3. Майнове страхування та страхування відповідальності туристів під час подорожей.

Економічне значення майнового страхування, де об’єктом страхових правовідносин є майно та пов’язані з ним інтереси, полягає в компенсації шкоди, завданої страхувальнику внаслідок настання страхового випадку із застрахованим майном. Об’єктом майнового страхування є сукупність подій, настання яких з визначеною вірогідністю завдає шкоду застрахованому майну. Застрахованим може бути майно, яке є власністю страхувальника, або знаходиться в його володінні, користуванні чи розпорядженні. За договором майнового страхування страхувальнику, як правило, відшкодовуються витрати, пов’язані із рятуванням майна, попередженням та зменшенням можливих збитків, приведенням його в належний стан після страхового випадку, що повинно бути закріплено в договорі страхування. Особливістю цього виду страхування є порядок визначення розміру страхової суми, який залежить від реальної вартості застрахованих об’єктів. Майнове страхування поділяється на страхування майна фізичних осіб та страхування майна юридичних осіб.

Відповідно до чинного законодавства України майнове страхування туристів не є обов’язковим. Однак, за бажанням туриста можливо укладання договору майнового страхування поряд із договорами особистого страхування туристів відповідно до чинного страхового законодавства, правил страхування і ліцензій, наявних у страховика.

Класифікація майнового страхування в туризмі в залежності від різновиду небезпек:

• страхування від вогневих та інших ризиків стихійних явищ засобів розміщення (готелів, мотелів, будівель, споруд, ін.), майна, транспортних засобів перевізників, майна підприємств харчування;

• страхування від неправомірних дій третіх осіб;

• страхування від простою у виробництві (процесі надання послуг);

• страхування транспортних засобів перевізників і туристів від угону, ДТП, ін.;

• страхування майна й багажу туристів від знищення, крадіжки під час його транспортування та перебування у засобах розміщення;

• страхування на випадок падежу або вимушеного забою тварин (активний, екологічний, зелений туризм);

• страхування на випадок неможливості здійснити подорож;

• страхування фінансових ризиків;

• інші.

Страхування відповідальності – це молодий вид страхування, який розвивається разом з технічним прогресом та підкріплюється законодавчими та нормативно-правовими актами, оскільки стосується всіх сфер життя, та основною його метою є відшкодування збитків, що були спричинені діями або бездіяльністю страхувальника, життю, здоров’ю або майну інших осіб. Необхідність впровадження страхування відповідальності обумовлена інтересами з боку суспільства, інтересами страховиків, інтересами потенційних страхувальників та третіх осіб (потерпілих осіб).

Страхування відповідальності має особливості у визначенні предмету страхування, яким є майнові інтереси, пов’язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди фізичній або юридичній особі. При майновому страхуванні об’єктом страхування є конкретне визначене майно на відповідну грошову суму, а при страхуванні відповідальності об’єктом страхового захисту є благополуччя особи в цілому, а не конкретно визначені майнові блага. На відміну від майнового та особистого страхування, особливістю страхування відповідальності є той факт, що окрім страховика та страхувальника, в договорі страхування відповідальності завжди присутня третя особа, на користь якої укладається договір страхування – вигодонабувач, який заздалегідь може бути невідомим, за виключенням страхування відповідальності за невиконання договірних зобов’язань.

В сфері туризму страхування відповідальності набуває все більшої популярності у зв’язку із зростанням обсягів виїзного туризму, що, у свою чергу, призводить до зростання обсягів збитків, завданих туристами обслуговуючим організаціям (готелям, ресторанам, культурно-розважальним установам, ін.), а також у зв’язку із скаргами туристів на невиконання договірних зобов’язань туристичними організаціями.

У рамках страхування відповідальності у сфері туризму можна виділити: у формі добровільного страхування – страхування відповідальності власників транспортних засобів (автомобільний, повітряний, водний транспорт); страхування відповідальності перед третіми особами; страхування професійної відповідальності при здійсненні туристичної діяльності; страхування цивільно-правової відповідальності туристів за завдання шкоди майну третіх осіб, ін.; у формі обов’язкового страхування – страхування відповідальності морського перевізника та виконавця робіт, пов'язаних із обслуговуванням морського транспорту, щодо відшкодування збитків, завданих пасажирам, багажу, пошті, вантажу, іншим користувачам морського транспорту та третім особам; страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; страхування професійної відповідальності осіб, діяльність яких може заподіяти шкоду третім особам, за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України; страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю туриста або його майну.

Окремо зупинимося на обов’язковому страхуванні цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Зростання обсягів міжнародних пасажирських перевезень створило передумови для створення міжнародного законодавства у сфері страхування цивільної відповідальності автовласників.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» у разі виїзду зареєстрованого в Україні автотранспортного засобу на територію іншої країни - члена міжнародної системи автострахування «Зелена Картка», власник такого транспортного засобу зобов'язаний укласти договір міжнародного обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, дія якого поширюється на ці країни, та отримати від страховика - повного члена Моторного (транспортного) страхового бюро страховий сертифікат «Зелена Картка» єдиного зразка, який прийнятий в усіх країнах - членах цієї міжнародної системи страхування. Відповідно до Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховий сертифікат «Зелена картка» - це страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах - членах міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», які зазначені і не викреслені у такому сертифікаті. Міжнародний договір «Зелена картка» може укладатися на строк 15 днів, 1 місяць, 2 місяці, 3 місяці, 4 місяці, 5 місяців, 6 місяців, 7 місяців, 8 місяців, 9 місяців, 10 місяців, 11 місяців або один рік. Страхова компанія забезпечує відшкодування шкоди, заподіяної потерпілим — третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася під час дії цього сертифікату і винуватцем якої був водій транспортного засобу, зазначеного цьому сертифікаті. Виплата страхового відшкодування здійснюється на умовах, визначених законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів країни відвідання, де стався страховий випадок.

Договорами майнового страхування та страхування відповідальності туристів повинні бути передбачені всі істотні умови, визначені в ст. 982 ЦК України та ст. 16 Закону України «Про страхування». Істотними умовами зазначених договорів страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Відповідно до міжнародних систем страхування, які вимагають застосування уніфікованих умов страхування, договори страхування укладаються відповідно до таких умов страхування, з урахуванням вимог, передбачених Законом України «Про страхування».

14