18 Лекції з курсу «Фінанси»

Тема 12. Страхування. Страховий ринок.

1. Об’єктивна необхідність і роль страхування у забезпеченні суспільного відтворення та проведенні соціальної політики.

2. Сутність і специфічні риси (ознаки) страхування як фінансової категорії. Функції страхування.

3. Форми організації фондів страхового захисту, їх переваги і недоліки.

4. Елементи страхування, їх характеристика.

5. Ознаки класифікації страхових відносин, їх зміст. Перестрахування і співстрахування, їх сутність і організація.

6. Галузі страхування та їх характеристика (майнове, особисте, підприємницьких ризиків, страхування відповідальності). Форми страхування.

7. Поняття страхового ринку і його інфраструктура. Зв’язок страхового ринку з фінансовим ринком.

8. Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні.

9. Фінансова надійність страховиків та чинники її забезпечення.

Ключові терміни: страхування; самострахування; ко­лективні страхові фонди; страховик; страхувальник; застрахований; співстрахування; перестрахування; перестраховик; страхові платежі; страховий тариф; страхове відшкодування; страхова сума; страхове забезпечення; страховий збиток; страховий випадок; страхова подія; майнове страхування; особисте стра­хування; медичне страхування; страхування відповіда­льності; страхування ризиків; обов'язкове страхування; добровільне страхування; страховий ринок; страхове поле; страховий портфель.

1. Об’єктивна необхідність і роль страхування у забезпеченні суспільного відтворення та проведенні соціальної політики.

Страхування виникло у суспільстві у процесі еволюційного історичного розвитку. Необхідність його існування зумовлена прагненням людства захистити себе, своє майно, результати своєї праці від різного роду непередбачуваних обставин, які призводи­ли до майнових збитків, загибелі людей або завдання шкоди їх здоров'ю.

Згадані обставини можуть бути зумовлені стихійними лиха­ми, неврожаями, війнами, соціальними потрясіннями, а в сучас­них умовах настання подій із негативними наслідками посилю­ють науково-технічний прогрес, дорожньо-транспортні пригоди, терористичні акти, розповсюдження різних хвороб тощо. Такі об­ставини призводять до того, що результати діяльності людей за тривалий період часу можуть бути зведені нанівець. Тому за умов ризикового характеру функціонування всього суспільства існує потреба попередження, усунення і відшкодування збитків внаслі­док настання несприятливих подій чи ризиків, а відповідні відно­сини, які складаються з цього приводу становлять зміст категорії страховий захист.

Основними ознаками категорії страховий захист є:

• випадковий характер виникнення страхових подій;

• вираження втрат у натуральній або грошовій формі;

• об'єктивна необхідність компенсації втрат;

• необхідність подолання наслідків страхових подій і відшко­дування збитків.

На сьогодні страхування — обов'язковий елемент кожної економіч­ної системи. Без розвинутої системи всіх видів страхування економіка успішно функціонувати не може. Умови господарю­вання й людського життя загалом побудовані таким чином, що постійно виникають непередбачувані обставини, викли­кані явищами природи або обставинами, що не залежать від волі й бажання людини.

Суспільне виробництво в цілому, а також діяльність господарських структур та окремих грома­дян у своїй основі об'єктивно вміщують елементи ризику, що зумовлює необхідність їхнього попередження, подолання, зменшення руйнівних або збиткових наслідків. Для цього тре­ба частину валового внутрішнього продукту в грошовій або натуральній формі зосередити в страхових фондах.

Страхові фонди суспільства або фонди страхового захисту є централізованими й децентралізованими фінансовими ре­зервами держави, які виступають гарантами її фінансової ста­більності й сталого економічного розвитку. За своєю суттю страхові фонди — це форма перерозподілу валового внутріш­нього продукту між окремими господарськими структурами та громадянами з метою підтримання стабільного стану їхньої фінансової діяльності та суспільного добробуту.

Частина страхових фондів використовується на відшкоду­вання збитків та на інші потреби, поповнює фонд споживання і фонд вилучених з експлуатації, в результаті стихійного лиха, засобів виробництва. Невикористана частина страхових фон­дів по закінченні року включається до складу національно го багатства держави. У процесі накопичення страхові фонди можуть використовуватися як кредитний ресурс.

Страхування — складова частина фінансової системи держави, воно опосередковує рух валового внутрішнього продукту в формі фондів фінансових ресурсів. Проте цей рух пов'язаний лише з перерозподілом при відшкодуванні збит­ків і втрат. Крім того, за допомогою страхування здійснюється перерозподіл фінансових ресурсів між обмеженим колом учасників страхування, пов'язаних солідарною відпо­відальністю щодо відшкодування суми збитків. Тому чим більше коло учасників страхування, тим менші розміри пе­рерозподілу фінансових ресурсів, оскільки меншими є роз­міри страхових внесків.

Можна стверджувати, що страхування передбачає повер­нення мобілізованих до страхового фонду страхових платежів. Це положення справедливе, якщо страхування розглядати як постійний процес. За умов ринкової моделі економіки страху­вання є одним із найефективніших методів відшкодування втрат у результаті непередбачуваних обставин.

Страхування — об'єктивна умова розвитку товарно-грошо­вих відносин і одночасно результат їх розвитку. Страхування забезпечує безперервність, збалансова­ність і стабільність суспільного розвитку. Водночас саме страхування повинно постійно удосконалюватися в напрямку оптимізації його застосування, в поліпшенні показників роз­витку страхових операцій, у повному та своєчасному відшко­дуванні витрат, у використанні тимчасово вільних коштів страхових фондів, у поповненні за рахунок частини прибутку доходів бюджетів.

У нинішній економіці набувають розвитку як майнове, так і особисте страхування. Держава зацікавлена й стимулює роз­виток соціального страхування та пенсійного забезпечення для захисту працюючих на випадок хвороби, втрати працездатнос­ті, годувальника, настання смерті. При цьому страхові фонди виконують роль перерозподілу фінансових ресурсів між окре­мими верствами населення для підтримання певного рівня добробуту.

З огляду на це страхування має декілька важливих аспектів.

Із погляду природних інтересів суспільства та окремих його громадян страхування виникло як засіб збереження матеріального благополуччя з настанням непередбачуваних, а також передбачуваних, але небажаних і таких, яких не можна уникнути, випадків.

Економічна необхідність страхового захисту, який грун­тується на акумуляції фінансових ресурсів із метою відшкоду­вання збитків, спричинених настанням шкідливих для здоро­в'я та (або) матеріального благополуччя подій як фізичним, так і юридичним особам.

У соціальному плані страхування є формою (способом) участі держави, роботодавців та громадян у справі захисту особистих інтересів громадян і створення у такий спосіб умов для забезпечення соціальної та політичної стабільності в суспільстві.

Міжнародний аспект страхового захисту зводиться до усу­нення національних відмінностей у законодавствах різних країн і уніфікації способів захисту'інтересів господарюючих суб'єктів, з одного боку, та розробки таких юридичних норм, які б забезпечували страховикам наявність достатніх фінансо­вих гарантій — із другого.

Передумовою виникнення страхових відносин є ризик, без наявності якого немає страхування, тому що відсутній страхо­вий інтерес. Зміст ризику і міра його вірогідності визначають межі страхового захисту.

За своїм змістом ризик є подією з негативними, особливо невигідними економічними наслідками, які ймовірно виник­нуть у майбутньому.

За своїм складом ризики бувають дуже різноманітними. Залежно від критеріїв, покладених в основу їхньої класифіка­ції, вони поділяються на: природні; антропогенні; економічні; особисті; масові; невеликі тощо. У свою чергу економічні по­діляються на майнові, фінансові, спекулятивні тощо.

Саме багатогранність форм прояву ризику, частота й шкідливість наслідків від нього, неможливість абсолютно­го уникнення його ймовірності викликають необхідність організації страхування.

У страхуванні ризик характеризується декількома основ­ними поняттями. Насамперед ризик — це конкретне явище чи сукупність явищ (подія чи декілька подій), при виник­ненні яких відбуваються виплати з раніше утвореного стра­хового фонду в натурально-речовій або грошовій формі. Ри­зик пов'язаний із конкретним застрахованим об'єктом, щодо якого й вивчаються чинники ризику. Аналіз одержаної шити негативні наслідки виникнення ризику. Очевидно, що чим менша ймовірність ризику, тим легше й дешевше можна організувати його страхування. Висока ймовірність ризику передбачає страховий захист з високою ціною, що пере­шкоджає його проведенню.

Страхування і розмір ризику взаємопов'язані. Вимірюван­ня ризику, його розподіл становлять сукупність прийомів страхової організації, за допомогою яких на практиці органі­зовується проведення страхування, вибір технічних прийомів. Правильна оцінка розміру ризику має велике значення в прак­тичній діяльності страховиків, тому що визначає величину не­обхідного страхового фонду, а значить і можливості відшкоду­вання збитків застрахованих.

Людство давно вживає багато заходів, спрямованих на зменшення ризикових ситуацій. Так, підвищуються вимоги до будівництва господарських споруд, застосовуються досконалі­ші матеріали й технології, споруджуються греблі, канали, дорожні розв'язки та інші протиаварійні споруди. Водночас сам розвиток виробництва все більш зумовлює складність техно­логій, енергетичних споруд, хімічних речовин і транспортних засобів, що приводить до зростання ризиків. Все це посилює значення страхування.

За формою розрізняють добровільне та обов'язкове страхування.

Обов'язкове страхування зумовлене ризиками, пов'язани­ми з життям, втратою працездатності або з виникненням збитків, які не можуть бути відшкодовані однією особою.

Обов'язкова форма страхування грунтується на тому, що законодавством встановлюється перелік об'єктів, які підлягають обов'язковому страхуванню, та механізм, за яким забезпечуєть­ся його реалізація. Відповідальність за здійснення обов'язково­го страхування покладається на державні страхові органи.

Обов'язковим страхуванням охоплюються всі об'єкти без заяв страхувальників, оскільки сама реєстрація об'єкта є підставою для того, щоб він автоматично був охопле­ний страхуванням.

При обов'язковому страхуванні виплата страхового від­шкодування не залежить від терміну оплати страховиком страхових платежів. В екстремальних випадках страхові внески можуть бути стягнені у судовому порядку. У разі настання страхового випадку при прострочених платежах потерпілого зі страхового відшкодування вилучається сума боргу перед страховою організацією та пеня на прострочений борг. Обо­в'язкове майнове страхування не обмежене часом. Страхове забезпечення з обов'язкового страхування строго нормоване. Як правило, ці норми встановлюють у відсотках від страхової оцінки об'єкта.

Добровільне страхування здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком.