних документів" та покажчику міждержавних стандартів.