
- •Наукової організації праці
- •1. Міжнародне співробітництво у галузі охорони праці
- •1.1. Стан безпеки праці в світі
- •1.2. Цілі міжнародного законодавства з охорони праці
- •1.3. Міжнародні організації з питань охорони праці
- •1.3.1. Організація об’єднаних націй (оон)
- •1.3.2. Всесвітня організація охорони здоров’я (вооз)
- •1.3.3. Міжнародне агентство з атомної енергії (магате)
- •1.3.4. Міжнародна організація праці (моп)
- •1.3.5. Європейський Союз і законодавство з охорони праці
- •1.3.6. Співдружність незалежних держав (снд)
- •1.4. Соціальний діалог в Європейському Союзі й Україна
- •1.5. Стандарт sа 8000 «Соціальна відповідальність»
- •1.6. Міжнародний стандарт iso 2600 «Настанова по соціальній відповідальності»
- •1.7. Основні принципи та впровадження соціальної відповідальності
- •10 Принципів Глобального Договору
- •1.8. Соціальний діалог в Україні
- •1.9. Безпека праці в Україні
- •1.10. Законодавство України про охорону праці
- •2. Державне соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві
- •2.1. Завдання страхування від нещасного випадку.
- •2.2. Принципи та види страхування.
- •2.3. Суб’єкти та об’єкти страхування. Страховий ризик і страховий випадок.
- •2.4. Управління страхуванням від нещасних випадків
- •2.5. Страхові експерти з охорони праці, їх функції і повноваження
- •2.6. Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів.
- •2.7. Відшкодування збитку, заподіяного застрахованому ушкодженням його здоров’я
- •2.8. Страхові виплати
- •2.9. Обов’язки Фонду соціального страхування від нещасних випадків
- •2.10. Права та обов’язки застрахованої особи.
- •2.11. Права та обов’язки роботодавця як страхувальника
- •2.12. Профілактика нещасних випадків
- •2.13. Страхові тарифи
- •3. Травматизм, професійні захворювання та розслідування нещасних випадків в галузі
- •3.1. Класифікація нещасних випадків і взяття їх на облік
- •3.2. Розслідування та облік нещасних випадків
- •3.3. Огляд місця, де стався нещасний випадок
- •3.4. Опитування потерпілого, свідків та посадових осіб
- •3.5. Визначення причин нещасного випадку
- •3.6. Методи дослідження виробничого травматизму
- •3.7. Профілактика нещасних випадків
- •3.8. Засоби захисту, що застосовуються для попередження нещасних випадків на виробництві
- •4. Управління охороною праці та державний нагляд і контроль за станом охорони праці.
- •4.1. Органи державного управління охороною праці, їх компетенція і повноваження
- •4.2. Структура державного управління охороною праці
- •4.3. Повноваження Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд)
- •4.4. Галузеве управління охороною праці
- •4.5. Регіональне управління охороною праці
- •4.6. Система управління охороною праці на підприємстві
- •4.6.1. Системний підхід та аналіз при організації охорони праці на виробництві
- •4.6.2. Загальна структура та завдання системи управління охороною праці на підприємстві
- •4.6.3. Обов’язки роботодавця і працівника по охороні праці на підприємстві
- •У рамках цих заходів працівник зобов’язаний:
- •4.7. Державний нагляд за станом охорони праці.
- •4.8. Контроль за станом охорони праці
- •4.9. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці
- •4.10. Повноваження і права профспілок у здійсненні контролю за додержанням законодавства про охорону праці
- •4.11 Комісії з питань охорони праці на підприємстві
- •4.12. Відповідальність за порушення нормативних актів про охорону праці
- •5. Охорона праці в галузі професійної діяльності.
- •5.1. Аналіз умов праці у галузі за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу
- •5.2. Важкість та напруженість праці
- •5.3. Загальні вимоги безпеки до виробничого обладнання та технологічних процесів
- •5.4. Медичний огляд працівників певних категорій
- •5.5. Нормування шкідливих речовин в повітрі робочої зони
- •5.6. Загальні заходи та засоби нормалізації мікроклімату та теплозахисту
- •5.7. Вимоги безпеки під час експлуатації систем вентиляції, опалення і кондиціювання повітря
- •5.8. Вимоги безпеки до виробничих і допоміжних приміщень
- •5.9. Вимоги безпеки під час експлуатації електронно-обчислювальних машин
- •5.10. Організація безпечної роботи електроустановок
- •5.11. Особливості заходів електробезпеки на підприємствах
- •6. Основні заходи пожежної профілактики на галузевих об’єктах
- •6.1. Категорії приміщень і будівель за вибухопожежною і пожежною небезпекою
- •6.2. Класифікація вибухо- і пожежонебезпечних зон
- •6.3. Класифікація будівель і споруд за ступенем вогнестійкості
- •6.4. Протипожежні перешкоди
- •6.5. Основні причини виникнення горючого середовища і загорання в електричному устаткуванні
- •6.6. Утримання евакуаційних шляхів і виходів
- •6.7. Експертиза проектної документації на пожежну безпеку
- •6.8. Державний пожежний нагляд
- •6.9. Первинні засоби гасіння пожеж
- •6.10. Пожежна техніка
- •6.11. Оснащення об’єктів первинними засобами пожежогасіння
- •6.12. Протипожежне водопостачання
- •6.13. Забезпечення безпечної евакуації персоналу
- •Література
- •Охорона праці в галузі
- •Автор-укладач: Леонід Іванович Коваленко Павло Леонідович Коваленко
2.12. Профілактика нещасних випадків
Фонд соціального страхування від нещасних випадків здійснює заходи, спрямовані на запобігання нещасним випадкам, усунення загрози здоров’ю працівників, викликаної умовами праці, у тому числі:
- надає страхувальникам необхідні консультації, сприяє у створенні ними та реалізації ефективної системи управління охороною праці;
- бере участь:
- у розробленні центральними органами виконавчої влади державних цільових та галузевих програм поліпшення стану безпеки, умов праці і виробничого середовища та їх реалізації;
- у навчанні, підвищенні рівня знань працівників, які вирішують питання охорони праці;
- в організації розроблення та виробництва засобів індивідуального захисту працівників;
- у здійсненні наукових досліджень у сфері охорони та медицини праці;
- перевіряє стан профілактичної роботи та охорони праці на підприємствах, бере участь у розслідуванні нещасних випадків на виробництві, а також професійних захворювань;
- веде пропаганду безпечних та нешкідливих умов праці, організовує створення тематичних кінофільмів, радіо- і телепередач, видає та розповсюджує нормативні акти, підручники, журнали, іншу спеціальну літературу, плакати, пам’ятки тощо з питань соціального страхування від нещасного випадку та охорони праці. З метою виконання цих функцій Фонд соціального страхування від нещасних випадків створює своє видавництво з відповідною поліграфічною базою;
- бере участь у розробленні законодавчих та інших нормативних актів про охорону праці;
- вивчає та поширює позитивний досвід створення безпечних та нешкідливих умов виробництва;
- надає підприємствам на безповоротній основі фінансову допомогу для розв’язання особливо гострих проблем з охорони праці;
- виконує інші профілактичні роботи
2.13. Страхові тарифи
Страхові тарифи диференційовані за групами галузей економіки (видам робіт) залежно від класу професійного (виробничого) ризику виробництва. Вони встановлюються Законом.
Визначення розмірів страхових тарифів виконується з тією метою, щоб сума страхових внесків страхувальників у Фонд забезпечувала:
- фінансування заходів, спрямованих на вирішення завдань, що ставляться перед Фондом;
- створення резерву коштів для забезпечення стабільності його функціонування;
- покриття витрат Фонду на здійснення соціального страхування від нещасних випадків.
Страховий внесок страхувальник вносить у Фонд у порядку й терміни, визначені страховиком.
Віднесення організації або підприємства до певного класу професійного ризику не є постійним. Якщо на підприємстві страховим експертом відзначаються систематичні порушення норм і правил з охорони праці, тобто відзначається зростання ризику одержання травм чи/та профзахворювань, таке підприємство за рішенням відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду може бути віднесене до більш високого класу професійного ризику.
При зниженні рівня виробничого ризику в результаті проведених профілактичних заходів клас виробничого ризику може бути змінений у бік зменшення.
Органи Фонду мають право проводити перевірки господарчо-фінансової діяльності підприємств з питань оплати й цільового використання засобів, призначених на соціальне страхування. Такі перевірки виконуються незалежними аудиторськими організаціями, а в окремих випадках – представниками державної податкової адміністрації.
Законом про страхування від нещасних випадків передбачена відповідальність Фонду, страхувальників, застрахованих, а також осіб, які виконують соціальні послуги, за невиконання своїх обов’язків.
Суперечки щодо сум страхових внесків, розміру збитку і прав на його відшкодування, накладення штрафів та інших питань вирішуються в судовому порядку. Крім того, зацікавлена особа з виниклих питань може звернутися у спеціальну комісію при виконавчій дирекції Фонду, яка працює на громадських і паритетних началах.
Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються:
- для роботодавців — у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», які підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, за винятком суми податку на додану вартість і акцизний збір.
- для бюджетних установ і організацій – від річної суми фактичних витрат на оплату праці та інші виплати найманим робітникам, що підлягають оподаткуванню з громадян.
При цьому розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесене підприємство, а також від рівня травматизму, професійного захворювання і стану охорони праці;
- для добровільно застрахованих осіб — у відсотках до мінімальної заробітної плати.
Страхові внески нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат.
Страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому Законом. Страхові внески не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що становлять систему оподаткування. На страхові внески не поширюється податкове законодавство.
Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство, знижки до нього (за низькі рівні травматизму, професійної захворюваності та належний стан охорони праці) чи надбавки (за високі рівні травматизму, професійної захворюваності та неналежний стан охорони праці).
Розмір зазначеної знижки чи надбавки не може перевищувати 50 відсотків страхового тарифу, встановленого для відповідної галузі економіки (виду робіт).
Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства проводиться Фондом відповідно до Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ та організацій на загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що затверджується Кабінетом Міністрів України.
Страхувальник здійснює страховий внесок у Фонд у порядку і строки, які визначаються страховиком.
Залишки сум від можливого перевищення доходів над витратами Фонду за підсумками фінансового року використовуються для коригування (зменшення) суми внесків страхувальників.
Якщо на страхувальника протягом календарного року накладався штраф за порушення законодавства про охорону праці, він втрачає право на знижку страхового тарифу.
Суми надбавок до страхових тарифів і штрафів сплачуються страхувальником із суми прибутку, а при відсутності прибутку відносяться на валові витрати виробництва; для бюджетних установ та організацій - із коштів на утримання страхувальника.
У разі систематичних порушень нормативних актів про охорону праці, внаслідок чого зростає ризик настання нещасних випадків і професійних захворювань, підприємство у будь-який час за рішенням відповідного робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на основі відповідного подання страхового експерта, який обслуговує це підприємство, може бути віднесено до іншого, більш високого класу професійного ризику виробництва. Цей захід може мати і зворотну дію, але з початку фінансового року.
Органи Фонду мають право проводити в порядку, визначеному законодавством України, планові та позапланові виїзні перевірки фінансово-господарської діяльності суб’єктів підприємницької діяльності щодо сплати та цільового використання ними збору на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків.
Щорічні та позапланові аудиторські перевірки щодо сплати та цільового використання збору загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків, що проводяться за рішенням наглядової ради, здійснюють незалежні аудиторські організації. До перевірки можуть бути залучені державні податкові адміністрації.
Юридичні та фізичні особи, що здійснюють операції з коштами загальнообов’язкового державного соціального страхування, зобов’язані представляти контролюючим органам необхідні документи та відомості, що належать до сфери їх діяльності.
Органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків мають право:
1. застосовувати фінансові санкції, передбачені Законом;
2. порушувати в установленому законом порядку питання про притягнення до відповідальності осіб, винних у порушенні законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків;
3. у разі виявлення порушень порядку нарахування, обчислення, сплати страхових внесків та нецільового використання коштів на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків звертатися в установленому законом порядку до органів прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки та податкової міліції;
4. здійснювати інші функції, передбачені законодавством.
Розрахунок розміру страхового внеску для кожного підприємства проводиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків відповідно до «Порядку визначення страхових тарифів для підприємств, установ і організацій на загальнообов’язкове соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і професійного захворювання» (далі – «Порядок»), що затверджується Кабінетом Міністрів України.
З метою визначення страхових тарифів для підприємств на страхування від нещасних випадків, галузі економіки і види робіт (далі – галузі економіки) диференціюються (класифікуються) за класами професійного ризику виробництва. Витяг з класифікації наведений табл. 1.1. Галузі економіки іменуються відповідно до загального класифікатора галузей народного господарства України.
Клас професійного ризику виробництва окремої галузі економіки характеризується інтегральним показником професійного ризику виробництва – чим більше значення інтегрального показника, тим вище (починаючи з першого) клас професійного ризику виробництва. Зазначені інтегральні показники виробництв, віднесені до одного класу конкретної галузі економіки, за величиною повинні бути між собою ближче, ніж виробництва, віднесені до інших (різних) класів.
Таблиця 1.1. Класифікація галузей економіки і видів робіт за професійним ризиком виробництва (витяг)
Галузі економіки і види робіт |
Код по Загальних класифікаторах галузей народного господарства України |
6 клас - Господарське керування будівництвом |
69000 |
8 клас - Виробничі види побутового обслуговування населення |
86000-86290 |
13 клас - Деревообробна промисловість |
15200-15290 |
14 клас - Промисловість будівельних матеріалів |
18110-16112, 16130-16240, 16260-16273 |
16 клас - Будівництво (без обліку будівництва шахт) |
61000-61130, 61132-65000 |
18 клас - Виробництво будівельних металовиробів |
14831 |
Інтегральний показник професійного ризику виробництва для кожної галузі економіки визначається, як відношення витрат на відшкодування збитку потерпілим на виробництві до фактичних витрат на оплату праці в минулому календарному році по даній галузі економіки:
ІГЕ = (ВЗГЕ / ЗОПГЕ)100,
де ІГЕ – інтегральний показник професійного ризику виробництва в галузі економіки;
ВЗГЕ – сума відшкодування збитку потерпілим на виробництві, що була витрачена в минулому календарному році в галузі економіки;
ЗОПГЕ – фактичні витрати на охорону праці в минулому календарному році в галузі економіки.
Інтегральний показник професійного ризику виробництва для галузей економіки кожного класу професійного ризику виробництва визначають за формулою
ІКЛ = (ВЗКЛ / ЗОПКЛ)100,
де ІКЛ – інтегральний показник професійного ризику виробництва для галузей економіки відповідного класу професійного ризику виробництва; ВЗКЛ – сума відшкодування збитку потерпілим на виробництві, витрачена в минулому календарному році в галузях економіки, що віднесені до одного класу професійного ризику виробництва; ЗОПКЛ – сума фактичних витрат на оплату праці в минулому календарному році в галузях економіки, що віднесені до одного класу професійного ризику виробництва.
Для визначення величин страхових внесків використовують наступні показники:
Сума приведених фактичних витрат на оплату праці в минулому календарному році, що визначається для галузей економіки кожного класу професійного ризику виробництва за такою формулою:
ПЗТКЛ = ЗТОКЛ СПРКЛ,
де СПРКЛ – ступінь професійного ризику виробництва галузей економіки відповідного класу, що визначається співвідношенням інтегрального показника професійного ризику виробництва для галузей економіки цього класу до інтегрального показника професійного ризику виробництва галузей економіки першого класу професійного ризику виробництва:
СПРКЛ
=
.
Модуль страхових внесків для галузей економіки всіх класів професійного ризику виробництва МВ визначається із співвідношення
МВ = ВФ / ПВП,
де ВФ – розрахункові витрати Фонду в наступному календарному році; ПВП – сума приведених фактичних витрат на оплату праці в минулому календарному році в галузях економіки всіх класів професійного ризику виробництва.
Визначення страхових тарифів підприємств одного класу професійного ризику на майбутній календарний рік. Сума страхових внесків підприємств одного класу професійного ризику виробництва в наступному календарному році СВК визначається за формулою
СВКЛ = ПВТКЛ МВ.
Страховий тариф на наступний календарний рік для підприємств одного класу професійного ризику виробництва визначається за формулою
СТКЛ
=
,
де ИОП – прогнозований індекс росту фактичних витрат на оплату праці в наступному календарному році.
Місячна сума страхового внеску для підприємств визначається за формулою
СВСТР = 0,01 (ЗОТСТР СТКЛ),
де СВСТР – місячна сума страхових внесків; ВОПСТР – сума фактичних витрат на оплату праці в місяці, за який платиться страховий внесок, грн.
За результатами роботи підприємства за минулий календарний рік Фонд може встановити збільшення (надбавку) або зниження розміру страхового внеску:
ППР = ВЗПР / СВПР;
ПКЛ = ВЗКЛ / СВКЛ,
де ППР – питома вага витрат Фонду на відшкодування збитку потерпілим на підприємстві в минулому календарному році; ВЗПР – сума витрат Фонду на відшкодування збитку потерпілим на підприємстві в минулому календарному році; СВПР – сума страхових внесків підприємства; ПКЛ – питома вага витрат Фонду на відшкодування збитку потерпілим на виробництві в минулому календарному році на підприємствах відповідного класу професійного ризику виробництва; ВЗКЛ – сума витрат Фонду на відшкодування збитку потерпілим у минулому календарному році на цих підприємствах; СВКЛ – сума страхових внесків цих підприємств.
Зниження або надбавки до страхових внесків встановлюють залежно від співвідношення ППР/ПКЛ за табл. 1.2 і 1.3 відповідно.
Розміри знижки чи надбавки до страхового внеску не можуть перевищувати 50 % страхового тарифу, встановленого для відповідної галузі економіки (виду робіт).
Якщо на страхувальника протягом календарного року накладався штраф за порушення законодавства з охорони праці, він втрачає право на зниження страхового тарифу.
Таблиця 1.2. ‑ Зниження страхового внеску
Показник ППР нижче показника ПКЛ, % |
Зниження страхового внеску, % |
20 – 39,9 |
10 |
40 – 59,9 |
20 |
60 – 79,9 |
30 |
80 і більше |
40 |
Не допущено жодного нещасного випадку і професійного захворювання |
50 |
Таблиця 1.3. ‑ Надбавка до страхового внеску
Показник ППР перевищує показник ПКЛ, % |
Надбавка до страхового внеску, % |
20–39,9 |
10 |
40–59,9 |
20 |
60–79,9 |
30 |
80–100 |
40 |
Більше 100 |
50 |