5. Митна політика єс

Європейський союз, як член СОТ, демонструє дотримання принципів віль­ної торгівлі та готовність дотримуватись усіх правил, домовленостей, рекомен­дацій і рішень, прийнятих у рамках СОТ, та зменшує середній рівень митних та­рифів, що сприяє лібералізації торгівлі. Але сьогоднішня митна політика ЄС є системою заходів захисту внутрішнього ринку - прикладом чітко поміркованого про­текціонізму, що дає змогу спрямувати захист саме в ті сектори економіки, які його потребують.

Усі захисні заходи, що застосовуються у світі, можна поділити на явні та не­явні. Явні мають однаковий вплив на імпорт з будь-якої країни або через про­порційне підвищення його ціни (адвалорні мита), або через створення сприят­ливіших умов для національних виробників (заходи податкового стимулювання). Такі заходи визнаються COT і чітко регламентуються відповідно до основних принципів цієї організації: режиму найбільшого сприяння та національного ре­жиму. Неявні заходи впливають на імпорт неоднозначно (неадвалорні мита, тариф­ні квоти) або опосередковано через фінансові, технічні або суто адміністративні механізми (нетарифні заходи). Такі заходи не заохочують­ся COT. Сьогодні простежується тенденція до зниження явних захисних заходів та заміщення їх неявними, що повністю відображається в захисній політиці ЄС. Тому більшу увагу приділимо саме неявним заходам та впливу їх на імпорт.

В імпортному митному тарифі ЄС використовуються адвалорні мита (90,1% від загальної кількості), й неадвалорні у вигляді специфічного (6,3%), комбіно­ваного (2%) та змішаного мита (0,7%). Для деяких товарів, здебільшого сільсь­когосподарських, застосовують сезонні мита та тарифні квоти.

Неадвалорні мита ускладнюють визначення реального рівня захисту, тому що наявність специфічного компонента у них впливає на імпорт відповідно до конкретної ціни, за якою імпортується товар. Таким чином, рівень захисту мо­же змінюватись з часом залежно від зміни світових цін, а також розрізнятиметь­ся для імпорту з різних країн. Так, при зменшенні світових цін рівень захисту, що забезпечується адвалорними тарифами, знижується пропорційно зниженню ціни, а специфічними тарифами — збільшується у процентному відношенні до ціни товару. Щодо країн, які експортують товари за низькими цінами, рівень протекціонізму буде вищим, ніж до тих, що експортують дорожчі товари. Зде­більшого експортні ціни мають пряму залежність від рівня розвитку країни: розвиненіша країна експортує досконаліші та якісніші моделі тих самих товарів, застосовуючи більше капіталу і дорожчу кваліфіковану працю. Наприклад, фут­болки, що експортуються Японією, у 20 разів дорожчі, ніж футболки, котрі екс­портуються Філіппінами. При увезенні до ЄС крохмалю з Японії адвалорний еквівалент становить 50%, а для експорту з Таїланду — понад 100%. У такій ситуації специфічні мита в країні-імпортері стають значно більшим тя­гарем для країн, що розвиваються, ніж для розвинених країн.

Товарні позиції, до яких найбільше застосовуються неадвалорні тарифи за розділами Стандартної товарної класифікації (Harmonized System nomenclature), відповідають найзахищенішим секторам економіки ЄС. Це м'ясо та м'ясні суб­продукти; молочні продукти; цукор; какао; вироби, виготовлені з хлібних зла­ків, борошна, крохмалю та молока; напої; текстиль. У процентному відношен­ні частка неадвалорних тарифів для сільськогосподарської продукції у 2004 році становила 46,3% (968 тарифних позицій з 2091), для несільськогосподарської продукції — 0,5% (39 тарифних позицій з 8083).

В ЄС середній адвалорний тариф становив на 2004 рік 4,2%, а з урахуванням адвалорних еквівалентів се­редня величина тарифу — 6,5%. Величина адвалорних тарифів на конкретні то­вари коливається від 0 до 74,9%, з урахуванням адвалорних еквівалентів від 0 до 209%.

Частка безмитного імпорту в ЄС становить майже 27% від усіх тарифних по­зицій. Однак існує й велика кількість тарифів з високими ставками, так звани­ми тарифними піками. Розрізняють "національні піки" — ставки мита, що пе­ревищують середній рівень з урахуванням адвалорних еквівалентів втричі, та "міжнародні піки" — ставки мита, вищі за 15%. Окремі товарні групи мають досить високий середній рівень тарифного захисту (живі тварини — 26,1%; молочна продукція — 341,7%; кава, чай, какао, цукор — 16,6%; фрукти та овочі — 15,3%; зернові — 39,6%), і навіть за низького середнього рівня диференціація митних ставок у ме­жах однієї товарної групи може бути значною (майже уся сільськогосподарська продукція, хімічна продукція та устаткування).

Отже, хоча більшість митних ставок в ЄС, як і в інших розвинених країнах, з низьким рівнем, деякі категорії товарів оподатковуються заборонними висо­кими ставками. Показниками протекціоністської спрямованості митного тари­фу є частка неадвалорних тарифів та частка "тарифних піків" у загальній кількості тарифних позицій. Під час часткової трансформації митного тарифу ЄС використовується щорічний перегляд ставок мита на сільськогосподарську про­дукцію залежно від врожайності та рівня світових цін. Наприклад, на 2003 рік ставка мита (поза квотою) на пшеницю середньої і низької вартості зросла з 0 до 95 євро за тонну.

Окрім звичайних типів тарифу, в ЄС використовують спеціальні — антидем­пінгові та компенсаційні мита. Вони застосовуються як додаткові до звичайних мит у спеціально обумовлених випадках. Антидемпінговим митом оподаткову­ються товари, що експортуються за цінами, нижчими за їхню нормальну вартість у разі доведення факту демпінгу й завдання матеріальних збитків галузям про­мисловості країни-імпортера в результаті антидемпінгового розслідування. Існує різниця для розрахунку нормальної вартості товару для країн із ринковою еко­номікою й країн із неринковою економікою. Для країн із ринковою економі­кою нормальна вартість — це ціна, що практикується у звичайних торговельних операціях, подібного товару, призначеного для споживання в країні-експорту; або у разі відсутності такої ціни на національному ринку цієї країни-експорту: найвища порівнянна ціна подібного товару у разі експорту до будь-якої третьої країни у звичайних торговельних операціях; або витрати виробництва цього то­вару в країні походження, збільшені на прийнятні величини торговельних вит­рат та прибутку.

Зазвичай нормальна вартість, визначена для країн з неринковою економі­кою, дуже перевищує реальну вартість товарів. У зв'язку з тим, що ставка анти­демпінгового мита повинна відповідати різниці між нормальною вартістю та демпінговою ціною, до країн з неринковою економікою застосовуються вищі мита. Це пояснює заборонні мита, що встановлюються в результаті антидемпін­гових розслідувань проти українських товаровиробників, і демонструє нагальну потребу отримання Україною статусу країни з ринковою економікою. Загалом на Україну припадає 4,5% запроваджених ЄС антидемпінгових заходів, що за частки України в торгівлі ЄС у 0,4% має вигляд надзвичайно високого показ­ника. Зі зволіканням розв'язання цієї проблеми зростатиме негативний вплив на український експорт шляхом подальшої дискримінації українських товаро­виробників на ринках ЄС.

Станом на 31 березня 2004 року ЄС застосовував 147 антидемпінгових мит. Більшість антидемпінгових мит є адвалорними і визначаються на рівні від 3,7% до 75%. За період з 2002 року до 31.03.2004 року основними товарами, проти яких застосовані такі мита, стали: феромолібден, окис цинку, компакт-диски, труби, форель тощо.

Компенсаційні мита, за законодавством ЄС, встановлюються внаслідок антисубсидійного розслідування, коли товар, що є об'єктом розгляду, користуєть­ся пільгами від нелегітимного субсидування, і цей субсидований імпорт завдає шкоди товаровиробнику ЄС.

Більшість компенсаційних мит є адвалорними і застосовуються на рівні від 4,1% до 34,8%. Станом на 31 березня 2004 року ЄС застосовував 18 компенса­ційних мит.

Для захисту національного ринку в ЄС використовуєть­ся широкий спектр нетарифних заходів. Дієві технічні бар'єри поширені як щодо продукції високотехнологічних галузей (електроніка, теле­комунікаційне устаткування, біотехнологія), так і до традиційних товарів (вино та металопродукція). Такі протекціоністські заходи спираються на стандарти, процедури тестування й сертифікації, вимоги до маркування та пакування про­дукції, а також до етикеток і ярликів. Різниця між країнами ЄС у системах стандартів, тестів та сертифікації також є бар'єрами на шляху просування товарів.

У ЄС запро­ваджено особливі вимоги до продукції, що вироблена, оброблена або збері­гається з використанням досягнень біотехнології (заборона на ввіз деяких това­рів, зволікання з доступом їх на ринок, вимога повідомляти на етикетці про наявність у продукті генетично зміненого матеріалу тощо).

Дискримінація в ЄС експортерів на базі стандартів та вимог до технології виробництва продукції особливо поширена в харчовій промисловості. Яскравим прикладом є ринок вина. Правила торгівлі імпортними винами в ЄС вимагають, щоб вино було виготовлене відповідно до практики, встановленої та узгодженої в ЄС. Тому продаж вина закордонного походження можливий лише на підставі тимчасових винятків з правил ЄС, що ухвалюються щорічно.

Крім того, ЄС все ще використовує кількісні обмеження імпорту деяких то­варів з окремих країн у вигляді квот. Через окремі нерозв'язані проблемні питан­ня двостороннього торговельно-економічного співробітництва України та ЄС квоти діють стосовно поставок деяких видів української сталеливарної продук­ції. До останнього часу квоти застосовувались також на текстильну продукцію.

Наведені приклади свідчать про прихованість нетарифних заходів, вплив яких на імпорт значно сильніший, ніж тарифів. Отже, рівень протекціонізму в ЄС на­багато вищий, ніж той, що демонструє аналіз застосування митних тарифів. Біль­ше того, можна зауважити, що зі зменшенням офіційного рівня тарифного захис­ту збільшується кількість найрізноманітніших нетарифних заходів, дія яких іноді не лише нейтралізує зменшення тарифів, а й посилює захист певних галузей.

Навіть за умов зростання обмінного курсу національної валюти та зниження середньої адвалорної ставки мита, ви­користання "пікових тарифів" і заходів неявного захисту забезпечує необхідний рівень протекціонізму в найуразливіших галузях. За відкритої лібералізації тор­гівлі у тих галузях, де ЄС має конкурентні переваги, в інших, менш конкурент­них, відбувається заміщення прозорих заходів захисту непрозорими при збере­женні наявного рівня протекціонізму.

Система протекціонізму, що застосовується ЄС, включає:

• імпортний тариф ЄС має велику частку безмитного імпорту та неістотних тарифів, що дає змогу при низькому середньому рівні тарифу оподаткову­вати окремі товари заборонними "піковими тарифами";

• неадвалорні ставки мита дають можливість знизити залежність захисту найуразливіших товарів від зміни кон'юнктури світового ринку;

• неадвалорні тарифи, застосовані до найвагоміших експортних товарів з країни з меншим рівнем розвитку (здебільшого сільськогосподарської та тек­стильної продукції), дають змогу захистити внутрішній ринок від напливу деше­вих товарів;

• метод визначення нормальної вартості для країн з неринковою економі­кою дає можливість захищати ринок ЄС від небажаного експорту з таких країн;

• нетарифні заходи доповнюють і підсилюють захист деяких секторів, а завдяки адміністративній побудові ефективно діють як щодо країн, котрі роз­виваються, так і розвинених країн.

Отже, формальне виконання домовленостей СОТ не обов'язково спричи­няє реальне зниження рівня протекціонізму в країні. Помірковане використан­ня розглянутих у статті інструментів дасть змогу Україні, виконуючи вимоги СОТ, забезпечити необхідний захист таких стратегічно важливих для України, але не досить конкурентоспроможних на світовому ринку, галузей, як сільське господарство, деревообробна та харчова промисловість й інших.