95.Зміни в кримінальному праві в роки Великої Вітчизняної війни.

Кримінальне право

Довоєнні норми кримінального права були доповнені. Так, поширення неправдивих чуток, збудливу тривогу серед населення, каралося позбавленням волі на строк від 2 до 5 років. За розголошення державної таємниці або втрату містили її документів посадові особи каралися позбавленням волі до 10 років, а приватні особи - до 3 років. Була посилена і кримінальна відповідальність за порушення трудової дисципліни. Широко застосовувалася відстрочка виконання вироків з відправкою засуджених на фронт. Відзначилися в боях звільнялися від покарання, з них знімалася судимість.

У 1943 р. була введена кримінальна відповідальність військових начальників за незаконне нагородження. Тоді ж в кримінальне право були введені нові види покарань - смертна кара через повішення і посилання на каторжні роботи на строк до 20 років за злочини, вчинені німецько-фашистськими загарбниками і їх посібниками. Було проведено ряд процесів над німецько-фашистськими злочинцями.

96.Зміни в трудовому праві в роки Великої Вітчизняної війни.

Трудове право

Для забезпечення роботи підприємств та заміни пішли на фронт працівників вводилися надзвичайні заходи. Вже Указ Президії ВР СРСР від 22 червня 1941 р. "Про воєнному стані" надав право військовій владі залучати громадян до трудової повинності для виконання ряду робіт. Указом від 26 червня 1941 р. "Про режим робочого часу робітників і службовців у військовий час" директорам підприємств було дано право встановлювати з дозволу РНК СРСР понаднормові роботи до 3 годин на день (крім вагітних жінок, починаючи з шостого місяця, і годуючих матерів) . Оплата понаднормових робіт здійснювалась в полуторному розмірі. Скасовувалися відпустки (крім, як через хворобу, вагітності та пологах, працівникам віком до 16 років), вони замінялися грошовою компенсацією, яка переводилася в ощадкаси як заморожені на час війни вклади.

Указом Президії ВР СРСР від 13 лютого 1942 вводилася мобілізація працездатного міського населення (чоловіків від 16 до 55 років, жінок від 16 до 45 років) на період воєнного часу для роботи на виробництві і будівництві. Від мобілізації звільнялися учні, які надходили в школи ФЗН і ремісничі училища, а також матері грудних дітей (або дітей до 8 років, якщо не було кому за ними доглядати). Для виконання термінових невідкладних робіт допускалася трудова повинність громадян терміном до 2 місяців.

97.Кодифікація права в срср в 60-ті, 70-ті роки хх ст.

овый уголовно-процессуальный кодекс РСФСР, детализировавший общесоюзный акт, был утвержден в 1960 году.

Интенсивно проводилась на союзном уровне кодификация в сфере гражданского права и гражданского процесса. В 1960 году появились «Основы гражданского законодательства СССР» и «Основы гражданского процесса СССР». Вскоре появились «Основы законодательства СССР о семье», «Основы законодательства о труде» и другие акты, на основе которых были приняты соответствующие кодексы РСФСР.

С 1961 года в СССР стала осуществляться программа КПСС, которая предусматривала завершение строительства к 1981 году коммунизма. При этом в 1961-1971 годах должна была быть построена «материально-техническая база коммунизма», а затем должен был произойти процесс «вступления в коммунизм», то есть сформировано «бесклассовое общество», ликвидировано государство, а его функции переданы «самоуправлению трудящихся».

После смерти В.И. Сталина оказавшийся во главе партии и государства Н.С. Хрущев осудил правовой беспредел и массовый террор, царившие в период правления вождя народов, и начал проводить не всегда продуманные реформы в сфере партийного и государственного управления.

Это вызывало противодействие партийной номенклатуры, которая в октябре 1964 года отстранила Н.С. Хрущева от власти. Партийную верхушку возглавил организовавший переворот Л.И. Брежнев. Он старался при сохранении в стране партийного диктата провести некоторые административные и экономические преобразования. В целом они были направлены на усиление централизации в сфере управления экономикой. Вначале Л.И. Брежнев пытался проводить преобразования в процессе осуществления доктрины построения «общенародного государства».

При этом предусматривалось некоторое расширение коллегиальных и демократических начал в государственном управлении с дальнейшим преобразованием его в «народное общественное самоуправление».

К 1972 году Л.И. Брежнев и другие партийные боссы убедились, что либерализация государственного аппарата и общественной жизни в условиях всевластия партийной верхушки невозможна.

Еще в период правления Н.С. Хрущева была учреждена конституционная комиссия, которая должна была новым конституционным актом закрепить построение в СССР общества «развитого социализма».

Массовых репрессий против противников правящего партийного режима в это время не было. Кроме того, изменилась сама форма их преследования. При борьбе с ними органы комитета государственной безопасности руководствовались высказыванием Л.И. Брежнева о том, что «недовольны жизнью в СССР могут быть только психически неполноценные люди».

Поэтому недовольных правящим партийным режимом помещали в основном в психиатрические больницы, где их упорно «лечили» до «понимания» того, что КПСС является «руководящей и направляющей» силой в СССР.

В 60-70-е годы проводилась значительная работа по кодификации «советского права». В это время появился ряд кодифицированных актов, в том числе:

• «О бюджетных правах Союза ССР и союзных республик»;

• «Основы законодательства Союза ССР и союзных республик о браке и семье»;

• «Основы земельного законодательства СССР»;

• «Основы законодательства Союза ССР и союзных республик о труде»;

• «Основы водного законодательства СССР»;

• «Основы законодательства СССР о народном образовании»;

• «Основы законодательства СССР о недрах»;

• «Основы лесного законодательства СССР»;

• «Основы законодательства СССР об административных правонарушениях».

В послевоенный период и в третьей четверти XX века и особенно после смерти И.В. Сталина произошла некоторая либерализация партийно-государственного режима в СССР, проводились эксперименты по завершению «строительства коммунизма». Прекратились массовые репрессии против инакомыслящих и в значительной степени изменился их характер. Интенсивно проводилась кодификация в сфере регулирования правоотношений.