Тема 6. Калькулювання фактичної собівартості продукції

6.1. Сутність собівартості та види собівартості за етапами формування витрат

6.2. Предмет, мета і основні завдання калькулювання

6.3. Види калькуляцій

6.4. Способи калькуляції

6.5. Об’єкти обліку витрат і об’єкти калькулювання та їх взаємозв’язок

6.6. Організація системи калькулювання промислового підприємства

Теоретична частина

6.1. Сутність собівартості та види собівартості за етапами формування витрат

Одним із найважливіших економічних об’єктів управління промислового підприємства є собівартість продукції.

Собівартість продукції (робіт, послуг) – це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво і збут.

Показник собівартості використовується для оцінки економічної ефективності використання основних та оборотних засобів виробництва і є основою для розрахунку оптових цін на продукцію підприємств.

Витрати, які включаються до собівартості продукції, визначаються національними положеннями(стандартами) бухгалтерського обліку та галузевими Методичними рекомендаціями з питань планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг).

В управлінні виробництвом та оцінці діяльності центрів відповідальності виникає необхідність класифікації собівартості за етапами формування витрат.

Технологічна собівартість включає основні витрати на виробництво продукції без вартості робіт і послуг сторонніх підприємств та організацій і характеризує рівень витрат на здійснення окремих технологічних операцій на даному підприємстві.

Виробнича собівартість може розраховуватись як технологічна собівартість збільшена на вартість робіт і послуг сторонніх підприємств та організацій і витрат, пов’язаних з управлінням виробничими підрозділами, що випускають продукцію.

Виробнича собівартість продукції включає: прямі матеріальні витрати; прямі витрати на оплату праці; інші прямі витрати і розподілені загальновиробничі витрати (п.11 П(С)БО 16 “Витрати”).

Собівартість реалізованої продукції розраховується як виробнича собівартість збільшена на суми нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат (п.11 П(С)БО 16 “Витрати”).

Повна собівартість реалізованої продукції розраховується як собівартість реалізованої продукції, збільшена на суму адміністративних витрат, витрат на збут та інших операційних витрат.

Така класифікація собівартості застосовується при плануванні та обліку.

Метою планування собівартості є економічно обґрунтоване визначення величини витрат, необхідних у плановому періоді для виробництва і збуту кожного виду продукції та всієї промислової продукції, що відповідає вимогам щодо її якості.

Розрахунки планової собівартості окремих видів продукції та всього обсягу виробленої продукції використовуються для визначення потреби в оборотних коштах, планування прибутку, визначення економічної ефективності окремих організаційно-технічних заходів та виробництва в цілому, для планування роботи центрів відповідальності, планування взаємних послуг структурних підрозділів підприємства, а також формування трансфертних та оптових цін на продукцію.

Метою обліку собівартості є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат за етапами формування витрат, пов’язаних з виробництвом і збутом продукції, обчислення фактичної собівартості окремих видів продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових та грошових ресурсів.

Дані обліку використовуються для оцінки та аналізу виконання планових показників, визначення результатів діяльності центрів відповідальності, структурних підрозділів та підприємства в цілому, розрахунку фактичної ефективності організаційно-технічних заходів, спрямованих на розвиток та удосконалення виробництва, для планово-економічних та аналітичних розрахунків.

У зв’язку з цим повинно бути повне зіставлення планових і звітних даних щодо складу та класифікації витрат, планових і звітних кошторисів і калькуляцій, об’єктів обліку витрат і об’єктів калькулювання, методів розподілу витрат за плановими і звітними періодами.