- •Наукової організації праці
- •1. Міжнародне співробітництво у галузі охорони праці
- •1.1. Стан безпеки праці в світі
- •1.2. Цілі міжнародного законодавства з охорони праці
- •1.3. Міжнародні організації з питань охорони праці
- •1.3.1. Організація об’єднаних націй (оон)
- •1.3.2. Всесвітня організація охорони здоров’я (вооз)
- •1.3.3. Міжнародне агентство з атомної енергії (магате)
- •1.3.4. Міжнародна організація праці (моп)
- •1.3.5. Європейський Союз і законодавство з охорони праці
- •1.3.6. Співдружність незалежних держав (снд)
- •1.4. Соціальний діалог в Європейському Союзі й Україна
- •1.5. Стандарт sа 8000 «Соціальна відповідальність»
- •1.6. Міжнародний стандарт iso 2600 «Настанова по соціальній відповідальності»
- •1.7. Основні принципи та впровадження соціальної відповідальності
- •10 Принципів Глобального Договору
- •1.8. Соціальний діалог в Україні
- •1.9. Безпека праці в Україні
- •1.10. Законодавство України про охорону праці
- •2. Державне соціальне страхування від нещасних випадків і професійних захворювань на виробництві
- •2.1. Завдання страхування від нещасного випадку.
- •2.2. Принципи та види страхування.
- •2.3. Суб’єкти та об’єкти страхування. Страховий ризик і страховий випадок.
- •2.4. Управління страхуванням від нещасних випадків
- •2.5. Страхові експерти з охорони праці, їх функції і повноваження
- •2.6. Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів.
- •2.7. Відшкодування збитку, заподіяного застрахованому ушкодженням його здоров’я
- •2.8. Страхові виплати
- •2.9. Обов’язки Фонду соціального страхування від нещасних випадків
- •2.10. Права та обов’язки застрахованої особи.
- •2.11. Права та обов’язки роботодавця як страхувальника
- •2.12. Профілактика нещасних випадків
- •2.13. Страхові тарифи
- •3. Травматизм, професійні захворювання та розслідування нещасних випадків в галузі
- •3.1. Класифікація нещасних випадків і взяття їх на облік
- •3.2. Розслідування та облік нещасних випадків
- •3.3. Огляд місця, де стався нещасний випадок
- •3.4. Опитування потерпілого, свідків та посадових осіб
- •3.5. Визначення причин нещасного випадку
- •3.6. Методи дослідження виробничого травматизму
- •3.7. Профілактика нещасних випадків
- •3.8. Засоби захисту, що застосовуються для попередження нещасних випадків на виробництві
- •4. Управління охороною праці та державний нагляд і контроль за станом охорони праці.
- •4.1. Органи державного управління охороною праці, їх компетенція і повноваження
- •4.2. Структура державного управління охороною праці
- •4.3. Повноваження Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду (Держгірпромнагляд)
- •4.4. Галузеве управління охороною праці
- •4.5. Регіональне управління охороною праці
- •4.6. Система управління охороною праці на підприємстві
- •4.6.1. Системний підхід та аналіз при організації охорони праці на виробництві
- •4.6.2. Загальна структура та завдання системи управління охороною праці на підприємстві
- •4.6.3. Обов’язки роботодавця і працівника по охороні праці на підприємстві
- •У рамках цих заходів працівник зобов’язаний:
- •4.7. Державний нагляд за станом охорони праці.
- •4.8. Контроль за станом охорони праці
- •4.9. Громадський контроль за додержанням законодавства про охорону праці
- •4.10. Повноваження і права профспілок у здійсненні контролю за додержанням законодавства про охорону праці
- •4.11 Комісії з питань охорони праці на підприємстві
- •4.12. Відповідальність за порушення нормативних актів про охорону праці
- •5. Охорона праці в галузі професійної діяльності.
- •5.1. Аналіз умов праці у галузі за показниками шкідливості та небезпечності чинників виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу
- •5.2. Важкість та напруженість праці
- •5.3. Загальні вимоги безпеки до виробничого обладнання та технологічних процесів
- •5.4. Медичний огляд працівників певних категорій
- •5.5. Нормування шкідливих речовин в повітрі робочої зони
- •5.6. Загальні заходи та засоби нормалізації мікроклімату та теплозахисту
- •5.7. Вимоги безпеки під час експлуатації систем вентиляції, опалення і кондиціювання повітря
- •5.8. Вимоги безпеки до виробничих і допоміжних приміщень
- •5.9. Вимоги безпеки під час експлуатації електронно-обчислювальних машин
- •5.10. Організація безпечної роботи електроустановок
- •5.11. Особливості заходів електробезпеки на підприємствах
- •6. Основні заходи пожежної профілактики на галузевих об’єктах
- •6.1. Категорії приміщень і будівель за вибухопожежною і пожежною небезпекою
- •6.2. Класифікація вибухо- і пожежонебезпечних зон
- •6.3. Класифікація будівель і споруд за ступенем вогнестійкості
- •6.4. Протипожежні перешкоди
- •6.5. Основні причини виникнення горючого середовища і загорання в електричному устаткуванні
- •6.6. Утримання евакуаційних шляхів і виходів
- •6.7. Експертиза проектної документації на пожежну безпеку
- •6.8. Державний пожежний нагляд
- •6.9. Первинні засоби гасіння пожеж
- •6.10. Пожежна техніка
- •6.11. Оснащення об’єктів первинними засобами пожежогасіння
- •6.12. Протипожежне водопостачання
- •6.13. Забезпечення безпечної евакуації персоналу
- •Література
- •Охорона праці в галузі
- •Автор-укладач: Леонід Іванович Коваленко Павло Леонідович Коваленко
2.5. Страхові експерти з охорони праці, їх функції і повноваження
Виконання статутних функцій та обов’язків Фонду соціального страхування від нещасних випадків щодо запобігання нещасним випадкам покладається на страхових експертів з охорони праці, які здійснюють свою діяльність відповідно до Положення про службу страхових експертів з охорони праці, профілактики нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Страховими експертами з охорони праці можуть бути особи з вищою спеціальною освітою за фахом спеціаліста з охорони праці або особи з вищою технічною або медичною освітою, які мають стаж практичної роботи на підприємстві не менше трьох років та відповідне посвідчення, яке видається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади.
Страхові експерти з охорони праці мають право:
1. безперешкодно та в будь-який час відвідувати підприємства для перевірки стану умов і безпеки праці та проведення профілактичної роботи з цих питань;
2. у складі відповідних комісій брати участь у розслідуванні нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, а також у перевірці знань з охорони праці працівників підприємств;
3. одержувати від роботодавців пояснення та інформацію, в тому числі у письмовій формі, про стан охорони праці та види здійснюваної діяльності;
4. брати участь у роботі комісій з питань охорони праці підприємств;
5. вносити роботодавцям обов’язкові для виконання подання про порушення законодавства про охорону праці, а органам виконавчої влади з нагляду за охороною праці - подання щодо застосування адміністративних стягнень або притягнення до відповідальності посадових осіб, які допустили ці порушення, а також про заборону подальшої експлуатації робочих місць, дільниць і цехів, робота на яких загрожує здоров’ю або життю працівників;
6. складати протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7. брати участь як незалежні експерти в роботі комісій з випробувань та приймання в експлуатацію виробничих об’єктів, засобів виробництва та індивідуального захисту, апаратури та приладів контролю.
2.6. Фінансування страхових виплат, соціальних послуг та профілактичних заходів.
Джерела фінансування Фонду
Фонд здійснює координацію всієї страхової діяльності, пов’язаної з охороною праці.
Усі види страхових виплат і соціальних послуг застрахованим та особам, які перебувають на їх утриманні, а також усі види профілактичних заходів, передбачених Законом, проводяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків за рахунок коштів цього Фонду.
Фонд бере участь у фінансуванні заходів, передбачених державними цільовими, галузевими, регіональними програмами поліпшення стану безпеки, умов праці та виробничого середовища, планами наукових досліджень з охорони, безпеки та гігієни праці, навчання і підвищення кваліфікації відповідних спеціалістів з питань охорони праці, організації розроблення і виробництва засобів індивідуального та колективного захисту працівників, розроблення, видання, розповсюдження нормативних актів, журналів, спеціальної літератури, а також інших профілактичних заходів відповідно до завдань страхування від нещасних випадків.
Фонд провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування.
Фінансування Фонду страхування від нещасних випадків. Фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків здійснюється за рахунок наступних джерел:
- внесків роботодавців (страхувальників): для підприємств - з віднесенням на валові витрати виробництва, для бюджетних установ та організацій - з асигнувань, виділених на їх утримання та забезпечення;
- капіталізованих платежів, що надійшли у випадках ліквідації страхувальників у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
- прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках;
- коштів, отриманих від стягнення штрафів і пені з підприємств, а також штрафів з працівників, винних у порушенні нормативних актів з охорони праці відповідно до закону;
- добровільних внесків та інших надходжень, одержання яких не суперечить законодавству.
Працівники не несуть ніяких витрат на страхування від нещасного випадку.
Штрафи, суми надбавок до страхових тарифів страхувальником оплачуються з прибутку, а якщо такого немає – то ці суми відносяться на валові витрати виробництва; для бюджетних установ і організацій - із засобів на утримання страховика.
Кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України та використовуються виключно за їх прямим призначенням. До коштів на здійснення страхування від нещасного випадку застосовується казначейська форма обслуговування в порядку, передбаченому для обслуговування Державного бюджету України.
Умови, порядок обслуговування, гарантії збереження коштів Фонду визначаються договором між банком, виконавчою дирекцією цього Фонду та Кабінетом Міністрів України.
Рішення про перерахування тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитний рахунок приймає правління Фонду.
Порядок розміщення тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку визначається Кабінетом Міністрів України, а умови, порядок обслуговування та збереження цих коштів визначаються договором між банком і виконавчою дирекцією Фонду за погодженням з правлінням Фонду.
Прибуток, одержаний від тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду, на депозитному рахунку, використовується в порядку, визначеному правлінням Фонду.
Державний нагляд у сфері страхування від нещасних випадків здійснюють спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади. Направляє і координує їхню роботу Кабінет Міністрів України.
Безпосередній нагляд за діяльністю Фонду здійснює наглядова рада, яка складається з 15 чоловік – по 5 представників від держави, застрахованих осіб і роботодавців. Вони працюють на громадських засадах. Термін дії їх повноважень – 6 років. Голова наглядової ради обирається на один рік зі складу членів ради. Законом про соціальне страхування від нещасних випадків визначені права й обов’язки членів наглядової ради, порядок її роботи. Метою нагляду є контроль за виконанням страхувальниками і Фондом діючого законодавства.