- •Наукової організації праці
- •1. Міжнародне співробітництво у галузі охорони праці
- •1.1. Стан безпеки праці в світі
- •1.2. Цілі міжнародного законодавства з охорони праці
- •1.3. Міжнародні організації з питань охорони праці
- •1.3.1. Організація об’єднаних націй (оон)
- •1.3.2. Всесвітня організація охорони здоров’я (вооз)
- •1.3.3. Міжнародне агентство з атомної енергії (магате)
- •1.3.4. Міжнародна організація праці (моп)
- •1.3.5. Європейський Союз і законодавство з охорони праці
- •1.3.6. Співдружність незалежних держав (снд)
- •1.4. Соціальний діалог в Європейському Союзі й Україна
- •1.5. Стандарт sа 8000 «Соціальна відповідальність»
- •1.6. Міжнародний стандарт iso 2600 «Настанова по соціальній відповідальності»
- •1.7. Основні принципи та впровадження соціальної відповідальності
- •10 Принципів Глобального Договору
- •1.8. Соціальний діалог в Україні
- •1.9. Безпека праці в Україні
- •1.10. Законодавство України про охорону праці
- •2. Державне соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві
- •2.1. Завдання страхування від нещасного випадку.
- •2.2. Принципи та види страхування.
- •2.3. Суб’єкти та об’єкти страхування. Страховий ризик і страховий випадок.
- •2.4. Управління страхуванням від нещасних випадків
- •2.5. Страхові експерти з охорони праці, їх функції і повноваження
- •2.6. Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів.
- •2.7. Відшкодування збитку, заподіяного застрахованому ушкодженням його здоров’я
- •2.8. Страхові виплати
- •2.9. Обов’язки Фонду соціального страхування від нещасних випадків
- •2.10. Права та обов’язки застрахованої особи.
- •2.11. Права та обов’язки роботодавця як страхувальника
- •2.12. Профілактика нещасних випадків
- •2.13. Страхові тарифи
- •3. Травматизм, професійні захворювання та розслідування нещасних випадків в галузі
- •3.1. Класифікація нещасних випадків і взяття їх на облік
- •3.2. Розслідування та облік нещасних випадків
- •3.3. Огляд місця, де стався нещасний випадок
- •3.4. Опитування потерпілого, свідків та посадових осіб
- •3.5. Визначення причин нещасного випадку
- •3.6. Методи дослідження виробничого травматизму
- •3.7. Профілактика нещасних випадків
- •3.8. Засоби захисту, що застосовуються для попередження нещасних випадків на виробництві
- •4. Управління охороною праці та державний нагляд і контроль за станом охорони праці.
- •4.1. Органи державного управління охороною праці, їх компетенція і повноваження
- •4.2. Структура державного управління охороною праці
- •4.3. Повноваження Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд)
- •4.4. Галузеве управління охороною праці
- •4.5. Регіональне управління охороною праці
- •4.6. Система управління охороною праці на підприємстві
- •4.6.1. Системний підхід та аналіз при організації охорони праці на виробництві
- •4.6.2. Загальна структура та завдання системи управління охороною праці на підприємстві
- •4.6.3. Обов’язки роботодавця і працівника по охороні праці на підприємстві
- •У рамках цих заходів працівник зобов’язаний:
- •4.7. Державний нагляд за станом охорони праці.
- •4.8. Контроль за станом охорони праці
- •4.9. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці
- •4.10. Повноваження і права профспілок у здійсненні контролю за додержанням законодавства про охорону праці
- •4.11 Комісії з питань охорони праці на підприємстві
- •4.12. Відповідальність за порушення нормативних актів про охорону праці
- •5. Охорона праці в галузі професійної діяльності.
- •5.1. Аналіз умов праці у галузі за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу
- •5.2. Важкість та напруженість праці
- •5.3. Загальні вимоги безпеки до виробничого обладнання та технологічних процесів
- •5.4. Медичний огляд працівників певних категорій
- •5.5. Нормування шкідливих речовин в повітрі робочої зони
- •5.6. Загальні заходи та засоби нормалізації мікроклімату та теплозахисту
- •5.7. Вимоги безпеки під час експлуатації систем вентиляції, опалення і кондиціювання повітря
- •5.8. Вимоги безпеки до виробничих і допоміжних приміщень
- •5.9. Вимоги безпеки під час експлуатації електронно-обчислювальних машин
- •5.10. Організація безпечної роботи електроустановок
- •5.11. Особливості заходів електробезпеки на підприємствах
- •6. Основні заходи пожежної профілактики на галузевих об’єктах
- •6.1. Категорії приміщень і будівель за вибухопожежною і пожежною небезпекою
- •6.2. Класифікація вибухо- і пожежонебезпечних зон
- •6.3. Класифікація будівель і споруд за ступенем вогнестійкості
- •6.4. Протипожежні перешкоди
- •6.5. Основні причини виникнення горючого середовища і загорання в електричному устаткуванні
- •6.6. Утримання евакуаційних шляхів і виходів
- •6.7. Експертиза проектної документації на пожежну безпеку
- •6.8. Державний пожежний нагляд
- •6.9. Первинні засоби гасіння пожеж
- •6.10. Пожежна техніка
- •6.11. Оснащення об’єктів первинними засобами пожежогасіння
- •6.12. Протипожежне водопостачання
- •6.13. Забезпечення безпечної евакуації персоналу
- •Література
- •Охорона праці в галузі
- •Автор-укладач: Леонід Іванович Коваленко Павло Леонідович Коваленко
1.3.4. Міжнародна організація праці (моп)
Міжнародна Організація Праці (МОП) є однією з багатосторонніх структур, що успішно виконують свій мандат з нагляду за безпекою людини та її здоров’ям на виробництві. Міжнародна організація праці - одна з найдавніших міжурядових організацій — була створена у 1919 році і розвивалася спочатку як автономна інституція при Лізі Націй, а з 1946 року — як перша спеціалізована установа Організації Об’єднаних Націй. Штаб-квартира МОП — Міжнародне бюро праці (МБП) - розташована в Женеві (Швейцарія).
Сьогодні членами МОП є 174 держави. Україна є членом МОП з 1954 року.
Головною метою МОП, згідно з її Статутом, є сприяння встановленню загального і міцного миру на основі соціальної справедливості, поліпшення умов праці й життя працівників усіх країн.
Виняткова особливість МОП - це її тристороння структура: в діяльності Організації від усіх країн – членів МОП на рівних засадах беруть участь:
- представники урядів;
- організацій працівників;
- роботодавців.
До основних напрямів діяльності МОП належать:
• участь у міжнародно-правовому регулюванні праці шляхом розробки та ухвалення нормативних актів (конвенцій і рекомендацій) з питань умов праці й життя працівників;
• розробка та реалізація міжнародних цільових програм, спрямованих на вирішення важливих соціально-трудових проблем (зайнятість, умови праці та ін.);
• надання допомоги державам-членам МОП у вдосконаленні національного трудового законодавства, професійно-технічної підготовки працівників, поліпшенні умови праці тощо шляхом здійснення міжнародних програм технічного співробітництва, проведення дослідних робіт та видавничої діяльності.
До основних завдань діяльності МОП належать:
- регламентація робочого часу;
- регламентація набору робочої сили;
- боротьба с безробіттям;
- гарантії заробітної платні, яка забезпечує нормальні умови життя;
- захист працівників від професійних захворювань і нещасних випадків на виробництві;
- захист дітей, молоді і жінок;
- регламентація питань соціального страхування та соціального забезпечення;
- організація професійно-технічної освіти.
Із 370 Конвенції і Рекомендацій, що прийняті на цей час МОП, Україна ратифікувала понад 50 конвенцій, серед яких – найважливіші нормативні акти, що стосуються основоположних прав людини.
Конвенція МОП - міжнародний договір-зобов’язання, який розроблений і прийнятий МОП на рівні урядів держав в питаннях трудових стосунків (включаючи охорону праці), що передбачає дотримання загальновизнаних, погоджених правил. Конвенція (франц. convention (лат. conventio – договір, погодження) приймається щорічно на Міжнародній конференції праці, яка є найвищим органом Міжнародної організації праці (МОП). Конвенції підлягають ратифікації державами-членами МОП. Країна, яка ратифікувала Конвенцію МОП, приймає на себе зобов’язання по застосуванню положень цієї Конвенції.
Конвенція передбачає розробку кожною державою національної політики в галузі техніки безпеки та гігієни праці із зазначенням відповідних функцій та відповідальності державних органів, роботодавців і працівників. Рекомендація охоплює технічні аспекти такої політики.
Рекомендація МОП - міжнародний документ, який розроблений і прийнятий МОП і розширює зміст тієї чи іншої Конвенції. Рекомендації торкаються питань, які не створюють формальних зобов’язань держав-членів МОП.
У МОП діє система контролю за застосуванням у країнах-членах Організації конвенцій і рекомендацій. Кожна держава — член Організації зобов’язана подавати звіти про застосування на своїй території ратифікованих нею конвенцій, а також інформацію про стан законодавства й практики з питань, що порушуються в окремих; не ратифікованих нею конвенціях.
Вищим органом МОП є Генеральна конференція – Міжнародна конференція праці; виконавчий орган – Адміністративна рада.
Україна активно використовує експертизу МОП у галузі вдосконалення трудового законодавства та опрацювання нових законодавчих актів.
Поліпшення безпеки та гігієни праці є важливим статутним завданням МОП. Діяльність МОП з підготовки міжнародних трудових норм набула найширшого розмаху. МОП ухвалила понад 60 нормативних актів з проблем охорони праці, багато інших актів спрямовано на вирішення суміжних питань – інспекції праці, охорони материнства, нічної праці, соціального страхування тощо.
МОП враховує у своїй діяльності соціальні наслідки науково-технічної революції, яка внесла глибокі зміни в технічну базу виробництва та у виробниче середовище, по-новому поставила чимало проблем охорони праці.
За останні роки МОП ухвалила ряд значних міжнародно-правових документів, спрямованих на захист працівників від професійних ризиків (у публікаціях МОП цей термін визначається як «джерело небезпеки для життя й здоров’я працівників, із яким він стикається у виробничому середовищі під час виконання своїх виробничих функцій»).
МОП надає великого значення обмінові науково-технічною інформацією між країнами – членами Організації. Такий обмін здійснюється, зокрема, в межах існуючого з 1959 р. Міжнародного інформаційного центру з техніки безпеки та гігієни праці (МІЦ), який узагальнює та систематизує результати національних наукових досліджень у зазначених галузях, що подаються інформаційними центрами країн.
МОП активно працює в Україні з початку 90-х років. МОП вже здійснила проекти пов’язані з аналізом стану соціальної політики, кризового стану ринку праці в Україні (1995 рік), розвитком соціального партнерства. Протягом усього часу МОП надавала і продовжує надавати допомогу Урядові України в експертній оцінці законопроектів, ознайомленні урядовців, представників профспілок і роботодавців з міжнародними стандартами статистики праці та її національною систематизацією.
Нині МОП здійснює в Україні важливі проекти, які пов’язані з розробкою моделі соціального бюджету, ринком праці та професійним навчанням безробітних, розвитком малого та середнього підприємництва, соціального партнерства і діалогу.
За фінансової підтримки міжнародних інституцій з 1996 року в Україні реалізується проект МОП «Мобілізація підприємств і працівників на запобігання зловживанням шкідливими речовинами в країнах Центральної та Східної Європи».
МОП прийнято 179 конвенцій і 184 рекомендації. Вони охоплюють практично всі аспекти трудового права і права у сфері соціального забезпечення. Україною за станом на 2007 р. ратифіковано 62 Конвенції МОП.