Тема 9. Аналіз взаємозв‘язку витрат, обсягів виробництва і прибутку. Рішення, що стосуються ціноутворення

9.1. Формування ціни та рентабельності продукції

9.2. Організація обліку витрат і результатів за системою “директ кост”. Інтеграція управлінського і фінансового обліку

9.3. Методи обчислення взаємозв’язку “Витрати-Обсяг-Прибуток”

9.4. ”Директ-костинг” і цінова політика підприємства

9.5. Ухвалення управлінських рішень

Теоретична частина

9.1. Формування ціни та рентабельності продукції

Визначення цін реалізації та рентабельності продукції в умовах нової методології калькулювання і обліку собівартості продукції здійснюється з урахуванням місткості та кон’юнктури ринку, що складаються на плановий період, та законів і інших нормативних актів, що регулюють ринкові відносини.

Цінова політика підприємства на плановий період базується на таких основних напрямках: орієнтація на збільшення збуту; орієнтація на збільшення прибутку; орієнтація на утримання свого фактично існуючого сегменту ринку; орієнтація на утримання витрат і прибутку на рівні, вже досягнутому на початок планового періоду.

Задача ціноутворення має відповідати загальним стратегічним та тактичним цілям підприємства. У кожному випадку підприємства повинні підходити до розв’язування цієї задачі та ретельним вивченням чинників, які впливають на остаточне рішення щодо ціноутворення.

В умовах ринкової економіки базою формування ціни має бути нормативна (планова) собівартість (або кошторис) продукції з планової номенклатури, асортименту та нормативів за станом на початок планового періоду з використанням калькулювання витрат методом „величини покриття”. Причому вихідна база характеризує рівень витрат і прибуток, вже досягнутий на початок планового періоду. Йдеться про те, що ефекти від заходів минулого періоду повною мірою реалізується в плановому періоді, тобто він вже врахований в нормах, які використовуються при формуванні цін.

В харчовій промисловості є наступні основні підходи до формування ціни на продукцію підприємств: встановлення ціни, яку можуть сплатити покупці; використання інформації про ціни конкурентів; використання інформації про собівартість продукції; використання інформації про витрати підприємства.

Найпоширенішими методами встановлення ціни є метод формування ціни на основі використання інформації про собівартість продукції та витрати підприємства. За такими методами ціна реалізованої продукції, яка планується розраховується за формулою:

, (9.1)

де Ц_Р – ціна реалізації або відпускна ціна;

Ц_О – оптова ціна;

АЗ – сума акцизного збору, в ціні продукції;

ПДВ – сума податку на додану вартість в ціні продукції.

Оптова ціна розраховується за формулою:

, (9.2)

де ВС – виробнича собівартість одиниці продукції визначається за даними звітних (планових) калькуляцій;

АВ – адміністративні витрати на одиницю продукції;

ВЗ – витрати на збут одиниці продукції;

П – сума прибутку на одиницю продукції.

Плановий розмір прибутку в оптовій ціні розраховується шляхом перетворення формули (5.2):

(9.3)

При цьому для визначення прибутку застосовується залишковий принцип, за яким покриваються всі витрати. Оптова ціна (Ц_О) приймається як середньо галузева або ринкова, яка склалася у попередньому періоді.

За таким методом підприємство не враховує стратегічні та тактичні цілі відносно орієнтації у плановому періоді на збільшення прибутку, який є одночасно і об’єктом оподаткування.

З цією метою підприємство може встановлювати на плановий період рівень рентабельності реалізації або рентабельності виробництва (Р), який враховує прийняті орієнтири в ціновій політиці.

Ці показники розраховуються з використанням наступних формул:

(9.4)

(9.5)

або

(9.6)

(9.7)

Визначений рівень рентабельності реалізації або рентабельності виробництва приймається на плановий період як нормативний показник відповідно до бази розрахунку.

Виходячи з цієї посилки плановий розмір прибутку в оптовій ціні реалізації визначається за формулою:

(9.8)

(9.9)

При цьому відповідні витрати коригуються за залишковим принципом, а саме:

(9.10)

(9.11)

Заплановані витрати коригуються до відповідних розрахункових витрат, які позначені в формулах 9.10 і 9.11 з підстрочним індексом.

Визначення суми акцизного збору і податку на додану вартість здійснюється у встановленому законодавством порядку.

Коригування відповідних розрахункових витрат може бути здійснено методом побудови графіку беззбитковості виробництва відповідної продукції з урахуванням точки беззбитковості, планового обсягу виробництва та отриманого прибутку. Різниця між обсягом продукції, що реалізується, та прибутком визначає абсолютний розмір витрат.

Розглянемо методику розрахунку ціни в лікеро-горілчаній промисловості, визначити ціну горілки 40%, 0,5 „Козацька”

Показник	На 1 дал, грн.	Примітки
1	2	3
Виробнича собівартість 1 дал.	19,22
Адміністративні витрати	1,37
Витрати на збут	0,66
Всього витрат	21,25
Прибуток від реалізації	10,63	Формула 9.3
Оптова ціна	31,88	Формула 9.2
Сума акцизного збору (16 4 літрів)	64,00	Ставка акцизного збору (у твердих цінах з одиниці реалізованої продукції) на спирт етиловий не денатурований із вмістом спирту не менше як 80 відсотків в об’єму міцні спиртні напої , лікери та інші алкогольні напої; складові спиртові напівфабрикати, що використовуються для виготовлення напоїв – 16грн. за 1л 100-відсоткового спирту.
Податок на додану вартість	19,18	(31,88+64,00) 0,2
Відпускна ціна реалізації 1 дал.	115,06	Формула 5.1
Відпускна ціна однієї пляшки	5,75	(115,06:20 пляшок)
Прибуток від виробництва	12,66	Пвиробництва=(ЦО-ВС),або формула 9,9
Рентабельність реалізації, %	50,02	Формула 9.6
Рентабельність виробництва, %	65,87	Формула 9.7

Якщо рентабельність реалізації продукції прийняти на рівні 60%, то за тієї ж самої запланованої оптової ціни за 1 дал. горілки „Козацька” – 31,88грн., планові витрати підприємства повинні бути скориговані на суму різниці згідно з формулою 9.10, а саме на 2,12грн.

За розрахунками підприємства можуть коригувати всі складові формули 9,10 або 9,11 при прийнятті відповідного рівня рентабельності реалізації або виробництва.