Лекція 13. Конституційно-правовий статус органів виконавчої влади

ПЛАН

1. Поняття та функції виконавчої влади

2. Поняття та система органів виконавчої влади

3. Види органів виконавчої влади

4. Кабінет Міністрів України: поняття, принципи та завдання діяльності

5. Центральні органи виконавчої влади

6. Місцеві органи виконавчої влади

1. Поняття та функції виконавчої влади

Виконавча влада діє безупинно і скрізь на території держави (на відміну від законодавчої і судової), спирається на людські, матеріальні та інші ресурси, здійснюється чиновниками, армі­єю, адміністрацією тощо. Це створює основу для можливої узу­рпації всієї повноти державної влади саме виконавчими органа­ми. Тут важливі діючі механізми «стримувань і противаг» як із боку законодавчої (через розвинуте законодавство і контроль), так і з боку судової влади (через судовий контроль і конститу­ційний нагляд). Виконавча влада є відносно самостійною формою єдиної державної влади України, вона має при­таманні лише їй функції, які здійснюються системою органів виконавчої влади на підставі визначеного право­вого механізму реалізації законів та інших нормативно-правових актів за допомогою державного управління з метою реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Аналіз повноважень суб'єктів виконавчої влади дозволяє виділити такі основні функції цих суб'єктів: соціально-політичну, правозастосувальну, правоохоронну, координації, регулювання, організації.

Державна влада нерозривно пов'язана з політичною владою. Конкретно цей зв'язок виявляється у соціально-політичній функції виконавчої влади, яка спрямовує владно-політичну та владно-адміністративну діяльність всієї системи виконавчих органів на чітке і неухильне виконання законів та інших нормативно-правових актів і безпосереднє керівництво об'єктами управління.

На підставі соціально-політичної функції розкривається зміст наступної важливої функції виконавчої влади – правозастосувальної, яка являє собою систему дій, що мають яскраво виражений організаційний аспект. Правозастосувальна діяльність полягає у розробці і фактичному здійсненні організаційних заходів, спрямованих на те, щоб забезпечити втілення приписів правових норм у життя.

Правоохоронна функція виконавчої влади забезпечує хід реалізації правозастосувальної діяльності і належну поведінку всіх учасників керованих процесів.

Особливого значення набувають контроль і нагляд, які конкретизуються в таких основних формах: в забезпеченні податкової і митної політики держави, аудиті, наглядовій діяльності за функціонуванням конкретних об єктів управління тощо.

У сучасний період особливого значення набуває функція координації виконавчої влади. Це пояснюється багатоукладністю сфери управління. При цьому в право-виконавстві центр ваги зміщується у бік співробітництва і погодженості дій учасників координації і суттєво шеншується сфера безпосереднього адміністративного роиіорядпицтва.

2. Поняття та система органів виконавчої влади

Під органом виконавчої влади визнається частина державного апарату (організація), яка має власну структуру та штат службовців і в межах встановленої компетенції здійснює від імені і за дорученням держави функції державного управління в економічній, соціально-культурній, адміністративно-політичній сферах суспільного життя.

Важливою особливістю побудови та функціонування органів виконавчої влади є організаційні зв'язки структурних одиниць системи, що виявляються в розпорядництві, підпорядкованості, підконтрольності, підзвітності та координації.

Розпорядництво одного органу управління відносно інших ви-являється перш за все в обов'язковості для них його наказів. У свою чергу воно обумовлене підпорядкованістю тих чи інших органів тому, хто розпоряджається. Так, Кабінет Міністрів України в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язко-вими до виконання міністерствами та іншими органами виконавчої влади, роботу яких він спрямовує і координує.

Підконтрольність означає, що вся діяльність органів або якийсь їх обсяг перевіряються вищими органами або органом, спеціально створеним для здійснення контролю чи нагляду.

Підзвітність виражається в обов'язку органу інформувати про свою роботу вищий орган, який, керуючись даними звітів, оцінює діяльність підзвітного в цілому чи за окремими напрямками. Так, місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні органам виконавчої влади вищого рівня.

Координація виявляється в об'єднанні координуючим органом підпорядкованих або підконтрольних йому органів для виконання певних завдань.

Так, систему органів державної виконавчої влади в Україні складають органи різних рівнів:

1) Кабінет Міністрів України — вищий орган у системі органів виконавчої влади;

2) центральні органи виконавчої влади — міністерства, державні комітети, служби, інспекції, агентства, центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом;

3) органи виконавчої влади АРК (Рада Міністрів АРК, республіканські міністерства, комітети тощо)

4) обласні державні адміністрації;

5) Київська та Севастопольська міські державні адміністрації;

6) районні державні адміністрації;

7) районні державні адміністрації у містах Києві та Севастополі;

8) територіальні органи міністерств, державних комітетів, інспецій, служб, агентств, центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом (управління, відділи).