41 Культурні цінності

культурні цінності – це об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і відповідно до законодавства України підлягають збереженню, відтворенню та охороні. Різноманіття речей, які мають велике значення для громадських і релігійних організацій, науки, культури та мистецтва, вражає. Це і оригінальні художні твори живопису, графіки та скульптури, твори декоративно-прикладного і традиційного народного мистецтва, предмети, пов'язані з історичними подіями музейного значення, старовинні книги, унікальні та рідкісні музичні інструменти, монети та багато іншого. Тому важливість їх для суспільства є очевидною.

Національні цінності – це історично зумовлені, створені конкретним народом погляди, переконання, ідеали, традиції, звичаї, обряди практичні дії, які ґрунтуються на загальнолюдських цінностях. Але вирізняють певні національні прояви, своєрідності в поведінці, які є основою соціальної діяльності людей конкретної етнічної групи.

Ціннісні орієнтації людини, суспільства, нації складаються історично, успадковуються поколіннями, збагачуються, вдосконалюються чи здрібнюються, розпорошуються ними.

Емоційність і сентименталізм, чутливість та ліризм, індивідуалізм і прагнення до свободи доповнюються і такими характерними рисами українського характеру як неспокій і рухливість. Такі психічні особливості українського народу склались під впливом певних історико-культурних і політичних умов. Народ відібрав для себе з історичних подій якраз те, що найбільше відповідало його вдачі, його характерові.

42.Сакральне мистецтво Івано-Франківщини, унікальної за природним та історичним ландшафтом частки Галичини в еснокультурних межах Гуцульщини, південно-східної Бойківщини, Покуття та Опілля, - це "terra incognita" національної образотворчої пам"яті. Увага дослідників цього ре ґіону традиційно прикута до сфери народної творчості, етнографії, дерев"яної архітектури. З багатства пам"яток іконопису, монументального живопису, скульптури ХV - початку ХХ століть до всеукраїнського контексту введено поодинокі твори. Пропонована Вам книга є повноцінним путівником-каталогом, в якому на прикладі найкращих експонатів Прикарпаття, творів з музейних і приватних колекцій області, а також Львова і Києва простежується розвиток сакрального мистецтва Івано-Франківщини від найдавніших збережених пам"яток і до початку ХХ ст., наводяться словники майстрів та специфічної термінології. Одночасно це тільки початок тотального усвідомлення втаємничених глибин і не відомих досі явищ сакральної спадщини заповідного краю між Дністром і Карпатами. Автор альбому – талановитий мистецтвознавець, який, на жаль, так рано пішов від нас, не доживши і до свого 50-ліття, Віктор Мельник. Як співробітник обласного художнього музею, він розробив експозицію іконопису і барокової скульптури Галичини 16-19 віків, яка органічно вписалася в інтер’єр приміщення музею – колишнього римо-католицького храму і стала самобутнім явищем вітчизняної музейної практики. Ця експозиція стала підгрунтям презентованої книги Віктора Мельника, яка надходить до свого читача як підсумок його багатолітньої наукової діяльності. У прекрасно ілюстрованому виданні простежується розвиток сакрального мистецтва Івано-Франківщини від найдавніших збережених пам’яток 15 і до початку минулого століть, подано словники майстрів та специфічної термінології. Це дослідження дає можливість пізнати невідомі досі глибини сакральної спадщини нашого заповідного краю.

43.Взаємозвязок духовної і моральної культури.На відміну від природи, культура — це сотворене буття. її часто називають «другого природою». Свого часу видатний український науковець і мислитель В. Вернадський визначив цей феномен як «ноосферу» (від грецького ноос — розум), тобто сферу людського Розуму, або ж світу, перетвореного працею та свідомістю людини, на відміну від геосфери, атмосфери, біосфери, які складають природні оболонки нашої планети. Відтак культура— це світ, створений людиною на благо людини. Отже, діючою характеристикою культурного світу є творчість. Творчість є створенням нового, того, шо в природі саме по собі не існує. Культура — цілковитий продукт людської творчої діяльності. І предметний світ, що оточує пас, і комплекс людських уявлень, визначень, ідей, норм, традицій, почуттів та світоглядних орієнтирів — все це без людини й поза людиною не існує. Цей світ цілком належить людині й без неї втрачає будь-який сенс. Уявіть собі на мить, що людина раптом зникла з обличчя планети. Увесь світ її міст, сіл, виробництва, як і сіпг ідей та визначень, знань та винаходів, постає у такому разі як непорозуміння, недоцільне та безглузде нагромадження мертвих форм. Справді, світ культури — це і є Всесвіт людини. Натомість уявіть собі, що цей світ зник — і ми опинились у дикому природному оточенні. Мабуть, вимерли б як риба без води, або ж остаточно здичавіли б, повернувшись до тваринного існування. У кращому випадку, довелось би все почати знову — творити світ культури. Творчість— сила, якою перетворюється світ на культурне середовище. Ззовні вона постає як виробнича діяльність. Людина перетворює природний матеріал, надаючи йому доцільності, оформлюючи його з точки зору своїх потреб. Людська виробнича діяльність постає у двох загальних формах, котрі заведено визначати як матеріальне та духовне виробництво. Матеріальне виробництво забезпечує людині задоволення її потреб, захищає її від сил природи, надає їй могутності. Воно створює предметне «тіло» культури, світ речей та явищ. Світ створених виробництвом речей відрізняється від світу природного. Відрізняється не матеріалом, бо все, що створене людською працею, виготовлено з природних речовин, згідно із законами природи. Відрізняється за формою. Своєю виробничою працею людина позбавляє природний об'єкт його форми й наділяє своєю, яка суспільно вигідна й необхідна. Ця форма є формою доцільності і відповідає функціональному призначенню продукту перетворення у світі людей.Так, наприклад, дерев'яний стіл має іншу форму, ніж дерево. Його форма пристосована до людини: за столом сидять, працюють, їдять тощо. Форма стола відповідає не природним, а людським доцільностям, стіл виконує певну функцію в загальнокультурному середовищі. Те ж саме можна сказати з приводу будь-якого предмета культури. Світ створених людиною речей складає комплекс продуктивних сил суспільства. Але не тільки. Це також предмети побуту, повсякденного вжитку, твори мистецтва, книги, засоби зв'язку та інформації, житло,— взагалі все те, що оточує людину та пристосоване до її життя. Тоді неминуче постає питання: адже людина, хоч як це прикро, створює своєю працею не лише засоби свого життя, не лише твори мистецтва та технологію житла, одягу, харчування тощо, а й зброю, засоби масового знищення, катівні, концтабори, знаряддя тортур і багато чого іншого, шо спрямоване па знищення самої людини і може будь-коли покласти край її існуванню (та й саме виробництво, нещадно винищуючи ресурси, породжує екологічну кризу). Чи це також продукти культури, світ культури? Культура людини, народившись водночас із виникненням людського способу життєдіяльності та суспільного життя, як і все б цьому світі, несе на собі відбиток суперечливості самого суспільного існування. Культура має свою протилежність — аптикультуру, варварство. У предметному світі культури відбиваються людські уявлення про добро і зло, своє та чуже, рідне та вороже. Стихійність початкового процесу виробництва, жадоба оптимального легкого наслідку призводить до того, що наша цивілізація ставить себе на край прірви. На жаль, засоби «варварства» виробляс теж людина, та сама, що спроможна створити „Мадонну” Рафаеля та космічний корабель. Культура несе на собі відбиток неоднозначності соціальних, економічних та політичних процесів у суспільстві. А тому визначення культури неможливе без морального її виміру, без співвіднесення її явищ із людським благом та цінностями. Духовна культура.Ніщо не може характеризувати суспільство краще, ніж його ставлення до інтелектуальної, художньої ту наукової діяльності людини. Адже будь-яка творчість супроводжується і навіть спричиняється саме задумом, ідеєю, творчим планом. Створення комплексу ідей, уявлень, переживань, наукових систем, релігійних вірувань, норм і традицій людського існування називаємо духовним виробництвом, яке є вирішальною ознакою культури як феномена, що відрізняє людину від інших створінь. Адже житло й навіть деякі «інженерні споруди» вміють будувати й деякі тварини: бджоли, птахи, мурашки, бобри тощо. Людська ж творчість точу й цілеспрямована, що вона свідома. Вона має мету, хоча б начерк майбутнього предмета. Це й спричиняє визначення культури як духовного виробництва і духовних цінностей. Людська творчість як культурна є завжди духовною діяльністю у галузі ідеальній і завжди втілюється предметно.