Контроль знань

1. Які є види собівартості за етапами формування витрат?

2. Склад витрат виробничої собівартості?

3. Склад витрат повної собівартості?

4. Як визначається собівартість реалізованої продукції згідно з П(С)БО 16 Витрати?

5. Назвіть етапи організації системи калькулювання виробничого підприємства.

6. Які види калькуляцій Ви знаєте?

7. Назвіть та дайте характеристику і призначення способів калькуляції.

8. Назвіть приклади об’єктів обліку витрат і об’єктів калькулювання.

9. Які калькуляційні одиниці застосовуються у харчовій промисловості?

10. Назвіть нормативну базу щодо планування, обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у харчовій промисловості.

Тестові завдання

1. Залежно від вихідних даних та методики розрахунку калькуляції поділяють:

а) на планові і звітні;

б) місячні і квартальні;

в) повні і неповні;

г) цехові та загальногосподарські.

2. За періодом діяльності, витрати якого включені до собівартості, калькуляції поділяють:

а) на планові і звітні;

б) місячні і квартальні;

в) повні і неповні;

г) цехові та загальногосподарські.

3. За складом елементів витрат, що включені до собівартості, калькуляції поділяють:

а) на планові і звітні;

б) місячні і квартальні;

в) повні і неповні;

г) цехові та загальногосподарські.

4. Калькуляцію, яку складають після закінчення звітного періоду називають:

а) планова;

б) нормативна;

в) очікувана (провізорна);

г) фактична?

5. Калькуляцію, яку складають до закінчення звітного періоду на підставі фактичних даних про витрати і вихід продукції за минулий час з початку періоду та очікуваних даних про витрати і вихід продукції до кінця звітного періоду називають:

а) планова;

б) нормативна;

в) очікувана (провізорна);

г) фактична?

6. Калькуляцію, яку складають до початку звітного періоду називають:

а) планова;

б) нормативна;

в) очікувана (провізорна);

г) фактична.

Тема 7. Облік доходів та результатів діяльності: управлінський аспект

7.1 Норма прибутку та фактори, що впливають на його величину

7.2. Валовий доход підприємства

7.3. Визначення, оцінка та класифікація доходів і витрат у звіті про фінансові результати

7.4. Оцінка доходу

Теоретична частина

7.1 Норма прибутку та фактори, що впливають на його величину

Метою будь-якої діяльності підприємства є одержання прибутку. Реалізуючи виготовлений товар на ринку, підприємство одержує певну кількість грошей, які є ринковою вартістю продукції (c + v + P0) і дістали назву “суми продажів” або “валової виручки”. Після заміщення з цієї виручки вартості спожитих засобів виробництва (с) залишаються кошти, що становлять вартість реалізованого чистого (створеного живою працею) продукту, або новостворену (добавлену) вартість (v+P0). Новостворена вартість є тією величиною, яка, власне й забезпечує самостійну життєдіяльність підприємства, дає змогу вдосконалювати, розвивати його економічну і соціальну базу.

В економіці, побудованій за ринковими принципами, інтерес до виробництва у підприємця збуджується саме прибутком, збільшення якого дає змогу збільшити рівень споживання. Проте сума прибутку залежить не лише від кількості вкладених у виробництво коштів, що зумовлюють обсяги випуску продукції, а й від того, скільки прибутку приносить кожна вкладена у виробництво грошова одиниця. При рівновеликих цінах і затратах коштів розмір прибутку завжди більший там, де одиниця вкладень прибутковіше. Ступінь прибутковості вкладень визначає норма прибутку (Р‘), яка обчислюється як відношення маси прибутку (Р) до авансованих у виробництво коштів (c + v):

P’ = P / (c+v)  100%

Висота норми прибутку значною мірою залежить від швидкості обороту виробничих фондів. Коли оборот прискорюється, авансована у виробництво вартість за визначений проміжок часу обертається більшу кількість разів. Тоді при незмінній сумі коштів, що обертаються, збільшуються обсяги виробництва, реалізації продукції, а з ними розміри прибутку. У результаті підвищується його норма. Важливим фактором підвищення норми прибутку є зниження собівартості продукції, зокрема скорочення затрат на засоби праці. Способи такого скорочення з’ясовувались при розгляді шляхів зниження собівартості. Тому тут лише зазначимо, що зменшення індивідуальних затрат виробництва, з одного боку, і одночасне збільшення внаслідок цього прибутку – з другого, є дієвим засобом підвищення норми прибутку.

Ще одним фактором, який істотно впливає на висоту норми прибутку, виступає ринкова ціна. Максимально високою норма прибутку буває, коли ринкова ціна перебуває на рівні купівельної спроможності. Максимально низькою – на межі ціни із собівартістю. Якщо ціна зрівнюється із собівартістю, підприємство перестає одержувати прибуток. У проміжку між купівельною спроможністю і собівартістю можливий ряд цін, а отже, норм прибутку. Незважаючи на те, що ринкова ціна виступає значною мірою зовнішнім щодо підприємства фактором, воно має певну можливість через маркетингову діяльність сформувати більший попит на свою продукцію і тим підвищити прибутковість або, в разі потреби, утримати її від падіння (швидкого падіння).

Норма прибутку, як і розміри вкладень, прямо впливає на абсолютну величину, або масу прибутку. Взаємозв’язок маси прибутку з його нормою і величиною авансованих коштів характеризує формула: P=(c+v)P. З формули видно, що одержання можливо більшого прибутку робить необхідним для підприємця піклування не лише про висоту норми прибутку, а й про збільшення величини активної частини функціонуючих на підприємстві фондів. Важливо пам’ятати, що норма прибутку і величина вартості виробничих фондів можуть рухатись у протилежних напрямках. У такому випадку маса прибутку залежатиме від того, яка з двох величин переважатиме. Тому при зростанні норми прибутку сума авансованих коштів для одержання цільового прибутку повинна бути відносно меншою. Навпаки, зниженні норми прибутку можна компенсувати ефектом від більш швидкого нарощування капіталовкладень. Але при цьому потрібно зважати на те, що на кожному етапі розвитку науково-технічного прогресу є об’єктивна межа, за якою ефект від додаткових вкладень починає зменшуватись з їх нарощуванням.

Трактування прибутку в економічній теорії дещо відрізняється від того як його суть розкривається з точки зору економіки підприємства. Оскільки, прибуток на підприємстві визначається на базі законодавчих та нормативних актів.

Фінансові результати виробничо-господарської діяльності підприємств виражаються в доході та прибутку, які є вирішальними економічними показниками.

Прибуток – кінцевий фінансовий результат господарювання підприємства. Він складається із фінансового результату від реалізації продукції (виконання робіт, надання послуг), основних засобів чи іншого майна підприємства і доходів від позареалізаційних операцій, зменшених на суму витрат по них.

Прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг) дорівнює різниці між виручкою (виторгом) від реалізації продукції (без податку на додану вартість, акцизного збору) і витратами на її виробництво та реалізацію. Таким чином, походження зумовлене одержанням валового доходу підприємства від реалізації продукції ( робіт, послуг) за цінами на основі попиту і пропозиції.