Севастопольський інститут банківської справи

Української академії банківської справи

Національного банку України

Кафедра фінансів та кредиту

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінансовий облік»

на тему « Облік готової продукції та її реалізації ”

Реєстраційний № ____ Виконав:

Здано «__»_________20__р. Студент 3 курсу

Група ОА-01

Лабан Артур Юрійович

Перевірила:

д.е.н., професор

Ломаченко Т. І.

Севастополь – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП…….……………………………………………………………………..		2
РОЗДІЛ 1	ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ …………….………………………………	4
1.1	Поняття та класифікація готової продукції ………………....	4
1.2	Визначення собівартості готової продукції та собівартості її реалізації.................................…………………..…………...	9
РОЗДІЛ 2	ОБЛІК ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ.............………………………….………….	14
2.1	Організаційно-економічна характеристика досліджуваного підприємства...............................................................................	14
2.2	Організація первинного і аналітичного обліку готової продукції на підприємстві та її реалізації................................	20
2.3	Синтетичний облік готової продукції та її реалізації на підприємстві...............................................................................	27
2.4	Інвентаризація готової продукції.............................................	32
РОЗДІЛ 3	ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ...............................................	38
3.1	Шляхи вдосконалення первинного обліку готової продукції.....................................................................................	38
3.2	Шляхи вдосконалення обліку реалізації готової продукції...	41
ВИСНОВКИ…………………………………………………………………..…		45
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ............................................................		47
ДОДАТКИ.....................………………….……………………………………...		50

ВСТУП

В умовах сучасної ринкової економіки є важливо використовувати бухгалтерський облік готової продукції, щоб контролювати й покращувати ефективність. Бухгалтерський облік готової продукції забезпечує керівництво необхідною інформаціє та дає можливість планування подальших цілей підприємства.

Актуальність даної теми курсової роботи полягає у вивченні обліку готової продукції, що має істотне значення для підприємств, що мають справу з виробництвом, а особливо підприємств-партнерів сільськогосподарського бізнесу, де готова продукція є метою основного виробництва. Для ефективного контролю за виробничим процесом та станом підприємства в цілому оперування інформацією про рух готової продукції стає невід’ємною частиною процесу контролю.

Облік готової продукції на підприємстві забезпечує контроль за її рухом, виявляє помилки в організації виробництва, зберігання та реалізації готової продукції і правильне розуміння даних явищ допомагає уникнути їх.

Якість показників об’єму, стану, руху, та розташування готової продукції, що надані в звітах роботи бухгалтерів, є однім із головних завдань. Вони залежать від якості первинних документів, сумлінної роботи бухгалтерів та персоналу.

Значним внеском до розвитку уявлень про готову продукцію є праці провідних вчених України, Росії та Білорусії. Серед них праці д.е.н., В.К.Радостовця [15], присвячені проблемам обліку товарно-матеріальних цінностей, шляхам удосконалення обліку витрат на виробництво та калькулювання собівартості продукції, робіт, послуг. З питань обліку товарно-виробничих запасів захищені дисертації М.І.Карауш [16] та В.Д.Новодворський [17]. Сутність проблеми обліку надходження готової продукції та формування її собівартості здобули своє відображення у працях Бутинця Ф.Ф. [18], Т.М., Завгороднього В.Л. [21], Малюга Н.М. [27], Ковальчук Т.М. [22], та багато інших.

Метою курсової роботи є вивчення організації та методики відображення в бухгалтерському обліку готової продукції на основі даних досліджуваного базового підприємства.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

• розглянути економічний зміст поняття готової продукції та її класифікацію;

• розглянути теоретичні основи обліку готової продукції та методи визначення її собівартості;

• розглянути особливості ведення та документування первинного та аналітичного обліку готової продукції та її реалізації;

• розглянути синтетичний обік готової продукції та її реалізації;

• дослідити основні етапи проведення інвентаризації готової продукції;

• дослідити шляхи вдосконалення обліку готової продукції та її реалізації;

• за результатами проведеної роботи зробити висновки.

Предметом дослідження є вивчення особливостей організації обліку готової продукції та її реалізації у сучасних умовах господарювання.

Об'єктом дослідження є готова продукція, її види, особливості нарахування собівартості, обліку та реалізації на базовому підприємстві.

Для виконання поставлених завдань використали наступні методи: аналіз і синтез, інформаційне моделювання і абстрагування, конкретизація, дослідження документів та реєстрів обліку за формою і змістом, порівняння, групування, методи середніх і відносних величин та прийоми елімінування при аналізі готової продукції.

Інформаційною базою дослідження є: закони України, постанови, укази, дані первинного, синтетичного та аналітичного обліку, періодичної та річної бухгалтерської звітності, акти ревізій та перевірок.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОБЛІКУ ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ

1.1. Поняття та класифікація готової продукції

Продукція є результатом виробництва. Всі елементи виробничого процесу – сировина, матеріали, які перебувають на різних його стадіях – утворюють незавершене виробництво.

Готова продукція – це продукція, яка повністю закінчена виробництвом, відповідає вимогам, стандартам, договору із замовником і здана на склад або передана замовнику [15].

До готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена, яка пройшла випробування, приймання, укомплектування, згідно з умовами договорів, що відповідають затвердженим стандартам, пройшла технічний контроль підприємства і здана склад або замовнику (покупцю) згідно з діючим порядком прийняття продукції [16].

Готова продукція може мати кількісні і якісні характеристики. Наприклад кількість виражається масою, довжина метрами, якість сортом. Але завжди продукція матиме вартісну характеристику .

При організації обліку продукції основним моментом є визнання її характеру. Згідно з цією ознакою продукцію групують за формою, ступенем готовності та технологічною складністю.

Крім того термін "готова продукція " досить часто заміняють терміном "товар", що суперечить самому поняттю товарів як матеріальних цінностей, придбаних з метою подальшого перепродажу. Це підтверджує й Інструкція №291 "На промислових та інших виробничих підприємствах" , рахунок 28 «Товари» застосовуються для обліку будь-яких виробів, матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу" [17].

Що ж до готової продукції, то до неї відноситься продукція, обробка якої закінчена і яка пройшла випробування, приймання і відповідає технічним умовам і стандартам.

Підходи до визначення поняття готової продукції розроблялись різними вченими і показані в таблиці 1.1.1..

Таблиця 1.1.1. – Підходи до визначення поняття готової продукції

Зарубіжні і вітчизняні вчені-економісти, що досліджували готову продукцію	Підходи до визначення готової продукції
Бутинець Ф.Ф. [19]	Готова продукція – «продукція готова до споживання»
Завгородній В.А. і Сопко В.В. [20]	Надають значної уваги оцінки готової продукції і відмічають, що надходження готової продукції власного виробництва відображається по фактичній виробничій собівартості.
Фаріон І.Д. [23]	Відмічає, що в управлінському обліку готову продукцію оприбутковують в кількісному вираженні протягом місяця, а в кінці місяця виражають в грошовій оцінці.
Лишиленко О.В. [25]	Відмічає, що до готової продукції належить продукція, обробка якої закінчена та яка пройшла випробування, приймання, укомплектування згідно з умовами договорів із замовниками і відповідає технічним умовам і стандартам
Журавель Г.П. і Хомин П.Я. [28]	Відмічають, що готовою продукцією є така, яка повністю пройшла передбачені технологією виробництва стадії і процеси, оприбуткована на склад, або прийнята замовником, проте автори не торкаються питання оцінки запасів взагалі.
М.С. Пушкар [28]	собівартість продукції визнає універсальним показником, який в грошовому виразі акумулює всі витрати (прямі і не прямі) пов'язані з будь-яким процесом чи виробом.
Н.М. Ткаченко [29]	Готова продукція – «матеріальний результат виробничої діяльності кожного підприємства»

Згідно з МСБО (IAS) №2 «Запаси» запасами являються активи, які:

• утримуються з метою подальшого продажу під час звичайної діяльності;

• перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу виготовлюваного продукту;

• утримуються як сировина і матеріали, призначені для виробничого споживання з метою подальшого продажу виготовлюваного продукту або виконаних з їх допомогою/використанням робіт (наданих послуг).

Звідси слідує, що готова продукція підлягає під дію МСБО №2 «Запаси», оскільки відповідає характеристика активів зазначених у даному стандарті.

Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №9 «Запаси» готовою вважається продукція, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу і відповідає технічним і якісним характеристикам, які передбачені договором або іншим нормативно-правовим актом.

Готова продукція – це виріб або напівфабрикат, робота, послуга що пройшли всі стадії технологічної обробки на даному підприємстві та відповідають затвердженим стандартам або технічним умовам, договору, прийняті технічним контролем підприємства і здані на склад або замовникові-покупцеві відповідно до діючого порядку прийняття продукції.

Класифікація готової продукції за її характером.

За формою:

• результати наданих послуг;

• виконаних робіт.

За ступенем готовності:

• готова;

• напівфабрикати;

• неготова (незавершене виробництво).

За технологічною складністю продукцію поділяють на просту і складну. При цьому вона може бути основною, побічною або сукупною. За своїми технічними та іншими характеристиками побічна та супутня продукція майже не відрізняється від основної, тому їх кількісні та якісні параметри визначають аналогічно основної продукції [18].

Супутня продукція – це продукція отримана в одному технологічному циклі (процес) одночасно з основною.

За якістю вона відповідає стандартам та призначена для подальшої обробки або відпуску споживачам. Супутня продукція як вихідний елемент виробничого процесу, має якісні і кількісні параметри, які повинні одержати вартісну характеристику [19].

Побічна продукція – це продукція, що утворюються в комплексних виробництвах паралельно з основною і на відміну від сукупної (допоміжної), не потребує додаткових витрат.

В поточному обліку продукція (роботи, послуги) ґрунтується за укрупненими позиціями:

• вироби основного виробництва;

• товари широкого вжитку, вироблені з відходів;

• запасні частини;

• виконані роботи та надані послуги.

Облік готової продукції достатньо висвітлено в літературних джерелах. У зв'язку з реформуванням бухгалтерського обліку й переходом на новий План рахунків у промислових підприємствах виникла начальна потреба принципово змінити методологію обліку таких операцій, як економічна суть формування витрат виробництва, операцій з реалізації готової продукції [20].

Готова продукція може мати, а може і не мати кількісні та якісні характеристики (кількість маси, шт., метрів, сорт тощо). Але у всіх випадках продукція повинна мати вартісну характеристику.

Побудова обліку готової продукції можлива за різними варіантами. Продукція, яка має кількісні та вартісні характеристики, може бути здана на склад, а звідти буде здійснюватися її відвантаження (передача) та реалізація покупцеві.

На окремих підприємствах (фермерських господарствах), готова продукція не передається на склад, а накопичується безпосередньо у виробництві, звідти здійснюється її відвантаження (або передача) покупцеві та реалізація.

Продукція, яка не має кількісних характеристик (робота, послуга або посередництво тощо), безпосередньо з виробництва передається покупцеві (замовнику) [21].

Таким чином, готова продукція являє собою кінцевий результат ряду виробничих процесів на підприємстві, що відповідає поставленим стандартам, яку передано на склад чи відправлено покупцеві, класифікується за технологічною складністю, формою та характером готовності, а також за наявністю кількісних та якісних характеристик, відноситься до запасів згідно з П(С)БО №9 «Запаси» та МСБО №2 «Запаси».

1.2. Визначення собівартості готової продукції та собівартості її реалізації

Після завершального етапу виробництва сировина, матеріали та інші фактори виробництва набувають характеру готової продукції.

В бухгалтерському обліку готова продукція оцінюється у відповідності до П(С)БО 9 "Запаси" за первісною вартістю, яка визначається згідно з П(С)БО 16 "Витрати" [8, 10].

П(С)БО 16 "Витрати" визначає два поняття собівартості готової продукції:

1) собівартість реалізованої продукції;

2) виробнича собівартість продукції.

До виробничої собівартості готової продукції (робіт, послуг) включаються:

• прямі матеріальні витрати;

• прямі витрати на оплату праці;

• інші прямі витрати;

• змінні загальновиробничі витрати та постійні розподілені загальновиробничі витрати [22].

До затрат щодо збуту продукції, товарів, послуг належать ті, що пов'язані з відвантаженням та реалізацією продукції, товарів, тобто поза виробничі затрати. А саме:

• затрати на тару та упаковку продукції на складах готової продукції, затрати на ремонт тари;

• транспортні затрати на доставку продукції від станції відправлення (пристань) до станції (пристані) призначення;

• затрати на вантаження у вагони, судна, автомобілі та інші транспортні засоби;

• комісійні збори, що сплачуються різним організаціям відповідно до договорів;

• комісійні винагороди, що сплачуються торговим, постачальним або збутовим організаціям за продаж ними продукції, яка не може бути реалізована підприємством і тому передається для реалізації на комісійних засадах;

• затрати на спеціальні аналізи, що виконуються під час відвантаження;

• утримання приміщень для зберігання продукції у місцях її реалізації [23].

До «Витрати на збут» відносяться також затрати підприємства, пов'язані з реалізацією готової продукції:

• оплата праці і комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту та складів, водіям тощо;

• затрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

• витрати на відрядження;

• оплата послуг збутових, посередницьких, зовнішньоторгових організацій;

• оренда, податки, страхування, амортизація, ремонт та утримання основних засобів відділу збуту, складів, транспортних засобів, демонстраційних залів тощо;

• фрахт та інші виплати, пов'язані з транспортуванням продукції;

• надання знижок (дисконту) покупцям;

• гарантійне обслуговування покупців.

До цієї групи належать також затрати на відшкодування затрат за участь у виставках, ярмарках, безкоштовно передані зразки і моделі, на представницькі затрати (організацію прийомів), конференцій та інших офіційних заходів – включаючи оплату праці обслуговуючого персоналу в розмірі до двох процентів від обсягів реалізації продукції [24].

Разом з тим до затрат щодо збуту продукції не належать:

• вартість тари, що відшкодовується понад ціну товару;

• затрати на тару та упаковку, якщо прейскурантом (або за умовами договору) передбачається відпуск продукції без тарування;

• затрати на тару, якщо тарування продукції (відповідно до встановлених технологічним процесом) провадиться у цінах до здачі її на склад готової продукції; вартість такої тари включається до виробничої собівартості продукції;

• затрати з упаковування і транспортування продукції, відшкодовуванні покупцями;

• знижка цін, наданих торговельним організаціям для відшкодування їх транспортних витрат.

За новою методикою формування затрат адміністративні затрати виділені у самостійну групу – це загальногосподарські затрати, які пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства. До них відносяться:

• витрати на утримання адміністративно-господарського персоналу (оплата праці, соціальне та пенсійне страхування, додаткові виплати, підготовка та перепідготовка);

• витрати на утримання основних засобів адміністративного призначення (амортизація, ремонт, комунальні послуги, охорона, оренда, податки, страхування майна);

• гонорари за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна, медичні тощо);

• витрати на дослідження і розробки;

• організаційні витрати;

• витрати на зв'язок (поштові, телеграфні, телефонні, телекс, факс тощо);

• амортизація нематеріальних активів;

• витрати на створення резерву сумнівних боргів;

• витрати на реєстрацію акцій;

• витрати на проведення річних зборів;

• винагорода директорам;

• представницькі витрати;

• інші адміністративні витрати;

• непродуктивні витрати (втрати від простоїв, проценти за прострочені кредити, втрати і нестачі матеріальних цінностей, коли винуватці не встановлені, штрафи, інші санкції за господарськими договорами тощо) [25].

Загальна методика побудови обліку адміністративних затрат за елементами аналогічна методиці побудови затрат виробничої діяльності, або затрат по збуту. Тобто на першому етапі формуються елементи затрат – матеріальні затрати, затрати на оплату праці тощо, а на другому проводиться їх списування на фінансові результати. Це у фінансовому обліку.

У внутрішньогосподарському обліку визначається можливість їх побудови за ознаками прямого або непрямого відношення до відповідного виду продукції або іншої ознаки.

Загальна методика побудови «Інших операційних затрат», що впливають на собівартість готової продукції за елементами аналогічна методиці побудови затрат виробничої діяльності, або затрат зі збуту, чи адміністративних затрат. Тобто, на першому етапі формуються елементи затрат – матеріальні затрати, затрати на оплату праці тощо, а на другому проводиться списування їх на фінансові результати. Це у фінансовому обліку.

У внутрішньогосподарському обліку визначається можливість їх побудови прямого або непрямого відношення до відповідного виду.

Затрати комерційної діяльності являють собою затрати, пов'язані з просуванням готової продукції від виробництва до споживача. До них належать затрати з транспортування, упакування, зберігання, реалізації тощо, а також затрати з утримання будов та інвентарю, оренди основних засобів, сплати процентів за користування кредитом, страхування майна (комерційного ризику), з торговельної реклами і т. ін.

Затрати комерційної діяльності аналогічно обліку затрат виробничої діяльності поділяються на три самостійні етапи: затрати на виробництва, затрати на управління (орг.) та затрати на продаж, реалізацію.

Оцінка готової продукції у бухгалтерському обліку має проводитися за фактичною собівартістю, яка може бути визначена тільки після зібрання всіх затрат та калькулювання. Разом з тим виникає потреба в щоденному обліку наявності й руху готової продукції та визначенні її вартісних характеристик. Тому в поточному обліку готова продукція оцінюється за прийнятими на підприємстві "твердими" обліковими цінами. Ними можуть бути середньорічна, планова собівартість, оптово-розрахункова, договірна ціна або фактична собівартість.

Якщо готова продукція оцінюється не за фактичною собівартістю, то відокремлено від фактичної собівартості обліковується відхилення. В кінці місяця ці відхилення у відповідній долі розподіляються між залишками нереалізованої продукції і реалізованими виробами. Оцінка продукції за "твердими" обліковими цінами дає можливість вести постійне спостереження за кількісними та вартісними параметрами процесів випуску та реалізації продукції. Тверді облікові ціни є основою побудови бухгалтерського обліку готової продукції на складах за оперативно-бухгалтерським методом [26].

Таким чином, собівартість реалізованої готової продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (прямі матеріальні витрати та втрати на оплату праці робітників основного виробництва, інші прямі витрати та змінні загальновиробничі витрати), нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

РОЗДІЛ 2

ОБЛІК ГОТОВОЇ ПРОДУКЦІЇ ТА ЇЇ РЕАЛІЗАЦІЇ НА ПІДПРИЄМСТВІ

2.1. Характеристика досліджуваного підприємства

Об’єктом дослідження являється Приватне акціонерне товариство «Фiлiп Моррiс Україна».

Основними видами діяльності ПрАТ «Фiлiп Моррiс Україна» являються:

16.00.0 Виробництво тютюнових виробів;

51.35.0 Оптова торгівля тютюновими виробами;

74.13.0 Дослідження кон'юнктури ринку та вивчення суспільної думки.

Предметом діяльності Товариства є: виробництво i реалізація в Українi i поза її межами сигарет та iнших тютюнових виробiв; виробництво, реалiзацiя i придбання сировини, промислових товарiв, машин, обладнання i матеріалів, пов'язаних з виробництвом i пакуванням сигарет та іншої продукцiї тютюнової промисловостi; зберiгання, перевезення, придбання, пересилання, ввезення, вивезення прекурсорiв; науково-дослiдна, дослiдно - конструкторська, випробувальна дiяльнiсть, проведення лабораторних робiт, розробка функцiональних моделей, прототипiв i запасних частин; утримання, технiчне обслуговування i ремонт машин, обладнання та установок будь - якого типу, включаючи їх складання i виробництво; консультацiйна робота i пiдготовка кадрiв з усiх напрямів дiяльностi Товариства; надання консультацiйних та управлiнських консультацiйних послуг, включаючи управлiння проектами для iнших органiзацiй; надання iнформацiйних, консультативних, маркетингових, рекламних, посередницьких та iнших комерцiйних послуг вiтчизняним та iноземним юридичним та фiзичним особам; органiзацiя галузевих семiнарiв i симпозiумiв, участь у роботi галузевих асоцiацiй та iнших об'єднань; здiйснення iнвестицiйних проектiв, будiвництво, реконструкцiя, придбання для власних потреб нерухомого майна, його вiдчуження; здiйснення зовнiшньоекономiчної дiяльностi, насамперед, але не винятково, у тютюновiй промисловостi, включаючи експорт та iмпорт товарiв, робiт i послуг вiдповiдно до Закону, та здiйснення iншої, не забороненої Законом дiяльностi. Товариство здiйснює перелiченi вище види дiяльностi як в Українi, так i за кордоном. Види дiяльностi, що вимагають одержання ліцензії, здiйснюються Товариством пiсля одержання вiдповiдної лiцензiї згiдно з Законом.

Середня чисельнiсть персоналу протягом 2011 року становила 1 317 осiб, а на кiнець року 1 337 осiб.

До органiзацiйної структури Товариства входять: Загальнi збори, Наглядова рада; Дирекцiя, Ревiзор. Дирекцiя є виконавчим органом Товариства, який здiйснює управлiння поточною дiяльностю Товариства. Пiдприємство має 8 фiлiй, якi не є юридичними особами: Одеська фiлiя – код ЄДРПОУ 25413855, Київська фiлiя – код ЄДРПОУ 25388324, Днiпропетровська фiлiя – код ЄДРПОУ 25521496, Донецька фiлiя - код ЄДРПОУ 25330900, Львiвська фiлiя – код ЄДРПОУ 25229790, Сiмферопольська фiлiя – код ЄДРПОУ 25631993, Хмельницька фiлiя – код ЄДРПОУ 25889641, Харкiвська фiлiя – код ЄДРПОУ 33897473.

Облiкова полiтика на ПрАТ «Фiлiп Моррiс Україна» будується таким чином, щоб фінансова звiтнiсть емiтента повнiстю вiдповiдала вимогам Закону України вiд 16.07.1999г. № 996-Х1V «Про бухгалтерський облiк i фiнансову звiтнiсть в Українi» та Положенням (стандартам) бухгалтерського облiку П(С)БО. На пiдприємствi затверджена облiкова полiтика - наказ «Про облiкову полiтику» № 8 вiд 04.01.2011 р. Для вiдображення господарської дiяльностi емітента застосовується система фiнансового облiку SAP Р1. Закриття рахункiв класу 7 «Доходи i результати дiяльностi» i класу 9 «Витрати дiяльностi», а також вiднесення суми нарахованого податку на прибуток на фiнансовi результати проводиться в кiнцi звiтного року. Критерiї визнання активiв та забов'язань: матерiальнi i нематерiальнi об'єкти вiдображаються в балансi підприємства як активи тiльки у тому випадку, коли вони вiдповiдають одночасно таким критерiям: об'єкти контролюються пiдприємством, їх оцiнка може бути достовiрно визначена, iснує вiрогiднiсть отримання в майбутньому економiчних вигод вiд використовування цих об'єктiв. Активи пiдприємства зараховуються на баланс на пiдставi первинних бухгалтерських документiв на їх оприбутковування. Вважається, що всi зобов'язання пiдприємства достовiрно оцiненi на пiдставi первинних бухгалтерських документiв, i за всiма зобов'язаннями пiдприємства iснує вiрогiднiсть зменшення економiчних вигод в майбутньому. Для забезпечення достовiрностi даних бухгалтерського облiку i фiнансової звiтностi перед складанням рiчної фiнансової звітності проводиться iнвентаризацiя активiв та зобов'язань вiдповiдно до Iнструкцiї по інвентаризації основних засобiв, нематерiальних активiв, товарно - матерiальних цiнностей, грошових коштiв, документiв i розрахункiв, затвердженої наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 11.08.94 г. № 69 iз змiнами та доповненнями. Облiк основних засобiв. Матерiальнi активи придбанi в рамках капiтальних проектiв зi строком експлуатацiї бiльше нiж 365 днiв вiдносяться до основних засобів (ОЗ). При зарахуваннi на баланс основного засобу його оцiнку проводять за первинною вартістю вiдповiдно до П(С)БО 7 «Основнi засоби». Амортизация основних засобiв розраховується прямолiнiйним методом згiдно з термiном корисного використання визначеного для конкретної групи основних засобiв та специфiки їх використання. Для цiлей розрахунку амортизаційної вартостi, лiквiдацiйна вартiсть ОЗ прирiвнюється до нуля. Нарахування амортизацiї на придбаний актив починається з наступного мiсяця з моменту введення активу в експлуатацiю. На об'єкти, що вiдносяться до МНМА (вартiсна ознака бiльше 1000 грн. та менше 5000 грн.), нараховується амортизацiя у розмiрi 100% в момент їх введення в експлуатацiю. Облiк нематерiальних активiв.

Нематерiальний актив - немонетарний актив, який не має матерiальної форми та може бути iдентифiкований. Нематерiальнi активи зараховуються на баланс у разi наявностi вiрогiдностi отримання в майбутньому економiчних вигод вiд їх використання, i якщо їх вартiсть може бути достовiрно визначена. Нематерiальнi активи облiковуються за групами, передбаченими п.5 П(С)БО 8 «Нематерiальнi активи». При зарахуваннi на баланс нематерiального активу його оцінку проводять за первинною вартiстю вiдповiдно до п.п.11-17 П(С)БО 8 «Нематерiальнi активи». Для нематерiальних активiв застосовується прямолiнейний метод амортизацiї. Амортизацiйнi вiдрахування за кожний перiод визнаються витратами перiоду, крiм випадкiв, коли вони повиннi включатися в балансову вартiсть iншого активу. Лiквiдацiйна вартiсть нематерiального активу з обмеженим термiном корисного використання прирiвнюється до нуля. Нематерiальний актив з необмеженим термiном корисного використання не пiдлягає амортизацiї. Облiк незавершених капiтальних iнвестицiй. Оцiнка незавершених капiтальних iнвестицiй здiйснюється за первiсною вартiстю вiдповiдно за П(С)БО 7 для основних засобiв та П(С)БО 8 для нематерiальних активiв.

Незавершенi капiтальнi iнвестицiї, що отриманi пiдприємством безкоштовно, оцiнюються за їх справедливою вартiстю. Облiк запасiв. Методи вибуття запасiв при вiдпуску у виробництво, продаж та iншому вибуттi, якi застосовуються на пiдприємствi вiдображенi в облiковiй політиці емiтента. Запасами визнаються активи пiдприємства, якi утримуються для однiєї з наступних цiлей: - для споживання пiд час виробництва, виконання робiт, надання послуг, а також для забезпечення функцiювання пiдприємства (сировина, матерiали, паливо, комплектуючi та iн.); - для завершення процесу виробництва з наступним продажем продукту виробництва (незавершене виробництво, напiвфабрикати); - для подальшого продажу в звичайних умовах господарської дiяльностi (продукцiя та товари). Запаси пiдприємства вiдображаються на рахунках i субрахунках бухгалтерського облiку: 20, 22, 23, 25, 26, 28. Одиницею облiку запасiв для цiлей вiдображення в бухгалтерському облiку вважається номенклатура запасiв. Спецодяг, спецвзуття i iншi засоби iндивiдуального захисту враховуються на рахунку 22 незалежно вiд термiну експлуатацiї. При вiдпустцi в експлуатацiю вартiсть МШП списується на витрати i виключається зi складу активiв.

Щомiсячно, станом на 01 число кожного мiсяця проводиться iнвентаризацiя залишкiв запасiв (сировина, основнi матерiали, готова продукцiя) на складах та у незавершеному виробництвi.

Згiдно п.16 П(С) БО 9 «Запаси» для всiх одиниць бухгалтерського облiку запасiв, що мають однакове призначення i однаковi умови використання, застосовується тiльки один метод оцінки запасiв при їх вибуттi. Запаси оцiнються за найменшим iз двох показникiв: собiвартiстю або чистою вартiстю реалiзацiї. Облiк дебiторської заборгованностi. Дебiторську заборгованість визнають за актив, якщо iснує вiрогiднiсть отримання майбутнiх економiчних вигод i може бути достовiрно визначена її сума. Поточна дебiторська заборгованiсть за продукцiю, товари, роботи та послуги визнається активом одночасно з визнанням доходу вiд реалiзацiї продукцiї, товарiв, робіт та послуг i оцiнюється вiдповiдно до П(С)БУ 10 «Дебiторська заборгованiсть» за первинною вартiстю, яка визначається на пiдставi первинних бухгалтерських документiв на вiдвантаження товарiв або надання послуг. Сумнiвною дебiторською заборгованiстю вважають поточну дебiторську заборгованiсть, щодо якої iснує невпевненiсть в її поверненнi боржником.

Нарахування суми резерву сумнiвних боргiв вiдображається в звiтi про фiнансовi результати у складi iнших операцiйних витрат. Безнадiйною дебiторською заборгованiстю вважається поточна заборгованiсть, вiдносно якої iснує впевненiсть щодо її не повернення боржником або по якiй закiнчився строк позивної давностi. Виключення безнадiйної дебiторської заборгованостi за продукцiю, товари, роботи та послуги з активiв здiйснюється згiдно бухгалтерської довiдки, затвердженої керiвником пiдприємства, з одночасним зменшенням суми резерву сумнiвних боргiв.

Облiк прибутку та податку на прибуток. Доходи вiд реалiзацiї продукцiї i товарiв визнають на дату завершення операцiї. Доходи вiд реалiзацiї робiт та послуг визнаються на дату документального оформлення факту виконання робiт, надання послуг. Доходи оцiнюються згiдно iз П(С)БО 15 «Доходи». Облiк витрат. Витрати вiдображають в Балансi одночасно iз зменшенням активiв або збiльшенням зобов'язань, а у Звiтi про фiнансовi результати вiдображають одночасно iз доходами, для отримання яких цi витрати були понесенi. Податок на прибуток у бухгалтерськiй звітності вiдображається згiдно iз П(С)БО 17 «Податок на прибуток». Також, в фiнансовiй звітності вiдображаються вiдстроченi податковi активи та зобов'язання.