Страхування в сфері туризму План

1. Поняття страхування, його форми та види.

2. Особисте страхування туристів під час подорожей.

3. Майнове страхування та страхування відповідальності туристів під час подорожей.

1. Поняття страхування, його форми та види.

Одним із важливих показників стану економіки будь-якої країни є розвиток страхової галузі, що забезпечує надійні гарантії відновлення порушених майнових прав та інтересів на випадок втрат, спричинених різноманітними обставинами.

Сучасне страхування своїм виникненням та розвитком зобов’язане морському страхуванню, яке зародилося ще в ХІІ столітті на Середземному морі. В нотаріальних архівах Генуї самостійний договір страхування зустрічається вже у другій половині ХІV століття, тоді виникає і поліс – приватний документ, який видавав страховик. За морським страхуванням виникло і страхування від вогню. В подальшому виникає та розвивається страхування від граду, падежу худоби, сухопутне транспортне та інші види майнового страхування. Набагато пізніше майнових видів страхування виникає страхування життя. Бурхливий зріст промисловості та транспорту, характерний для другої половини ХІХ століття, породив низку постійних осередків підвищеної небезпеки та викликав новий вид страхування – страхування від нещасних випадків.

Страхування переслідує спеціальну мету: забезпечити майнові потреби господарюючих суб’єктів та населення, пов’язані з настанням випадкових, але вірогідних подій.

Визначення поняття «страхування» міститься в ст. 1 Закону України «Про страхування», де страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до ст. 999 ЦК України та ст. 5 Закону України «Про страхування» страхування може здійснюватися в обов’язковій та добровільній формі. Обов’язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до Закону України «Про страхування». Законом може бути встановлений обов’язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров’я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи. Зокрема, ст. 7 Закону України «Про страхування» передбачено, що страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю туриста або його майну здійснюється в обов’язковій формі. Для здійснення обов'язкового страхування Кабінет Міністрів України, якщо інше не визначено законом, встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов'язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про страхування», добровільне страхування – це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком, загальні умови і порядок здійснення якого визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно та реєструються в Національній комісії з регулювання ринків фінансових послуг України перед видачею ліцензії на право здійснення страхової діяльності за певним видом страхування. Законом України «Про страхування» передбачений двадцять один вид добровільного страхування та зазначено, що страховик має право розробити правила страхування та отримати ліцензії на інші види добровільного страхування. Тобто законом не обмежується перелік видів добровільного страхування.

Головна відмінність між добровільним та обов’язковим страхуванням полягає в тому, що суспільні відносини стосовно останнього виникають на підставі закону, а добровільного – виключно на основі договору між страхувальником та страховиком. В обов’язковому страхуванні всі істотні умови договору обов’язкового страхування, заздалегідь повинні бути визначені нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 980 ЦК України та ст. 4 Закону України «Про страхування», страхування поділяється на особисте, тобто страхуються майнові інтереси, що не суперечать законодавству України та пов’язані з життям, здоров’ям, працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи; майнове, тобто страхуються майнові інтереси, що не суперечать законодавству України та пов’язані з володінням, користуванням і розпорядженням майном; страхування відповідальності, тобто страхуються майнові інтереси, що не суперечать законодавству України та пов’язані з відшкодуванням страхувальником завданої шкоди.

Розглянемо основні поняття в сфері страхування.

Так, відповідно до Закону України «Про страхування», страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю згідно з Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про страхування», а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні фізичні особи, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

Страховий ризик - певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Страховий тариф - ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.

Договір страхування повинен містити: назву документа; назву та адресу страховика; прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження; прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу; зазначення предмета договору страхування; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя; розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків; розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума); строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору; умови здійснення страхової виплати; причини відмови у страховій виплаті; права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.

Питанням страхування туристів відводиться важливе місце в європейському та українському законодавстві. Директива Ради ЄЕС 90/314/ЄЕС від 13.06.1990 року щодо організованих туристичних поїздок, турів на комплексне турне передбачає, що організатор подорожі або роздрібний продавець туристичних послуг повинен забезпечити споживача послуг інформацією щодо права вибору страхового поліса з тим, щоб він покривав витрати в разі ануляції туру або вартість допомоги, включаючи репатріацію в разі нещасного випадку чи хвороби. Відповідно до цієї вимоги з метою створення умов, які б гарантували громадянину України відшкодування витрат, пов’язаних з надзвичайними обставинами під час його перебування за кордоном, Законом України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України», передбачено, що громадянин України має бути застрахованим. Також, Законом України «Про туризм» конкретизовано, що страхування туристів (медичне та від нещасного випадку) є обов'язковим і забезпечується суб'єктами туристичної діяльності на основі договорів із страховиками.

Відповідно до чинного страхового законодавства України страхова діяльність здійснюється страховими компаніями на підставі ліцензій, отриманих в Нацкомфінпослуг та правил страхування. Згідно Закону України «Про страхування» окремого виду страхування туристів не існує. Страхування туристів здійснюється відповідно до ст.ст. 6, 7 Закону України «Про страхування», а саме за такими видами: страхування від нещасних випадків, медичне страхування (безперервне страхування здоров’я), страхування майна, страхування наземного транспорту, страхування вантажів та багажу, страхування відповідальності перед третіми особами та інші.