- •Наукової організації праці
- •1. Міжнародне співробітництво у галузі охорони праці
- •1.1. Стан безпеки праці в світі
- •1.2. Цілі міжнародного законодавства з охорони праці
- •1.3. Міжнародні організації з питань охорони праці
- •1.3.1. Організація об’єднаних націй (оон)
- •1.3.2. Всесвітня організація охорони здоров’я (вооз)
- •1.3.3. Міжнародне агентство з атомної енергії (магате)
- •1.3.4. Міжнародна організація праці (моп)
- •1.3.5. Європейський Союз і законодавство з охорони праці
- •1.3.6. Співдружність незалежних держав (снд)
- •1.4. Соціальний діалог в Європейському Союзі й Україна
- •1.5. Стандарт sа 8000 «Соціальна відповідальність»
- •1.6. Міжнародний стандарт iso 2600 «Настанова по соціальній відповідальності»
- •1.7. Основні принципи та впровадження соціальної відповідальності
- •10 Принципів Глобального Договору
- •1.8. Соціальний діалог в Україні
- •1.9. Безпека праці в Україні
- •1.10. Законодавство України про охорону праці
- •2. Державне соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві
- •2.1. Завдання страхування від нещасного випадку.
- •2.2. Принципи та види страхування.
- •2.3. Суб’єкти та об’єкти страхування. Страховий ризик і страховий випадок.
- •2.4. Управління страхуванням від нещасних випадків
- •2.5. Страхові експерти з охорони праці, їх функції і повноваження
- •2.6. Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів.
- •2.7. Відшкодування збитку, заподіяного застрахованому ушкодженням його здоров’я
- •2.8. Страхові виплати
- •2.9. Обов’язки Фонду соціального страхування від нещасних випадків
- •2.10. Права та обов’язки застрахованої особи.
- •2.11. Права та обов’язки роботодавця як страхувальника
- •2.12. Профілактика нещасних випадків
- •2.13. Страхові тарифи
- •3. Травматизм, професійні захворювання та розслідування нещасних випадків в галузі
- •3.1. Класифікація нещасних випадків і взяття їх на облік
- •3.2. Розслідування та облік нещасних випадків
- •3.3. Огляд місця, де стався нещасний випадок
- •3.4. Опитування потерпілого, свідків та посадових осіб
- •3.5. Визначення причин нещасного випадку
- •3.6. Методи дослідження виробничого травматизму
- •3.7. Профілактика нещасних випадків
- •3.8. Засоби захисту, що застосовуються для попередження нещасних випадків на виробництві
- •4. Управління охороною праці та державний нагляд і контроль за станом охорони праці.
- •4.1. Органи державного управління охороною праці, їх компетенція і повноваження
- •4.2. Структура державного управління охороною праці
- •4.3. Повноваження Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд)
- •4.4. Галузеве управління охороною праці
- •4.5. Регіональне управління охороною праці
- •4.6. Система управління охороною праці на підприємстві
- •4.6.1. Системний підхід та аналіз при організації охорони праці на виробництві
- •4.6.2. Загальна структура та завдання системи управління охороною праці на підприємстві
- •4.6.3. Обов’язки роботодавця і працівника по охороні праці на підприємстві
- •У рамках цих заходів працівник зобов’язаний:
- •4.7. Державний нагляд за станом охорони праці.
- •4.8. Контроль за станом охорони праці
- •4.9. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці
- •4.10. Повноваження і права профспілок у здійсненні контролю за додержанням законодавства про охорону праці
- •4.11 Комісії з питань охорони праці на підприємстві
- •4.12. Відповідальність за порушення нормативних актів про охорону праці
- •5. Охорона праці в галузі професійної діяльності.
- •5.1. Аналіз умов праці у галузі за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу
- •5.2. Важкість та напруженість праці
- •5.3. Загальні вимоги безпеки до виробничого обладнання та технологічних процесів
- •5.4. Медичний огляд працівників певних категорій
- •5.5. Нормування шкідливих речовин в повітрі робочої зони
- •5.6. Загальні заходи та засоби нормалізації мікроклімату та теплозахисту
- •5.7. Вимоги безпеки під час експлуатації систем вентиляції, опалення і кондиціювання повітря
- •5.8. Вимоги безпеки до виробничих і допоміжних приміщень
- •5.9. Вимоги безпеки під час експлуатації електронно-обчислювальних машин
- •5.10. Організація безпечної роботи електроустановок
- •5.11. Особливості заходів електробезпеки на підприємствах
- •6. Основні заходи пожежної профілактики на галузевих об’єктах
- •6.1. Категорії приміщень і будівель за вибухопожежною і пожежною небезпекою
- •6.2. Класифікація вибухо- і пожежонебезпечних зон
- •6.3. Класифікація будівель і споруд за ступенем вогнестійкості
- •6.4. Протипожежні перешкоди
- •6.5. Основні причини виникнення горючого середовища і загорання в електричному устаткуванні
- •6.6. Утримання евакуаційних шляхів і виходів
- •6.7. Експертиза проектної документації на пожежну безпеку
- •6.8. Державний пожежний нагляд
- •6.9. Первинні засоби гасіння пожеж
- •6.10. Пожежна техніка
- •6.11. Оснащення об’єктів первинними засобами пожежогасіння
- •6.12. Протипожежне водопостачання
- •6.13. Забезпечення безпечної евакуації персоналу
- •Література
- •Охорона праці в галузі
- •Автор-укладач: Леонід Іванович Коваленко Павло Леонідович Коваленко
1.2. Цілі міжнародного законодавства з охорони праці
Інтеграція України в Міжнародну організацію торгівлі та інші міжнародні організації, створення спільних підприємств, праця випускників вузів в іноземних фірмах вимагають від спеціалістів усіх галузей народного господарства знання державного і міжнародного законодавства, у т. ч. з охорони праці. На сьогодні практично сформовано законодавство України з питань охорони праці.
Адаптація законодавства України до законодавства ЄС у сфері охорони праці почалася з прийняттям Закону України «Про охорону праці» в редакції 2002 р. Цей Закон у більшості випадків відповідає певним положенням законодавства Євросоюзу. Дія Закону поширюється на всіх підприємців, які використовують найману працю, включаючи приватних осіб. Цей Закон зробив більш жорсткими вимоги до всіх роботодавців щодо створення безпечних та здорових умов праці. Він установлює персональну відповідальність роботодавців за дотримання норм охорони праці.
Право на охорону праці належить до невід’ємних прав людини, записаних у фундаментальних міжнародних документах, таких, як Загальна декларація прав людини ООН (1948 р.) та Міжнародний пакт ООН про економічні, соціальні та культурні права 1976 р.
У глобальній стратегії ВООЗ «Охорона праці для всіх» пропонуються такі напрями роботи з охорони праці:
- уникнення ризиків (профілактика);
- безпечні технології;
- оптимізація умов праці;
- інтеграція виробництва та роботи з охорони праці;
- основна відповідальність роботодавця та підприємця за охорону праці на робочому місці;
- визнання особистої зацікавленості працівника в забезпеченні охорони праці;
- співпраця роботодавців та працівників на рівних засадах;
- право участі в рішеннях стосовно власної роботи;
- право знати та принцип прозорості;
- безперервне вдосконалення та розвиток охорони праці.
Принципи охорони праці також відображені в законодавстві Євросоюзу, про охорону праці, зокрема в Рамковій директиві «Про впровадження заходів для поліпшення безпеки та охорони здоров’я працівників під час роботи».
Метою політики охорони праці є зведення до мінімуму показників виробничого травматизму та професійних захворювань. Ця мета набула нових форм у ЄС протягом останніх років і поширилася сьогодні до пропаганди «добробуту на роботі», що означає моральний, фізичний та соціальний добробут, а не лише відсутність нещасних випадків та професійних захворювань.
Цієї мети можна досягти за рахунок:
- профілактики соціальних ризиків (стресів, домагань на робочому місці, депресій та роздратування, а також ризиків, які пов’язані з алкогольною та наркотичною залежністю);
- аналізу ризиків, пов’язаних із роботою, а також ергономічні, психологічні та соціальні ризики;
- урахування змін у формах зайнятості, організації роботи та робочого часу працівників з нестандартною та тимчасовою зайнятістю;
- урахування розмірів підприємства (конкретні заходи щодо інформування, підвищення рівня обізнаності, програм попередження ризиків на малих та середніх підприємствах, приватних підприємців, домашньої обслуги тощо);
- інтенсивної профілактики професійних захворювань (спричинених азбестом, втрата слуху, проблеми опорно-рухового апарату);
- урахування демографічних змін;
- урахування «гендерного фактора» (специфічних характеристик жінок з точки зору охорони здоров’я та безпеки на робочому місці).
Політика охорони праці Європейського співтовариства засновується на превентивних підходах, які передбачають залучення всіх учасників, у тому числі працівників, з метою розвитку культури попередження ризиків: освіта, обізнаність та профілактика.
Право кожного працівника на умови праці, котрі не шкодять його здоров’ю, гарантують безпеку та честь, визнано невід’ємним правом кожного громадянина, як записано в Хартії Євросоюзу про основні права людини 2000 р.