2. Основні принципи страхування

Основними принципами страхування є:

• принцип вільного вибору страховика й виду страхування, які повною мірою ставляться тільки до добровільних видів страхування;

• принцип страхового інтересу випливає із права власності або володіння тим або іншому об'єкту;

• страховий ризик – це ймовірна подія або їхня сукупність, на випадок яких відбувається страхування;

• принцип найвищої довіри – на практиці цей принцип складається в обов'язку повідомити страховика про всі властивості, у тому числі про дефекти майна, стані здоров'я або інших особливостей об'єкта;

• страхові відшкодування й виплати, які не повинні приносити прибутку страховикам і відповідно до цим матеріальний і фінансовий стан їх не повинне змінитися після відшкодування збитків страхувальникові;

• франшиза – певна договором страхування частина збитків, що у випадку страхової події не підлягає відшкодуванню з боку страховика;

• принцип суброгації – передача страхувальником страхових прав на відшкодування збитку із третіх (винних) осіб у границях виплаченої суми;

• контрибуція – право страховика звернутися до інших страховиків, які по проданих полісах несуть відповідальність перед конкретними страхувальниками із пропозицією розділити витрати по відшкодуванню збитків. Цей принцип важливий ще й тому, що його застосування втримує нечесних страхувальників від бажання кілька разів застрахувати те саме майно з метою наживи;

• співстрахування – це страхування об'єкта по одному загальному договорі декількома страховиками;

• перестрахування – це вторинне розміщення ризику, коли страховик страхує ризик виконання всіх або частини своїх зобов'язань перед страхувальниками в інших страховиків.

3. Функції страхування

Перша функція - це формування спеціалізованого страхового фонду коштів. По суті, ця функція може виступати як ощадна, оскільки кошти у вигляді грошових внесків страхувальників зберігаються й надходять у страховий фонд. Цей фонд може формуватися як в обов'язковому, так і в добровільному порядку. Держава, виходячи з економічної й соціальної обстановки, регулює розвиток страхової справи в країні. Функція формування спеціалізованого страхового фонду реалізується в системі запасних і резервних фондів, що забезпечують стабільність страхування, гарантію виплат і відшкодувань. Якщо в комерційних банках акумулювання коштів населення з метою, наприклад, грошових нагромаджень має тільки ощадний початок, то страхування через функцію формування спеціалізованого страхового фонду несе зберегательно-ризиковий початок. У моральному плані кожний учасник страхового процесу, наприклад, при страхуванні життя, упевнений в одержанні матеріального забезпечення на випадок нещасної події й при завершенні терміну дії договору. При майновому страхуванні через функцію формування спеціалізованого страхового фонду не тільки дозволяється проблема відшкодування вартості постраждалого майна в межах страхових сум і умов, обговорених договором страхування, але й створюються умови для матеріального відшкодування частини або повної вартості постраждалого майна. Через функцію формування спеціалізованого страхового фонду вирішується проблема інвестицій тимчасово вільних коштів у банківські й інші комерційні структури, вкладення коштів у нерухомість, придбання цінних паперів і т.д. З розвитком ринку в страхуванні незмінно буде вдосконалюватися й розширюватися механізм використання тимчасово вільних коштів. Значення функції страхування як формування спеціальних страхових фондів буде зростати.

Друга функція страхування – відшкодування збитку й особисте матеріальне забезпечення громадян. Ця функція одночасно може бути ризикової, оскільки відшкодування збитку або збитку страхувальникам здійснюється тільки при настанні страхових випадків. Право на відшкодування збитку в майні мають тільки фізичні і юридичні особи, які є учасниками формування страхового фонду. Відшкодування збитку через зазначену функцію здійснюється фізичним і юридичним особам у рамках наявних договорів майнового страхування. По рядок відшкодування збитку визначається страховими компаніями виходячи з умов договорів страхування й регулюється державою (ліцензування страхової діяльності). За допомогою цієї функції реалізується економічна необхідність страхового захисту, що має об'єктивний характер.

Третя функція страхування – попереджувальна, тому що несе в собі попередження страхового випадку й мінімізацію збитку. Припускає широкий комплекс мер, у тому числі фінансування заходів щодо недопущення або зменшення негативних наслідків нещасних випадків, стихійних лих. Сюди ж ставиться правовий вплив на страхувальника, закріплене в умовах укладеного договору страхування й орієнтоване на його дбайливе відношення до застрахованого майна. Міри страховика по попередженню страхового випадку й мінімізації збитку звуться превенції, звідси назва функції – превентивна. З метою реалізації цієї функції страховик утворить особливий грошовий фонд попереджувальних заходів.

Четверта функція страхування - контрольна, котра виражається в контролі за строгим дотриманням формування й використання всіх видів страхових фондів.