Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
L12.doc
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.05.2025
Размер:
254.98 Кб
Скачать
  1. Форми організації фондів страхового захисту, їх переваги і недоліки.

Матеріальним втіленням страхового захисту є страховий фонд, тобто певний резерв матеріальних або грошових коштів для по­криття збитків, спричинених несприятливими подіями.

Створення страхових фондів, у свою чергу, може здійснюва­тись у трьох формах:

  • фонди самострахування;

  • централізовані страхові резерви;

  • фонид страховика, або колективні страхові фонди.

Фонди самострахування — створюються у децентралізо­ваному порядку самостійно кожним господарюючим суб'єктом (або фізичною особою) з метою оперативного подолання тимчасових ускладнень в проце­сі господарювання (життєдіяльності). Це дорога і нераціональна форма. Дорога тому, що кожний суб'єкт повинен витрачати кошти на їх створення в повному обсязі мож­ливих збитків, що зменшує фінансові можливості підприємства щодо операційної діяльності. З цих причин сфера самострахування обмежена мінімальними потребами і виражаєть­ся насамперед у створенні фінансових резервів суб'єктами господарювання та певного резервування коштів фізичними особами. Існують як в натуральній (насіннєвий, фураж­ний фонди в сільському господарстві), так і в грошовій формах (резервний капітал, фонд уцінки товарно-матеріальних цінностей). Більш поширена ця форма в банківській сфері, де вищий ступінь ризику і встановлено досить високий рівень відповідальності.

Централізовані страхові резерви утворюються за раху­нок загальнодержавних ресурсів як в натуральній (Державний матеріальний резерв при Кабінеті Міністрів України), так і в грошовій формі (Резервний фонд Кабінету Міністрів). Основне призначення - відшкодування збитків і усунення наслідків стихій­них лих і аварій, що спричинили великі розрухи і призвели до знач­них людських жертв. Варто відмітити, що страхова відповідальність держави обмежена лише надзвичайними подіями, тому страховий захист поточної діяльності юридичних і фізичних осіб не може бути повністю перекладений на державу.

Самострахування і централізоване страхове забезпечення мо­жуть здійснюватися в натуральній і грошовій формах. До фінан­сової системи належать страхові відносини в грошовій формі.

Фонд страховика, який є найбільш універсальною формою страхового захисту і створюється в децентралізованому порядку за рахунок великої кількості його учасників-страхувальників. Грунтується на со­лідарній відповідальності учасників цих фондів. Суть відносин страхування полягає в тому, що формування страхових фондів здійснюється за рахунок внесків усіх учасників, а виплата страхових сум - тим страху­вальникам, які постраждали внаслідок певних подій і обставин. Витрати юридич­них і фізичних осіб при такому страхуванні характеризують їх плату за зниження рівня ризику фінансових втрат. Да­ний фонд має тільки грошову форму вираження.

Колективне страхування є найбільш доцільною, економною, ефективною і раціональною формою створення страхових фон­дів. У рамках фонду страховика дося­гається висока ефективність використання коштів на покриття збитків; у даному випадку збитки розподіляються серед усіх учас­ників страхування, відбувається значний перерозподіл коштів як в просторі, так і в часі, що в кінцевому підсумку приводить до високої маневреності, оборотності коштів. Порівняно з самострахуванням колективе страхування значно дешевше, оскіль­ки засноване на солідарній відповідальності. Раціональна організація страхової спра­ви означає її надійність і раціональність: з одного боку, наявність централізованих коштів забезпечує високі гарантії відшкодуван­ня збитків, з іншого — дає змогу ефективно використовувати тимчасово вільні кошти на фінансовому ринку.

Страхові відносини між учасниками страхового фонду організовуються через спеціалі­зовані страхові організації - страхові компанії або страхові то­вариства (узагальнена назва - страховики).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]