Тема 3. Методи обліку витрат і калькулювання фактичної собівартості продукції

3.1. Позамовний метод обліку витрат

3.2. Попередільний метод обліку витрат

3.3. Нормативний метод обліку витрат

Теоретична частина

Метод калькулювання являє собою сукупність способів аналітичного обліку витрат на виробництво за калькуляційними об’єктами і прийомами визначення собівартості калькуляційних одиниць.

Метод калькулювання залежить від типу організації і технології виробництва і включає в себе принципи збору інформації з центрів витрат про витрачені ресурси, узагальнення і розподіл непрямих витрат.

За вибором об’єкта обліку виробничих витрат та специфікою технологічного процесу усі існуючі методи обліку витрат у сучасній навчальній літературі класифікують на: позамовний та попередільний (попроцесний).

За способом збирання інформації, що забезпечує контроль над витратами та способом розрахунку собівартості застосовують нормативний метод.

Ч.Т. Хорнгрен і Дж.Фостер в своєму підручнику з управлінського обліку висловлюють думку, що бухгалтерська література з обліку часто помилково розділяє бухгалтерські системи калькулювання на три взаємовиключні методи (позамовний, попроцесний і нормативний) (job costing, process costing, standart costing). Така класифікація некоректна, так як нормативний облік може бути використаний в широкому спектрі організацій і умов у поєднанні з іншими методами виробничого обліку.

Згідно з П(С)БО 16 “Витрати” об’єкт витрат це продукція, роботи послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов’язаних з їх виробництвом витрат. Питання про ступінь деталізації об’єктів витрат є внутрішньою справою кожного підприємства. Теоретично облік витрат може здійснюватись за видами діяльності, але для цілей обґрунтування та ухвалення управлінських рішень щодо товарного асортименту на промислових підприємствах необхідно ведення обліку витрат, калькулювання та планування собівартості за видами продукції.

3.1. Позамовний метод обліку витрат.

Позамовний метод обліку витрат використовується в індивідуальному та дрібносерійному виробництвах, а саме в суднобудуванні, літакобудуванні, деяких галузях важкого машинобудування і металообробки, в ремонтних цехах тощо.

При позамовному методі обліку об’єктом обліку та калькулювання собівартості є окреме виробниче замовлення, що відкривається на один чи кілька однорідних виробів, які передбачається виробляти протягом місяця (на вироби серійного і масового виробництва), або на кожний виріб виготовлений у порядку індивідуального (разового) замовлення.

Всі витрати на виробництво враховуються за окремими замовленнями з поділом на витрати за нормами і відхиленнями від них.

В бухгалтерії на кожне замовлення відкриваються карти аналітичного обліку за встановленою номенклатурою витрат, де зазначається найменування, тип і якість виробу, замовник, виконавець і строк виконання замовлення, планова собівартість.

Фактичні прямі витрати, відображені у цій карті, повинні повністю збігатися з даними первинних документів і відображатися на рахунку “Виробництво” до закінчення робіт за цим замовленням. Відхилення фактичних витрат від витрат за діючими нормами розкривається в аналітичних картах витрат на виробництво, пояснюються причини відхилень.

Облік загальновиробничих накладних витрат ведуть в окремій карті (відомості) за визначеною номенклатурою статей витрат.

Для розподілу загальновиробничих витрат між окремими замовленнями застосовується попередньо розрахована величина загальновиробничих витрат. Між окремими замовленнями розрахована величина загальновиробничих витрат розподіляється з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо).

Фактична собівартість кожного замовлення складається з суми прямих витрат та частки розподілених загальновиробничих витрат. Фактична собівартість одиниці виробів або робіт визначається після виконання замовлення шляхом ділення суми виробничих витрат на кількість виготовленої за цим замовленням продукції.

Незавершене виробництво визначається шляхом сумування фактичних витрат за кожним незакінченим замовленням.

В умовах ринкової економіки в Україні, як і в США, Англії та інших промислово розвинених країнах світу сфера позамовного методу розширяється внаслідок орієнтації підприємства на задоволення потреб окремого споживача.