9.2. Організація обліку витрат і результатів за системою “директ костинг”. Інтеграція управлінського і фінансового обліку

При плануванні виробничої діяльності часто використовують аналіз «витрати  —  обсяг —  прибуток». Якщо визначений обсяг виробництва, то відповідно до портфеля замовлень завдяки цьому аналізу можна розрахувати величину витрат і продажну ціну, щоб організація могла одержати певну величину прибутку, як балансову, так і чисту. За допомогою даних аналізу легко прорахувати різні варіанти виробничої програми, коли змінюються, наприклад, витрати на рекламу, ціни на продукцію або матеріали, що поставляються, структура виробництва. Інакше кажучи, аналіз «витрати  —  обсяг  —  прибуток» дозволяє одержати відповідь на питання, що ми матимемо, якщо зміниться один параметр виробничого процесу або декілька таких параметрів.

Аналіз «витрати  —  обсяг  —  прибуток»  —  це аналіз поведінки витрат, в основі якої лежить взаємозв'язок витрат, обсягу виробництва, виручки (доходу), і прибутку. Це інструмент управлінського планування і контролю. Вказані взаємозв'язки формують основну модель фінансової діяльності; що дозволяє менеджеру використовувати результати аналізу по даній моделі для короткострокового планування і оцінки альтернативних рішень.

Аналіз співвідношення «витрати  —  обсяг  —  прибуток»  —  один з наймогутніших інструментів, що є у розпорядженні менеджерів. Він допомагає їм зрозуміти взаємостосунки між ціною виробу, обсягом або рівнем виробництва, прямими витратами на одиницю продукції, загальною сумою постійних витрат, змішаними витратами і прибутком. Він є ключовим чинником в процесі ухвалення багатьох управлінських рішень. Ці рішення торкаються питань визначення асортименту виробів, обсягу виробництва, типу маркетингової стратегії і т.д., що випускаються. Завдяки такому широкому спектру вживання аналіз «витрати  —  обсяг —  прибуток» є кращим засобом управління, щоб добитися максимально можливого в даних умовах прибутку організації.

Аналіз «витрати  —  обсяг  —  прибуток» дозволяє відшукати найвигідніше співвідношення між змінними витратами, постійними витратами, ціною і обсягом виробництва продукції. Головна роль у виборі стратегії поведінки підприємства належить маржинальному доходу. Очевидно, що добитися збільшення прибутку можна, збільшивши величину маржинального прибутку. Досягти цього можливо різними способами: понизити ціну продажів і відповідно збільшити обсяг реалізації; збільшити постійні витрати і збільшити обсяг; пропорційно змінювати змінні, постійні витрати і обсяг випуску продукції.

Маржинальний дохід(брутто-прибуток)-це різниця між доходом від реалізації продукції та змінними витратами.

Величина маржинального прибутку з розрахунку на одиницю продукції також робить істотний вплив на вибір моделі поведінки фірми на ринку.

На підприємстві, при використанні системи директ-костинг, розраховується маржинальний дохід як по виробах, так і по підприємству в цілому. Він дозволяє краще обліковувати вироби з високою рентабельністю, щоб переходити в основному на їх випуск, оскільки різниця між ціною продажу та сумою змінних витрат не зникає в результаті списання постійних непрямих витрат на собівартість конкретних виробів.

За рахунок скорочення статей собівартості спрощується її нормування, облік, контроль, покращується облік та контроль умовно-постійних, накладних витрат, оскільки їх сума за даний конкретний період висвітлюється в звіті про прибутки та збитки окремим рядком, що наглядно демонструє їх вплив на величину прибутку підприємства.

З маржинального доходу покриваються загальні постійні витрати(в тому числі комерційні та адміністративні).

Маржинальний дохід відображає внесок сегменту(продукту, підрозділу тощо) у покриття постійних витрат та формування прибутку, тому його можна розрахувати за формулою:

Маржинальний дохід=Постійні витрати+Прибуток

Внутрішні звіти про прибутки та збитки, які складаються на основі маржинального доходу, багатоступеневі. Вони включають не менше трьох етапів:

Перший етап. Визначається виробничий маржинальний дохід:

Виробничий маржинальний дохід=Дохід від реалізованої продукції-Змінні виробничі витрати

Другий етап. Визначається маржинальний дохід в цілому по підприємству:

Маржинальний дохід в цілому по підприємству=Виробничий маржинальний дохід-Невиробничі змінні витрати

Третій етап. Визначається чистий прибуток підприємства:

Чистий прибуток підприємства=Загальна сума маржинального доходу-Сума постійних витрат

В звітах про прибутки та збитки можна передбачити поділ загальної суми постійних витрат на два дрібніші блоки. Такий метод називається “багатоблоковою системою”. В деяких випадках проводять розмежування між постійними витратами, характерними для деяких виробів або груп виробів, в інших ситуаціях-по каналах розподілу або територіях збуту, але кількість можливих варіантів при системі директ-костинг обмежена.

Одним словом, у використовуванні маржинального прибутку закладений ключ до рішення проблем, пов'язаних з витратами і доходами підприємств.

Суть системи повного розподілу витрат між виробами полягає в тому, що до собівартості продукції включаються всі виробничі витрати.

На сьогодні перед калькулюванням стоїть завдання не просто забезпечити визначення фактичної собівартості, яка в сучасних умовах роботи підприємства на ринку могла б забезпечити йому певний прибуток. Виходячи з цього розрахованого рівня собівартості потрібно організувати виробництво таким чином, щоб забезпечити цей прийнятний рівень собівартості, а також можливість його постійного зниження.

Тому в наш час увага акцентується на калькулюванні собівартості в системі директ-костингу. При використанні директ-костингу не всі витрати включаються до собівартості продукції звітного періоду. Як вже зазначалось, постійні витрати не утворюють елементів собівартості. вони як витрати даного періоду списуються за рахунок отриманого прибутку протягом того періоду, в якому були понесені.

В обліку повної собівартості закладено помилкове твердження про пропорційність постійних витрат, а директ-костинг дозволяє уникнути даної помилки.