Безпека життєдіяльності

1. Безпека життєдіяльності – це:

1. наука, яка забезпечує єдиний загальний підхід до розробки і реалізації відповідних засобів щодо створення безпечних умов життя і діяльності людини;

2. створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини сучасності і наступних поколінь;

3. зниження техногенно-екологічних ризиків, захист населення і територій від надзвичайних ситуацій;

4. створення основних засад державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.

2. Освітня функція безпеки життєдіяльності полягає в:

1. формуванні психологічної готовності до безпечної діяльності в умовах сучасного техногенного середовища;

2. наданні переваги конкретним засобам та заходам, їх комплексу, порівнянні витрати на них;

3. формуванні нового наукового світогляду, активної соціальної позиції, творчого мислення при вирішенні виробничих та життєвих проблем;

4. забезпеченні знаннями про загальні закономірності виникнення і розвитку небезпек, надзвичайних ситуацій, формуванні умінь і навичок для їх запобігання і ліквідації.

3. Першорядним завданням для України є:

1. створення умов для збалансованого безпечного існування кожної окремої людини сучасності і наступних поколінь;

2. комплекс заходів щодо захисту, раціонального використання природних ресурсів і відновлення живої і неживої природи;

3. створення основних засад державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності;

4. зниження техногенно-екологічних ризиків, захист населення і територій від надзвичайних ситуацій.

4. Основні проблеми безпеки життєдіяльності людини – це:

1. захист, раціональне використання природних ресурсів і відновлення живої і неживої природи;

2. безперервне забезпечення фізіологічних процесів організму людини повітрям, питною водою, продуктами харчування, теплом, світлом тощо;

3. функціонування захисних систем у звичайних умовах і в умовах виникнення різних небезпек;

4. зниження техногенно-екологічних ризиків, захист населення і територій від надзвичайних ситуацій.

5. Принципи та методи забезпечення безпеки життєдіяльності – це:

1. оптимальне обмеження параметрів споживання ресурсів, забезпечення і поповнення їх;

2. раціональна організація праці за ціллю, часом, місцем і нормами;

3. комплекс заходів щодо захисту, раціонального використання природних ресурсів і відновлення живої і неживої природи;

4. створення основних засад державної політики, спрямованої на захист національних інтересів і гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності.

6. Законодавство щодо безпеки життєдіяльності включає:

1. нормативні акти, що містять правові норми, призначені для регулювання правовідносин у галузі безпеки життєдіяльності;

2. законодавство України про охорону здоров'я, про охорону праці, про охорону навколишнього середовища, про пожежну безпеку, про безпеку дорожнього руху, ядерне законодавство, про цивільну оборону та надзвичайні ситуації, про надзвичайний стан тощо;

3. закони, урядові підзаконні акти, відомчі нормативні акти та нормативні акти місцевих органів влади;

4. нормативно-правові акти державних органів України, насамперед постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України.