4.6.3. Обов’язки роботодавця і працівника по охороні праці на підприємстві

Роботодавець зобов’язаний створити в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити дотримання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

З цією метою роботодавець забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:

- створює відповідні служби і призначає посадовців, які забезпечують вирішення конкретних питань охорони праці, затверджує посадові інструкції, в яких викладено їх обов’язки, права і відповідальність за виконання покладених на них функцій;

- розробляє за участю профспілок і реалізує комплексні заходи по досягненню встановлених нормативів по охороні праці, впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки, засоби механізації і автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний досвід по охороні праці і тому подібне;

- забезпечує усунення причин, які призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;

- організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам по охороні праці в порядку і терміни, які встановлюються законодавством, контролює виконання заходів по усуненню небезпечних і шкідливих для здоров’я виробничих чинників;

- розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, які діють у межах підприємства, і встановлюють правила виконання робіт і поведінки працівників на території підприємства, у виробничих приміщеннях, на будівельних майданчиках, робочих місцях відповідно до державних, міжгалузевих і галузевих нормативних актів по охороні праці, забезпечує безкоштовно працівників нормативними актами по охороні праці;

- здійснює постійний контроль за дотриманням працівниками технологічних процесів, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням і іншими засобами виробництва, використання засобів колективного і індивідуального захисту, виконання робіт відповідно до вимог охорони праці;

- організовує пропаганду безпечних методів роботи і співпрацю з працівниками в області охорони праці.

Обов’язки, права і відповідальність посадовців за виконання покладених на них функцій з питань охорони праці повинні передбачатися в посадових інструкціях, форма яких розроблена Держгірпромнаглядом і погоджена з Державним комітетом із стандартизації, метрології і сертифікації і Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України.

У рамках цих заходів працівник зобов’язаний:

- знати і виконувати вимоги нормативних актів по охороні праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням і іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного і індивідуального захисту;

- дотримуватись зобов’язань відносно охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) і правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;

- проходити в установленому порядку попередні і періодичні медичні огляди;

- перед початком роботи перевіряти справність засобів індивідуального захисту, стан оснащення, пристроїв, інструменту, наявність засобів захисту і тому подібне). При їх несправності доповідати про це безпосередньому керівникові робіт;

- не починати роботи, якщо умови її виконання суперечать інструкції з охорони праці і пожежної безпеки, а також без інструктажу по охороні праці і пожежної безпеки, як по основній роботі, так і у разі переведення на іншу роботу або виконання неосновної роботи;

- виконувати тільки ту роботу, яка йому доручена керівником робіт;

- повідомляти керівника робіт про нещасні випадки, які сталися з ним або іншими працівниками, надати першу допомогу при нещасних випадках;

- подавати пропозиції до розділу охорона праці колективного договору.

- співпрацювати з власником в справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів відносно усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю або здоров’ю та людей, які його оточують, і природному довкіллю, повідомляти про небезпеки свого безпосереднього керівника або іншу посадову особу.

Робітник несе відповідальність за порушення інструкції з охорони праці і пожежної безпеки, за недотримання своїх обов’язків по охороні праці згідно з вимогами законодавства.

Керівник структурного підрозділу в процесі виконання професійних обов’язків зобов’язаний:

- чітко знати всі виробничі і технологічні процеси в підпорядкованому структурному підрозділі;

- організовувати і забезпечувати трудову та навчальну діяльність на кожному робочому місці в суворій відповідності з вимогами законодавчих та нормативних актів по охороні праці, норм та правил по електро-, газо- і пожежобезпеці;

- розробляти, погоджувати і затверджувати у встановленому порядку програми інструктажів, інструкції з охорони праці та ін.;

- особисто проводити первинний, повторний, позаплановий та цільовий інструктажі з охорони праці, вести необхідну документацію;

- не рідше одного разу на рік організовувати навчання і подати на здачу заліків по питаннях охорони праці працівників, які виконують роботи з підвищеною небезпекою;

- не допускати до роботи осіб, які не пройшли інструктаж та не здали заліки по питаннях охорони праці;

- контролювати виконання підлеглими на робочих місцях інструкцій з охорони праці, правил електро-, газо- і пожежобезпеки;

- відсторонювати від роботи осіб, які порушують вимоги інструкцій з охорони праці, ухиляються від проходження обов’язкових медичних оглядів та ін.;

- приймати участь в роботі комісії по розслідуванню нещасних випадків в структурному підрозділі;

- вживати заходів по усуненню виявлених недоліків по питаннях охорони праці;

- притягувати до відповідальності підлеглих, які винні в порушенні норм і правил охорони праці, електро-, газо- і пожежобезпеки;

- розробляти і подавити пропозиції відносно підвищення рівня умов, охорони праці і пожежної безпеки до розділу «Охорона праці» колективного договору, відносно усунення причин нещасних випадків і профзахворювань, удосконалення системи управління охороною праці.

забезпечувати:

- справний і безпечний стан будівель, споруд, обладнання, пристроїв, інструментів, вентиляційних пристроїв, цехових транспортних засобів;

- своєчасне виконання робіт по технічному обслуговуванню і ремонту всього технологічного обладнання структурного підрозділу, не допускати виконання робіт на несправному обладнанні;

- обладнання робочих місць захисними пристроями, системами і пристроями блокування, сигналізацією і іншими засобами колективного захисту;

- припинення роботи засобів виробництва, які не відповідають вимогам охорони праці;

- надання першої медичної допомоги постраждалим при нещасних випадках;

- працюючих засобами індивідуального захисту;

- видачу працівникам лікувально-профілактичного харчування, молока, мила відповідно до діючих норм;

- робочі місця інструкціями, пам’ятками, плакатами, знаками безпеки і т.п.;

- оптимальний режим праці і відпочинку працівників в підрозділі, медогляд працівників.

- впровадження досягнень науки і техніки з метою підвищення безпеки праці;

- попередження нещасних випадків, профзахворювань, пожеж, вибухів;

- наявність нормативно-технічної та іншої документації з питань охорони праці, пожежної безпеки і котлонагляду;

- розробку перспективних і поточних планів роботи підрозділу по охороні праці і пожежній безпеці.

організовувати:

- атестацію робочих місць за умовами праці;

- обладнання підрозділу засобами пожежогасіння і сигналізації;

- виконання планів заходів по охороні праці і пожежній безпеці, наказів, приписів служб державного нагляду, відомчого і регіонального контролю;

- оформлення на ділянках в підрозділі куточків «Охорона праці і пожежна безпека»;

- розробку, облік і своєчасний перегляд інструкцій з охороні праці і пожежної безпеки і забезпечення ними працівників відповідно до нормативних вимог;

- своєчасне проведення інструктажів і перевірку знань з питань охорони праці і пожежної безпеки.

- оформлення письмових дозволів (наряд‑допуск) і безпечне виконання робіт підвищеної небезпеки і тимчасових вогневих робіт;

- роботу адміністративно-громадського контролю з питань охорони праці і пожежної безпеки;

брати участь в розслідуванні аварій, пожеж, нещасних випадків, профзахворювань і отруєнь, які сталися в підрозділі, і забезпечувати виконання заходів по їх попередженню.

- дає письмовий дозвіл (розпорядження по підрозділу) на допуск до самостійної роботи працівників після проходження інструктажу на робочому місці.

- стимулює працівників за виконання робіт по охороні праці і пожежній безпеці, запобіганню аваріям, нещасним випадкам і профзахворюванням.

- не рідше двох раз на місяць в єдиний день охорони праці і пожежної безпеки на підприємстві очолює комісію з перевірки стану охорони праці і пожежної безпеки. За результатами перевірки видає розпорядження по підрозділу, в якому намічає заходи по усуненню недоліків в зазначений термін, і відповідальних осіб по їх виконанню;

- один раз в місяць проводить робочі збори з працівниками підрозділу і наради з керівниками, фахівцями і уповноваженими представниками з питань охорона праці, на якій розглядається стан охорони праці і пожежної безпеки, приймаються заходи по удосконаленню профілактичної роботи з охорони праці і пожежної безпеки, дає оцінку роботи керівників і фахівців. Рішення зборів (наради) і оцінку роботи оформляє протоколом, і в щоденнику обліку роботи по охороні праці і пожежної безпеки;

- щомісячно проводить аналіз стану виробничого травматизму, загальних і професійних захворювань, умов праці і стану пожежної безпеки;

- щомісячно надає в управління охорони праці і пожежної безпеки довідку про стан охорони праці і пожежної безпеки, виконання комплексних заходів по поліпшенню умов праці, заходів розділу «Охорона праці» колективного договору, приписів органів Держгірпромнагляду і відомчого контролю.

Планування робіт з охорони праці має вирішальне значення в СУОП. Планування підрозділяється на перспективне, потокове й оперативне. Перспективне планування включає найбільш важливі, трудомісткі, довгострокові заходи, що вимагають спільної роботи декількох підрозділів. Основна форма - це комплексний план підприємства з поліпшення умов праці. Потокове планування здійснюється в рамках календарного року через розробку відповідних розділів колективного договору. Оперативне планування здійснюється за результатами контролю за станом охорони праці в структурних підрозділах і на підприємстві в цілому.

Планування здійснюється на державному, галузевому, регіональному рівнях і на рівні підприємств. На державному рівні розроблено кілька програм, спрямованих на поліпшення стану охорони праці в Україні, зокрема такі національні та державні програми:

- поліпшення стану безпеки, гігієни праці і виробничого середовища;

- навчання і підвищення рівня знань працівників, населення України з питань охорони праці;

- вивільнення жінок з виробництв, пов’язаних із важкою працею, шкідливими умовами, та обмеження використання праці жінок у нічний час;

- створення і розвиток виробництва засобів індивідуального захисту працівників і відповідної наукової бази для такого виробництва.

На підставі цих програм розробляються галузеві, відомчі, регіональні та цільові програми.

Крім того, на рівні держави чи регіонів розробляються програми оперативних дій зі зменшення негативних наслідків надзвичайних ситуацій, що виникають унаслідок аварій на виробничих об’єктах.

На підприємствах планування робіт здійснюється на всіх рівнях управління з урахуванням перспектив розвитку підприємства, результатів аналізу випадків травматизму, професійних захворювань та аварій, матеріалів атестації робочих місць, паспортизації об’єктів та інших показників, що характеризують стан охорони праці на підприємстві.

Комплексні довгострокові плани поліпшення умов праці та виробничого середовища підприємств передбачають: упровадження безпечної техніки і технологій; застосування ефективних інженерно-технічних засобів, що забезпечують досягнення встановлених нормативів охорони праці; проведення реконструкції санітарно-побутових приміщень; заходи щодо заміни шкідливих речовин і матеріалів чи усунення безпосереднього контакту працівників із ними; заходи організаційного характеру (вдосконалення системи навчання, впровадження раціональних режимів праці й відпочинку та ін.).

На підставі довгострокових планів розробляються річні (квартальні) плани, які є складовою частиною колективного договору.

Крім комплексних планів на підприємствах можуть складатися плани-графіки: організаційно-профілактичної і контрольно-ревізійної роботи; проведення атестації робочих місць; перевірок, регламентованих нормативними актами; обстежень структурних підрозділів, об’єктів; перевірок знань з охорони праці; роботи комісій і т.п.

Функція СУОП з організації і координації робіт передбачає формування органів управління на всіх рівнях управління і всіх стадій виробничого процесу, визначення обов’язків, прав, відповідальності та порядку взаємодії осіб, що беруть участь у керуванні охороною праці.

Пропаганда і виховання безпечної поведінки. Метою виховання і пропаганди є підвищення індивідуальної захищеності працівників шляхом організації, самоорганізації їхньої безпечної поведінки. Дієвим фактором виховання є особистий приклад, починаючи від робітника і закінчуючи посадовою особою найвищого рангу. Усі керівні ланки мають виявляти інтерес до безпеки праці та до створення в колективі відповідного настрою, «клімату» безпеки, шукати засоби, які б давали змогу підвищити рівень безпеки.

Методи пропаганди можуть бути одноканальними (без зворотного зв’язку): інструкції, правила, газети, журнали, плакати, інформаційні стенди, листи, радіо- та аудіовізуальні засоби, а також більш ефективними двоканальними (зі зворотним зв’язком, контролем, аналізом їх сприйняття): бесіди, лекції, семінари, обговорення, розгляди конкретних порушень і їх можливих наслідків. Мета пропаганди досягається тоді, коли співрозмовники добре поінформовані про зміст питання, мають інтерес до проблем безпеки.

Облік, аналіз і оцінка показників охорони праці та функціонування СУОП спрямовані на розробку й прийняття управлінських рішень керівників усіх рівнів управління. Суть функції - системний облік показників, аналіз отриманих даних і узагальнення причин недосягнення нормативних вимог, а також причин невиконання планів. Аналізуються матеріали: про нещасні випадки і профзахворювання, результати усіх видів контролю за станом охорони праці, дані паспортів санітарно-технічного стану умов праці на робочих місцях, матеріали спеціальних обстежень будинків, споруджень, приміщень, устаткування і т.д. У результаті аналізу вносяться доповнення й уточнення в оперативні, потокові й перспективні плани робіт з охорони праці, а також зі стимулювання діяльності окремих структурних підрозділів, служб, працівників за досягнуті показники з охорони праці.

Оцінка стану безпеки праці в організації. Стан безпеки праці в більшості організацій оцінюється за допомогою статистичних показників, що характеризують частоту (К_Ч – коефіцієнт частоти) і тяжкість (К_Т – коефіцієнт тяжкості) травмування. При цьому зовсім виключається дійсний стан безпеки праці на будівельних об’єктах, у бригадах.

Якщо врахувати, що травматизм як явище формується безпосередньо на об’єктах, то стає очевидним, що в основі кількісної оцінки стану безпеки праці організацій будь-якого рівня управління повинні лежати оцінки підрозділів, що входять до їх складу, основним (первинним) організаційним елементом яких є бригада.

Залежно від спеціалізації бригади вона може виконувати чітко окреслене коло видів робіт (у цьому – сутність спеціалізації), або широкий спектр різних видів робіт (як правило, це так звані комплексні бригади).

При оцінці безпеки праці бригади розглядають всі операції, які може виконувати дана бригада, з позиції прояву небезпечних факторів, тобто визначається кількість операцій, під час виконання яких робітник може одержати травму – кількість небезпечних операцій і, відповідно, кількість «безпечних» операцій. Відношення числа безпечних операцій до загального числа операцій, що виконує бригада, визначає величину коефіцієнта безпеки праці з конкретного технологічного процесу. Такий аналіз технологічних процесів дозволяє з’ясувати найбільш небезпечні операції, розробити заходи захисту робітників, визначити методи і прийоми безпечного виконання робіт.

Однак небезпечними можуть стати і ті процеси, що виконуються з порушенням правил і норм охорони праці. Виявити найбільш характерні види зазначених порушень допомагає аналіз матеріалів про травматизм, матеріалів комплексних, планових, цільових та інших видів перевірок стану умов і безпеки праці на об’єктах підприємства. Особливо цінною є інформація про виявлені небезпечні ситуації і причини їх виникнення. Справа в тому, що небезпечна ситуація, що виникла в результаті допущених порушень одним або декількома робітниками одночасно, однаковою мірою небезпечна для всіх працюючих, які перебувають в даний момент часу в небезпечній зоні, що створилася.

Класифікатори можливих порушень правил і норм охорони праці розробляються для робітників та інженерно-технічних працівників з урахуванням специфіки конкретних організацій (застосовуваних машин, механізмів, устаткування, видів і методів виконання робіт тощо).

Оцінка стану безпеки праці здійснюється залежно від досягнутого значення коефіцієнта безпеки праці – К_Бп

Застосування коефіцієнтів безпеки праці дозволяє кількісно оцінювати не тільки стан умов на робочих місцях бригад, у організаціях в цілому, але й діяльність інженерно-технічних працівників, спрямовану на створення цих умов, а також здійснювати на цій основі моральне і матеріальне стимулювання всіх категорій працюючих. При цьому отримуються співставні результати роботи різних колективів за певний відрізок часу.

Цей коефіцієнт може бути прийнятий як критерій при оцінці дієвості СУОП, оскільки він має кількісне вираження, аналіз його динаміки дозволяє визначити справжню ефективність системи, а при його визначенні враховуються всі істотні сторони функціонування системи. Маючи певний фізичний зміст, він зрозумілий і відчутний для керівників виробництва, полегшує порівняння ідеальної (К_БП = 1,0) і реальної характеристик роботи системи.

Стимулювання діяльності в галузі охорони праці є однією з основних функцій Системи управління охороною праці (СУОП), без якого неможливе повноцінне її функціонування. Воно повинно спрямовуватись на створення зацікавленості працівників у забезпеченні здорових і безпечних умов праці. Працівники підприємств можуть заохочуватися на активну участь та ініціативу в здійсненні заходів щодо підвищення безпеки і поліпшення умов праці. Стимул, згідно з трактуванням словника іноземних слів, – це спонукання до дії, спонукальна причина поведінки. При цьому слід зазначити, що «спонукання до дії» може бути як позитивним – винагорода за досягнуті результати, так і негативним – покарання за недогляди в роботі. Стимулювання може бути моральним чи матеріальним. До останнього відносяться премії і винагороди за виконану конкретну роботу, винахідництво, раціоналізаторство з питань охорони праці. Джерелом стимулювання є фонд охорони праці.

До методів стимулювання в галузі охорони праці передбачених законодавством, може бути віднесено пільгове оподатковування на цільові програми з охорони праці, диференціацію внесків у фонд соціального страхування, виплати на відшкодування шкоди, пільги і компенсації за роботу в шкідливих і тяжких умовах праці, штрафні санкції до підприємств за порушення охорони праці.

Система матеріального стимулювання повинна бути побудована за двома основними пунктами:

1. одержання премії повинно бути не випадковістю, а результатом цілеспрямованої діяльності;

2. розмір премії повинен бути досить високим у порівнянні з місячним заробітком, щоб визначити мотивацію до її одержання.

До працівників підприємств можуть застосовуватися будь-які заохочення за активну участь і ініціативу в здійсненні заходів щодо підвищення безпеки і поліпшення умов праці. Види заохочень визначаються Колективним договором (угодою, трудовим договором).

Стимулювання діяльності із створення і підтримання високого рівня охорони праці здійснюється з метою активізації повсякденної профілактичної роботи, підвищення матеріальної зацікавленості і відповідальності робітників, службовців (інженерно-технічних працівників і спеціалістів), керівників виробничих і структурних підрозділів, функціональних служб.

Основними критеріями стимулювання діяльності з охорони праці є статистичні показники виробничого травматизму, профзахворювань; оперативні оцінки стану безпеки праці у виробничих підрозділах, а також оцінки діяльності з забезпечення безпеки праці структурних підрозділів, функціональних служб, обумовлених величинами коефіцієнтів безпеки праці – К_БП.

За наявністю випадків виробничого травматизму (профзахворювань) величина коефіцієнта безпеки праці особам, відповідальним за забезпечення безпеки праці на дільниці, де ці випадки мали місце, може бути знижена до нуля відповідно до ступеня їх провини, підтвердженого комісією з розслідування нещасних випадків (профзахворювань).

Моральне стимулювання – форма громадської оцінки діяльності того або іншого працівника, а також підрозділу в цілому.

Можливе застосування таких форм морального стимулювання:

– для робітників та службовців – оголошення подяки (стягнення) по організації (підприємству), вручення спеціальних вимпелів, дипломів, нагородження Почесною грамотою; надання чергової відпустки в бажаний період року; позачергове виділення путівок у будинки відпочинку, санаторії тощо;

– для трудових колективів – присвоєння звання «Краща бригада (дільниця) з охорони праці» із врученням перехідного вимпела;

– для організації (підприємства) – «Краща організація (підприємство) з охорони праці».

Стимулювання може проводитися за підсумками роботи за квартал, півріччя, рік.

Прийнята форма морального заохочення визначається наказом по організації.

Матеріальне стимулювання передбачає:

– заохочення переможців оглядів-конкурсів з охорони праці, кращих працівників і колективів у цілому за досягнуті високі показники, плідну діяльність в сфері охорони праці у вигляді грошових премій, коштовних подарунків;

– коректування розмірів премій залежно від стану безпеки праці;

– надання пільгових, безкоштовних путівок у будинки відпочинку, санаторії, профілакторії тощо.

Матеріальне стимулювання здійснюється за рахунок фондів охорони праці підприємств.

За допущені порушення правил і норм охорони праці, трудової і виробничої дисципліни здійснюється депреміювання відповідно до Положення, прийнятого при затвердженні Колективного договору (угоди, трудового договору).

Заходи матеріального стимулювання поширюються на робітників, службовців, керівників функціональних служб, виробничих і структурних підрозділів, до функціональних обов’язків яких входить забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці.

Працівникам служби охорони праці розмір премії знижується лише за невиконання ними своїх функціональних обов’язків (у балах).

Система стимулювання повинна містити форми як матеріального, так і морального заохочення, а також заходи економічного та дисциплінарного впливу за невиконання заходів з охорони праці. Ця система повинна будуватись на принципах врахування показників охорони праці у загальній кількості показників, за якими оцінюють господарську діяльність підприємства.

Стимулювання охорони праці передбачене ст. 25 Закону «Про охорону праці». Види заохочень визначаються колективним договором, угодою.

Приблизний перелік питань, які можуть бути включені до Положення про заохочення працюючих:

1. Матеріальне стимулювання з охорони праці враховують під час формування системи оплати праці та заохочення працівників. Воно є підсистемою в системі стимулювання господарської діяльності, але не застосовується за результатами внутрішнього аудиту з охорони праці.

2. Моральне стимулювання проводиться за підсумками роботи за рік нагородженням почесними грамотами, спеціальними вимпелами, знаками відзнаки, занесенням на дошку пошани тощо.

3. Стимулюванню підлягають всі категорії працівників. Оціночні показники з охорони праці для працівників (див. таблицю) включаються до показників, за якими оцінюється господарська діяльність.

4. Разові санкції у формі дострокового позбавлення або зменшення розмірів надбавки до заробітної плати можуть застосовуватись за разові грубі або неодноразові порушення правил безпеки, що призвели до аварії або смертельного нещасного випадку. Такі заходи обов’язково повинні передбачатись колективним договором і не суперечити нормам трудового законодавства.

5. Матеріальне заохочення посадових осіб виробничих дільниць проводиться залежно від ступеня професійного ризику виробництва шляхом коригування (збільшення або зменшення) середнього розміру основної премії працівників відповідного структурного підрозділу. Зокрема:

- якщо ступінь професійного ризику виробництва вищий за середній по підприємству – премія зменшується на 15%;

- якщо структурний підрозділ працює в межах недопустимого ризику, премія зменшується на 25%;

- якщо структурний підрозділ працює в межах терпимого ризику, премія не зменшується, але й не збільшується;

- якщо структурний підрозділ працює в межах припустимого ризику, але нижчого від середнього по підприємству – премія збільшується на 15 %;

- якщо ж структурний підрозділ працює в межах незначного ризику, але нижчого від середнього по підприємству, то премія збільшується на 25 %.

6. За невиконання заходів з охорони праці у встановлені строки відповідальній посадовій особі встановлюється розмір премії за місяць менший від середнього по підприємству на 25 %, 50% або 100 %.

7. За кожний нещасний випадок майстер дільниці, на якій він стався, позбавляється 25 % місячної премії у разі втрати працездатності потерпілим від 6 до 30 днів, і 50 % у разі втрати працездатності потерпілим від 31 до 120 днів.

8. За кожний нещасний випадок зі смертельним наслідком керівнику структурного підрозділу та майстру, на дільниці яких стався нещасний випадок, премія не нараховується.

9. Премія також не нараховується посадовій особі за той місяць, коли вона була притягнена до дисциплінарної чи адміністративної відповідальності представником органу державного нагляду за охороною праці.

10. Працівникам служби охорони праці премія призначається залежно від вжитих ними заходів щодо підвищення рівня безпеки виробництва. Її розмір не залежить від кількості нещасних випадків у звітному періоді і складає 100% премії, що нараховується керівникам та відповідним спеціалістам основних виробничо-технічних служб і може бути знижений лише за розпорядженням керівника підприємства в разі:

- незабезпечення контролю за виконанням заходів з охорони праці, передбачених щорічним планом, наказами тощо;

- недостовірності та несвоєчасності підготовки статистичної звітності з охорони праці;

- низької якості проведеного розслідування нещасного випадку на виробництві;

- невідповідності прийнятих ними рішень вимогам діючого законодавства.