6.3. Види калькуляцій

В залежності від мети і завдання щодо управління витратами на практиці застосовуються різні види калькуляцій, що приведені на малюнку 3.1.

За характером виробництва фактичні калькуляції поділяються на періодичні, індивідуальні та проміжні.

Періодичні калькуляції складаються за певний період з метою розрахунку середньої собівартості групи однорідної продукції або одного виду продукції, виробу. Наприклад, розрахунок середньої собівартості за групою сирокопчених ковбасних виробів та в розрізі окремих видів ковбасних виробів за січень, лютий і березень поточного та попереднього років дає можливість провести порівняльний аналіз щодо зміни собівартості асортиментної групи продукції та окремих її видів.

Індивідуальні калькуляції складаються лише після завершення виробництва окремого замовлення або групи виробів. Індивідуальні калькуляції на підприємствах харчової промисловості складаються при виконанні ремонтних робіт та виконанні окремих замовлень на виробництво харчової продукції.

Проміжні калькуляції складаються на етапи робіт за об’єктами з тривалим циклом виробництва. Наприклад, Технологічний інститут молока і м’яса УААН розробляє технологічну документацію на виробництво нового виду дитячого продукту харчування „Родзинка”, що фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Термін виконання згідно календарного плану - один рік, фінансування здійснюється щоквартально за етапами виконаних робіт. Таким чином, щоб одержати фінансування з бюджету за квартал необхідно скласти науковий звіт та проміжну калькуляцію за виконаний етап робіт.

За часом складання калькуляції поділяються на два види: директивні (попередні) та звітні.

Директивні калькуляції складаються на етапі планування. Такі калькуляції забезпечують управлінський персонал інформацією про майбутні витрати за виробництвами, цехами, центрами відповідальності, видами продукції тощо. Дана інформація є необхідною при обґрунтуванні і удосконаленні нормативів витрат виробництва, цін, встановленні допустимих меж трудових і матеріальних витрат за статтями калькуляції тощо.

Стандартні (нормативні) калькуляції застосовуються з метою встановлення допустимих витрат на виробництво продукції на основі науково обґрунтованих норм. Стандартні калькуляції впроваджуються на тих підприємствах, де є добре налагоджене нормативне господарство і калькуляції складаються на основі норм, діючих на даний момент.

Планові калькуляції складаються на основі виробничих норм і вони дозволяють визначити допустимий обсяг витрат на виробництво продукції виходячи з досягнутого рівня організації праці і управління, рівня техніки і технології виробництва, масштабів підприємства тощо.

Основою складання планової (нормативної) калькуляції на підприємстві є технічно обґрунтовані норми витрат матеріалів і трудових витрат, стандарти та технічні умови, встановлені для цієї продукції. Ці норми визначаються на основі діючих (або очікуваних) на початок планованого періоду нормативів з урахуванням економічної ефективності розроблених заходів для подальшого удосконалення виробництва.

Планова (нормативна) калькуляція собівартості вперше виготовлених у планованому році виробів і виробів, що виготовляються на нових потужностях, складається виходячи з проектних показників, за даними конструкторсько-технологічної документації на базі діючих на початок звітного періоду норм і є основою для обліку виробничих витрат, здійснення оперативного контролю за витратами виробництва і виконанням завдань щодо зниження собівартості.

Мал. 6.1. Класифікація видів калькуляцій.

Планова калькуляція відрізняється від стандартної тим, що вона складається за усередненими нормами за певний період (квартал, рік), а стандартна калькуляція – за діючими нормами за кожний період.

Планова (нормативна) калькуляція на підприємствах харчової промисловості застосовується для визначення очікуваної економічної ефективності виробництва, оцінки готової продукції, незавершеного виробництва, браку продукції тощо.

Кошторисні калькуляції застосовуються, як правило, в будівельних організаціях і являють собою визначення ціни будівельної продукції. Щодо харчової промисловості, кошторисна калькуляція застосовується здебільшого в галузевих наукових установах при визначенні ціни науково-технічної продукції. Кошторисна калькуляція є невід’ємною складовою частиною угоди між виконавцем і замовником. Окремі кошториси витрат на підприємствах харчової промисловості складаються на загальновиробничі витрати, витрати на утримання і експлуатацію устаткування, адміністративні витрати, витрати на збут тощо.

Звітні калькуляції складаються на основі даних бухгалтерського обліку про фактичні витрати на виробництво. На підставі співставлення директивних та звітних калькуляцій знаходяться відхилення за окремими статтями витрат і проводиться аналіз цих відхилень.

За рівнем охоплення витрат та місцем їх здійснення калькуляції поділяються на галузеві, повні, виробничі, внутрішньо-господарські, перемінних витрат, технологічні.

Галузеві калькуляції показують рівень собівартості однойменної продукції у конкретній галузі. Наприклад, калькуляція собівартості цукру-піску у цукровій промисловості, собівартості хліба „Український” у хлібопекарській промисловості тощо.

Повні калькуляції відображають витрати, що пов’язані з виробництвом та збутом продукції. Повні калькуляції застосовуються для встановлення цін на продукцію, розрахунку рентабельності виробництва, розрахунку точки беззбитковості.

Виробничі калькуляції складаються за статтями витрат виробничої собівартості. Такі калькуляції надають управлінському персоналу інформацію про виробничу собівартість груп однорідної продукції та окремих її видів

Внутрішньо-господарські калькуляції складаються на продукцію окремих цехів основного і допоміжного виробництва та напівфабрикати власного виробництва.

Калькуляції перемінних витрат включають в себе лише перемінні витрати на виробництво. Такі калькуляції застосовуються для визначення маржинального доходу, що розраховується як різниця між доходом від реалізації і перемінними витратами, а також для аналізу прямих витрат на виробництво продукції.

Технологічні калькуляції включають виробничі витрати, що пов’язані з виробництвом продукції на підприємстві без робіт та послуг сторонніх підприємств і організації, купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів. Такі калькуляції характеризують рівень техніки і технології виробництва та дають можливість розрахувати вартість робіт, виконаних власними силами. Наприклад, підприємство пивоварної промисловості виготовляє пиво, основною сировиною якого є солод, що закуплений у іншого підприємства. Технологічна собівартість пива буде включати лише витрати, пов’язані з технологічним процесом на даному підприємстві, а витрати пов’язані з придбанням солоду будуть включені до виробничої собівартості пива.

За властивостями калькуляційного об’єкту калькуляції поділяються на загальні, параметричні, та за центрами витрат.

Загальні калькуляції показують собівартість продукції в цілому по підприємству.

Параметричні калькуляції дають уявлення про собівартість продукції в розрахунку на одиницю одного параметра. Собівартість роботи однієї машино-години роботи обладнання, собівартість однієї кінської сили роботи двигуна, собівартість тонно-кілометра перевезення вантажу тощо.

За центрами витрат показують собівартість продукції за центрами відповідальності, встановленими керівництвом підприємства.