Тема 7. Теоретичні основи побудови страхових тарифів План

1. Суть, особливості та завдання актуарних розрахунків

2. Склад, структура та методика побудови страхових тарифів з майнового страхування

3. Види страхових внесків (премій, платежів)

4. Показники актуарних розрахунків, що характеризують фінансову стійкість страхових операцій

5. Особливості актуарних розрахунків у страхуванні життя

Основні поняття: актуарні розрахунки, актуарна калькуляція, тарифна ставка, брутто-ставка, нетто-ставка, навантаження, елементи навантаження, витрати на ведення страхової справи, страховий внесок (премія), показники страхової статистики, частота страхових подій, коефіцієнт кумуляції ризику, коефіцієнт збитковості, середня страхова сума, збитковість страхової суми, страхова статистика, таблиці смертності, таблиці тривалості життя, одноразова нетто-премія, накопичувальний внесок.

1. Суть, особливості та завдання актуарних розрахунків

Актуарні розрахунки – це сукупність економіко-математичних і статистичних методів і прийомів, за допомогою яких визначаються розміри страхових тарифів, собівартість і ціна страхових послуг, вимірюється страховий ризик. Актуарні розрахунки розглядають також як спосіб аналізу та прогнозування у страховій справі, що базується на теорії ймовірності, статистиці, фінансовій математиці тощо. Актуарні розрахунки дозволяють визначити частку участі кожного страхувальника у створенні страхового фонду, тобто розміри тарифних ставок.

Форму, в якій розраховані витрати на проведення певного страхування, називають страховою (актуарною) калькуляцією. Актуарна калькуляція допомагає визначити страхові платежі до договору страхування, собівартість послуги страховика, розмір страхового ризику, суму та частку витрат на ведення страхової справи.

Основними функціями актуарних розрахунків є:

– дослідження та групування ризиків у рамках певної страхової сукупності;

– визначення математичної ймовірності настання страхового випадку;

– з'ясування частоти і рівня складності нанесених збитків як за групами ризиків, так і за всією страховою сукупністю;

– математичне обґрунтування та визначення розміру необхідних витрат на проведення страхування;

– математичне обґрунтування та встановлення необхідного розміру страхових резервів, а також джерел та способів їх формування;

– дослідження норми дохідності капіталу при інвестуванні страховиком коштів страхових резервів;

– прогнозування розвитку діяльності страховика.

Актуарні розрахунки у страховій справі ґрунтуються на таких засадах:

– страхові події мають імовірний характер, що впливає на величину страхових платежів;

– нерівномірність та ймовірний характер подій, що підлягають страхуванню, зумовлюють необхідність формування страхових резервів та визначення їх оптимального розміру;

– наявність повного або часткового збитку, пов'язаного зі страховим випадком, зумовлює необхідність вимірювання його величини та здійснення його розподілу в просторі та в часі;

– дотримання оптимального співвідношення між страховими внесками страхувальника та страховим забезпеченням з боку страховика.

Актуарними розрахунками можуть займатися відповідальні особи, які називаються актуаріями. Слово "актуарій" у перекладі з грецької мови означає "скорописець", "обліковець".

Актуарій – офіційно вповноважена особа, яка має відповідну фахову підготовку згідно з вимогами, встановленими "Кваліфікаційними вимогами до осіб, які можуть займатися актуарними розрахунками", затвердженими розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 3519 від 8 лютого 2005 p., що підтверджується відповідним свідоцтвом. На актуарія покладається розробка наукових методів обчислення страхових тарифів та відповідальність за те, щоб страхові резерви були достатніми на той момент, коли страховику доведеться виконувати свої зобов'язання за договорами страхування.