1. Вітчизняні терміни

Актив страховика – майно страховика в грошовому вираженні (основні засоби й позаоборотні активи, фінансові вкладення, матеріали, кошти в касі, на розрахунковому рахунку, цінні папери й ін.), частина бухгалтерського балансу.

Актуарні розрахунки – сукупність економіко-математичних і ймовірносно-статистичних методів розрахунків тарифних ставок. Акціонерно-страхова компанія (АСК) – організаційно-правова форма страхової організації, заснована шляхом продажу акцій.

Зворотність – повернення страхових внесків (платежів, премій) при достроковому припиненні дії договору.

Вигодоздобувач – особа, призначувана страхувальником як одержувач страхової суми.

Договір перестрахування – двостороння угода між перестрахувальником і перестрахувальником, при якій одна сторона зобов'язується передати, а інша прийняти ризик у перестрахування на певних умовах.

Договір страхування – угода (юридична угода) між страховиком і страхувальником, що регулює їхні взаємні зобов'язання відповідно до умов даного виду страхування.

Доходність страховика по страхових операціях - відношення річної суми прибутку до річної суми платежів (страхових внесків, премій).

Інвестиції – вкладення засобів страховика в невиробничу сферу з метою одержання прибутку. Видами інвестицій страховика є кошти, вкладені в банки (депозити), рухоме майно, авторські права, ноу-хау й ін. У складі інвестицій виділяються фінансові інвестиції, капітальні вкладення, запаси товарно-матеріальних цінностей.

Комісія страхова (комісійна винагорода) – винагорода, що сплачує страховиком посередникам (агентам, брокерам, маклерам) за залучення клієнтів на страхування й оформлення страхової документації.

Комерційна таємниця – відомості про діяльності страховика, поширення яких може завдати шкоди його інтересам.

Ліквідність – здатність страховика задовольняти претензії, пропоновані страхувальниками.

Ліміт відповідальності страховика – страхова сума (страхове покриття), зафіксована в договорі (полісі), що береться забезпечити (виплатити) страховик при настанні страхового випадку.

Ліміт страхування – максимальна грошова сума, на яку можна застрахувати матеріальні цінності й страхову відповідальність.

Ліцензування страхових операцій – видача страховим організаціям ліцензії на право проведення операцій страхування.

Надбавка ризикова (дельта-надбавка) – один з методів забезпечення фінансової стійкості результатів страхових операцій шляхом включення в страховий тариф (у нетто-ставку) відповідних засобів для покриття надзвичайних збитків (смерть туриста, аварія літака, загибель теплохода й ін.).

Об'єкти страхування – не суперечному законодавству України майнові інтереси, пов'язані з життям, здоров'ям, працездатністю й пенсійним забезпеченням страхувальника або застрахованої особи (особисте страхування); пов'язані з володінням, користуванням, розпорядженням майном (майнове страхування); пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяного їм шкоди особистості або майну фізичної або юридичної особи (третьої особи, страхування відповідальності).

Обов'язкове страхування – одна з форм страхування, при якій страхові відносини між страховиком і страхувальником виникають у силу закону. На відміну від добровільного страхування обов'язкове страхування не вимагає попередньої згоди (укладання договору) між страховиком і страхувальником. Відповідальність цивільна – передбачений законодавством вид відповідальності громадян і організацій перед третіми особами (фізичними або юридичними), яким може бути заподіяний збиток внаслідок якої-небудь дії або бездіяльності того, що причинив шкоди.

Перестрахування – система економічних відносин вторинного страхування, при якій страховик (цедент) передає частина своєї відповідальності по об'єкті страхування іншому страховикові (цессіонарію або цессіонеру) з метою створення збалансованого страхового портфеля.

Перестрахувальник - первинний страховик, що передає весь або частина ризику на перестрахування.

Перестрахувальна цессія – передача ризику іншій юридичній особі, наприклад, страховому суспільству.

Перестрахувальник – страховик, що приймає ризики в перестрахування.

Полівласник – страхувальник, власник страхового поліса.

Одержувач страхової суми – особа, якій відповідно до договору виплачується обговорена сума або її частина. Як одержувач страхової суми можуть бути або страхувальник, що уклав договір, або застрахований, чиї життя й здоров'я є об'єктами страхового захисту, або вигодоодержувач, призначений страхувальником на випадок своєї смерті або загибелі.

Портфель страховий – сукупність страхових внесків (платежів, премій), прийнятих даною страховою компанією, або число укладених і оплачених договорів.

Правила (умови) страхування – один з основних нормативних документів, що визначають умови добровільного страхування. Відповідно до закону України «Про страхування», страховик при укладанні договору про страхування повинен ознайомити страхувальника із Правилами страхування.

Право на регрес – право страховика на одержання в порядку зворотної вимоги (регресу) з особи, винного в заподіянні збитку, сум, виплачених страхувальникові або застрахованому.

Прибуток у тарифах – елемент тарифної ставки. Заставляється в навантаження й призначена для забезпечення функціонування й розвитку страхової організації. Прибуток у тарифах варто відрізняти від фактичного прибутку, одержуваної від страхових операцій.

Прибутковість страхової організації - це перевищення доходів над витратами (витратами, включеними в собівартість страхового продукту).

Прибуток від інвестицій – прибуток страхового суспільства від участі в діяльності не страхового характеру (крім безпосередньої виробничої, торгово-посередницької й банківської).

Прибуток від зниження фінансової збитковості - елемент прибутку страховика за рахунок зниження фактичної збитковості страхової суми проти передбаченої в тарифі.

Прибуток від економії управлінських витрат - сукупний прибуток від зменшення витрат на ведення справи (управлінські, інкасові).

Прибуток страхова – різниця між ціною на страхову послугу (тарифом) і собівартістю її надання.

Резерви страхові – фонди, утворені страховими організаціями для забезпечення гарантій виплат страхових сум і страхових відшкодувань (фонд резервний, фонд страховий, резерви по страхуванню життя, пенсій, запасні фонди, фонди майбутніх платежів і ін.).

Ризик страховий – імовірнісна подія або сукупність подій, на випадок настання яких проводиться страхування (особисте, майнове, страхування відповідальності).

Ринок страховий – система економічних відносин по купівлі або продажу страхових послуг.

Страхування (процес) – угода між страховиком і страхувальником на основі договору або закону про захист майнових інтересів страхувальника або застрахованого.

Страхування (сутність) – замкнута розкладка можливого збитку між зацікавленими фізичними і юридичними особами.

Самострахування – створення юридичними або фізичними особами власного матеріального або грошового резерву

Співстрахування – участь двох або більше страховиків у висновку того самого договору страхування.

Страхователь – юридична й фізична особа, що уклала договір страхування в силу закону (при обов'язковій формі) або добровільно (за договором); сплачує страхові внески й має право на одержання компенсації при настанні страхового випадку.

Страховик – організація, що проводить страхування, приймає на себе зобов'язання відшкодувати збиток або виплатити страхову суму; займається створенням і витратою страхового фонду.

Застрахований – фізична особа, життя, здоров'я й працездатність якого виступають об'єктом страхового захисту. Договір страхування укладений на його користь.

Страховий акт – документ або група документів, оформлених у встановленому порядку, що підтверджують факт, обставину й практику страхового випадку. Страховий агент – позаштатний працівник страхової організації, що від імені й з доручення страховика містить договори страхування.

Страховий внесок – це плата страхувальника за страхування, що він зобов'язаний внести страховикові відповідно до договору страхування або законом, інакше кажучи, це плата за страхову послугу. У міжнародній практиці й у діяльності Інгосстраха страховий внесок називається ще страховою премією або страховим платежем.

Страхове відшкодування – сума виплати в покриття збитку при майновому страхуванні й страхуванні громадянської відповідальності страхувальника за матеріальний збиток перед третіми особами. Страхове відшкодування може бути дорівнює або менше страхової суми, виходячи з конкретних обставин страхового випадку й умов договору страхування (наприклад, наявність франшизи).

Страховий нагляд – контроль за діяльністю страховиків уповноваженим на те державним органом.

Страхове забезпечення – рівень страхової оцінки стосовно вартості майна, прийнятої для цілей страхування.

Страхове суспільство – страховики, акціонерні компанії, суспільства взаємного страхування й ін.

Страхова відповідальність – обов'язок страховика виплатити страхову суму або страхове відшкодування. Обсяг страхової відповідальності складається з такого переліку небезпек, які характерні для відповідних конкретних об'єктів страхування.

Страхова оцінка – критерій оцінки страхового ризику. Характеризується системою грошових вимірників об'єкта страхування, тісно вв'язаних з імовірністю настання страхового випадку. У міжнародній практиці замість терміна «страхова оцінка» застосовується термін «страхова вартість».

Система першого ризику – організаційна форма страхового забезпечення.

Система граничної відповідальності – організаційна форма страхового забезпечення.

Система пропорційної відповідальності - організаційна форма страхового забезпечення.

Строк страхування – часовий інтервал, протягом якого застраховані об'єкти страхування; може коливатися від декількох днів до значного числа років (15-25).

Страхове поле – максимальна кількість об'єктів, що може бути охоплено страхуванням; виражається у відсотку охоплення.

Страховий поліс – грошовий документ установленого зразка, видаваний страховиком страхувальникові в посвідченні укладеного договору страхування.

Страхова премія – оплачений страховий інтерес; плата за страховий ризик у грошовій формі. Страхову премію оплачує страхувальник і вносить страховикові відповідно до закону або договору страхування. Синонімами терміна «страхова премія» є страховий внесок і страховий платіж.

Страховий ризик – імовірність настання збитку життя, здоров'ю, майну страхувальника (застрахованого) у результаті страхового випадку. Перелік страхових випадків повинен утримуватися в договорі страхування; конкретні об'єкти страхування, по їхній страховій оцінці співвіднесені зі ступенем імовірності завдання збитків. У цьому значенні терміна розрізняють великі (значні), середні (усереднені) і дрібні (незначні) страхові ризики. Страховий випадок – страхова подія, що фактично відбулася, у зв'язку з негативними або іншими обговореними наслідками якого можуть бути виплачені страхове відшкодування або страхова сума. У поняття страхового випадку також входять обставини непереборної сили, що не залежать від волі й свідомості людей. Узагальнена назва обставин непереборної сили – форс-мажор. У результаті страхового випадку, що наступив, страхувальник претендує на страхове відшкодування, що не може перевищувати розмір збитку, заподіяного застрахованому майну, якщо договором не передбачена виплата страхового відшкодування в певній сумі.

Страхова подія – це потенційний, гіпотетичний (можливий) страховий випадок, на предмет якого проводиться страхування (наприклад, страхові події: нещасний випадок, хвороба, дожиття до певного віку й т.п.).

Страхова вартість – це дійсна (фактична) вартість об'єкта страхування (є ще ринкова вартість, договірна вартість і т.д.).

Страхова сума – певна договором страхування або встановлена законом грошова сума, виходячи з якої встановлюються розміри страхового внеску й страхової виплати, тобто це обсяг страхової відповідальності, прийнятої на себе страховиком. У міжнародній практиці страхова сума називається страховим покриттям.

Страховий тариф або брутто-ставка – нормативний стосовно страхової суми розмір страхових платежів. По економічному змісті це ціна страхового ризику; являє собою ставку страхового внеску, одиниці страхової суми або об'єкта страхування.

Страховий збиток – вартість повністю загиблої або знеціненої частини ушкодженого майна по страховій оцінці. Виходячи з підрахованої суми страхового збитку визначають величину страхового відшкодування, що підлягає виплаті.

Збитковість страхової суми – економічний показник діяльності страховика, що характеризує співвідношення між виплатами страхового відшкодування й страхової суми.

Надзвичайність ситуації – обстановка на певній території, що зложилася в результаті настання форс-мажорних обставин.