6.6. Організація системи калькулювання промислового підприємства

Калькулювання собівартості продукції є об’єктивно необхідним процесом виробництва. Об’єктом калькулювання є витрати, пов’язані з виробництвом конкретного продукту.

Виробничий облік, як частина бухгалтерського обліку, передбачає збір інформації про витрати підприємства, документальне оформлення господарських операцій, пов’язаних з виробничими витратами.

В системі виробничого обліку така інформація обґрунтовується, групується за різними ознаками і аналізується. Лише на базі інформації, яка міститься в системі виробничого обліку, можливе калькулювання.

Калькуляція є частиною більш широкого поняття „виробничий облік”. Для того, щоб калькуляція могла вирішити поставлені перед нею завдання, необхідно організувати аналітичний облік витрат на виробництво продукції, робіт, послуг в такому розрізі, який максимально забезпечує даними для розрахунку собівартості продукції. Аналітичний облік виробничих витрат перегруповує первинні дані паралельно в багатьох напрямках – за центрами витрат, відповідальними особами, виробами, переділами, технологічними лініями тощо. Можливість перегрупування витрат дозволяє формувати інформацію для калькулювання в такому напрямку, як це вимагає система управління.

А отже, передумовою калькулювання є облік виробничих витрат – виробничий облік. Він є первинним по відношенню до калькулювання.

З системою калькулювання пов’язано ряд робіт, які вимагають методологічного вирішення. До них зокрема відносяться: формування та вивчення методологічної бази щодо планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) певної галузі; визначення переліку витрат, що включаються до технологічної і виробничої собівартості продукції, собівартості реалізованої продукції та повної собівартості продукції; визначення переліку статей виробничих витрат за видами діяльності підприємства; визначення переліку статей кошторисів витрат на утримання і експлуатацію устаткування, загальновиробничих витрат, адміністративних витрат, витрат на збут тощо; класифікація витрат; визначення методів обліку витрат фактичної собівартості продукції і способів калькуляції; обґрунтування методики відображення витрат та їх оцінка за кожною статтею калькуляції; встановлення принципів розподілу витрат між готовою продукцією і незавершеним виробництвом; розробка обґрунтованих способів розподілу непрямих витрат між окремими видами продукції, робіт і послуг; визначення переліку об’єктів калькуляції і калькуляційних одиниць; розробка форми калькуляційного листа; визначення періодичності калькулювання; встановлення центрів витрат і сфер відповідальності та видів продукції, за якими складаються стандартні (нормативні) та фактичні калькуляції; визначення відповідальних осіб за організацію системи калькулювання.

Як видно з наведеного переліку, обсяг калькуляційної роботи досить великий, а характер робіт складний, тому до цієї роботи повинні залучатися висококваліфіковані спеціалісти управлінської бухгалтерії.

Етапи організації системи калькулювання повинні знайти відображення в обліковій політиці підприємства.