Тема 4. Страховий ринок План

1. Роль і функції страхового ринку.

2. Класифікаційні форми організації й структура страхового ринку.

Основні поняття: страховий ринок, страхове суспільство, організаційні форми страхування, групи продавців страхових послуг, внутрішня й зовнішня структури страхового ринку.

Страховик і страхувальник виступають у взаєминах в умовах страхового ринку. Прийняттям Кабінетом Міністрів України Декрету «Про страхування» від 10 травня 1993 року була зроблена перша спроба впорядкувати страхові відносини в Україні. Продовженням формування правової бази став прийнятий 7 березня 1996 року Закон України «Про страхування». Прийняття закону спрямоване на створення страхового ринку, функціонування якого покликано забезпечити страховий захист фізичних і юридичних осіб в умовах становлення ринкових відносин в Україні.

1. Роль і функції страхового ринку

Страховий ринок – це специфічна сфера товарно-грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист. Об'єктивною основою розвитку страхового ринку є виникаюча в процесі виробництва потреба забезпечення безперебійності відтворювального процесу, що виражається в наданні грошової допомоги потерпілим у випадку непередбачених несприятливих подій. Атрибутами страхового ринку є продавець, покупець, товар і реальна воля покупця у виборі товару. Страховий ринок – це особливе соціально-економічне середовище, де об'єктивною необхідністю є також організація грошових відносин по формуванню й розподілу страхового фонду, а на страховий захист впливають попит та пропозиція, які багато в чому залежать від кількості страхових організацій (страховиків), що беруть участь у наданні відповідних послуг. Функціонуючий страховий ринок являє собою складну, інтегровану систему, що включає різні структурні ланки. Первинна ланка страхового ринку – страхове суспільство або страхова компанія. Тут здійснюється процес формування й використання страхового фонду. Страховий ринок формується в ході становлення товарного господарства і є його невід'ємним і важливим елементом. Умовою виникнення того й іншого служать суспільний поділ праці й існування різних власників – відособлених товаровиробників. Реальне співвідношення даних умов визначає ступінь розвитку ринкових відносин. У такий спосіб роль страхового ринку полягає в тому, що він припускає самостійність суб'єктів ринкових відносин, їхнє рівноправне партнерство із приводу купівлі-продажу страхової послуги, розвинену систему горизонтальних і вертикальних зв'язків.

2. Класифікаційні форми організації й структура страхового ринку

Сучасний рівень розвитку страхового ринку в індустріально розвинених країнах Заходу характеризується посиленням тенденцій до монополізації в страховій справі й концентрації капіталу. У цьому зв'язку можна виділити чотири організаційні форми прояву цієї тенденції. Горизонтальна інтеграція – зосередження в руках невеликого числа великих страхових компаній все більшого обсягу страхової премії й страхових послуг.

Вертикальна інтеграція – проникнення страхових компаній в інші сфери, тісно зв'язані зі страховою справою (банківська, біржова діяльність.

Створення міжнаціональних страхових компаній поки ще не одержало значного поширення в страховій справі, однак як загальна тенденція це явище має місце.

Диверсифікованість – розширення сфери діяльності страховика в різних підприємствах інших галузей, що не перебувають у прямого зв'язку зі страховою справою.

Структура страхового ринку може бути охарактеризована в інституціональному й територіальному аспектах. В інституціональному аспекті вона представлена акціонерними, корпоративними, взаємними й державними страховими компаніями. У територіальному аспекті можна виділити місцевий (регіональний) страховий ринок, національний (внутрішній) і світовий (зовнішній) страхові ринки. Розвиток ринкових відносин знищують територіальні перешкоди на шляху суспільно-економічного прогресу, підсилює інтеграційні процеси, веде до включення національних страхових ринків у світовий. Прикладом такої інтеграції може служити створення загальноєвропейського страхового ринку країн-членів ЄС. Залежно від масштабів попиту та пропозиції на страхові послуги можна виділити внутрішні, зовнішні й міжнародний страхові ринки. Як продавців страхової послуги виступають страховики. По законодавству України існують наступні групи продавців страхових послуг, залежно від функцій, виконуваних на страховому ринку:

а) прямі страховики – безпосередньо, що містять договори, страхування, створені у формі акціонерних товариств, що одержали у встановленому по рядку ліцензію на здійснення страхової діяльності, або державні організації. Страхова діяльність в Україні здійснюється винятково страховиками-резидентами України. Загальна частка іноземних юридичних осіб і іноземних громадян в уставному фонді страховика не повинна перевищувати 49 відсотків;

б) перестрахувальники – «страховики для страховиків» – організації, що приймають на себе частина великих ризиків за відповідну винагороду;

в) різні об'єднання страховиків, створювані з якою-небудь конкретною метою (обмін інформацією, розробка довгострокових програм, координація умов страхування й ін.);

г) страхові посередники (страхові агенти й страхові брокери).

Любою з перерахованих вище продавців страхових послуг повинен одержати ліцензію від Уповноваженого органа по справах нагляду за страховою діяльністю. Покупцями страхових послуг можуть бути будь-які юридичні й фізичні особи, якщо це не суперечить правилам і умовам даного страхування. Так, в особистому страхуванні існують певні вікові обмеження, у майновому – обмеження по складу майна, по ступені зношування й т.д.

До внутрішньої структури страхового ринку відносять: страхові послуги по конкретних видах страхування; систему організації продажу страхових послуг і формування попиту на них; систему тарифів; безпосередню інфраструктуру страхової справи; матеріальні, фінансові й людські ресурси; фінансовий стан страхової компанії і її кадровий потенціал; наявність маркетингових досліджень і т.д.

Зовнішня структура страхового ринку складається з таких елементів, на які може впливати або не впливати страхова компанія. Це, зокрема, ринковий попит на страхові послуги, конкуренція, правове й нормативне забезпечення, демографічна ситуація, чисельність населення і його статево-віковий склад, сезонність, купівельна спроможність і реальні доходи населення. Перераховані фактори багато в чому визначають стратегію й тактику розвитку страхового ринку.

Страховий ринок України в цілому поділений на 4 більших регіони – Західний, Східний, Південний і Центральний, кожний з яких включає значний перелік різних страхових компаній. Тому страховий ринок України являє собою складну, багатофакторну, динамічну структурну систему. Ця система повинна реально функціонувати й у той же час виступати як єдина, цілісна внутрішня система стосовно зовнішнього середовища.

План семінарського заняття

1. Поняття страхового ринку і його структура.

2. Суб'єкти страхового ринку та взаємовідносини між ними.

3. Поняття страхового маркетингу, його завдання, функції та значення.

4. Дослідження ринку страхових послуг і формування попиту на страхові продукти.

5. Страхові продукти, порядок їх створення і оформлення.

6. Страхові посередники і аквізиція.

7. Договір страхування, його зміст і значення.

Теми рефератів, доповідей і контрольних робіт

1. Проблеми становлення страхового ринку України.

2. Організація страхової справи в Україні. Системи страхування.

3. Сучасний стан страхового ринку України та перспективи його розвитку.

4. Реклама та її значення для формування попиту на страхову послугу.

5. Роль посередників на страховому ринку України.

6. Рекламна робота страхової компанії.

7. Переваги і вади відкриття страхового ринку України для іноземних страховиків.

8. Українська національна акціонерна страхова компанія "Оранта", її завдання, функції та місце на страховому ринку.

Питання для роздуму, самоперевірки, повторення

1. Принципи та система організації маркетингу у страхуванні.

2. Служба маркетингу страховика і її структура.

3. Реалізація страхових продуктів і укладання договорів страхування.

4. Реклама страховика, її види та роль.

5. Поняття андеррайтингу в страхуванні.

6. Права і обов'язки сторін за договором страхування.

Завдання, вправи, тести

1. Охарактеризувати перспективи розвитку страхового ринку України та окремого регіону.

2. Скласти перелік страхових компаній, що працюють у регіоні (окремому місті).

3. Виконати порівняльний аналіз страхової справи в Україні до початку 90-х років та після переходу до ринку.

4. Скласти порівняльну таблицю діяльності страхових агентів і страхових брокерів.

5. Розглянути види реклами у страхуванні та визначити її роль у формуванні попиту на страхові послуги.

6. Вказати переваги і вади альтернативної мережі страхових посередників.

Література

1. Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг. Закон України від 12.07.2001р. // Україна-бізнес. – 2001. – № 35.

2. Про внесення змін до Закону України "Про страхування". Закон України від 4 жовтня 2001 р. № 44 // Урядовий кур'єр. – 2001. – 7 листопада.

3. Програма розвитку страхового ринку України на 2001-2004 роки. Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2001 р. № 98 // Страхова справа. – 2001. – №1. – С. 48-55.

4. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. 3-тє вид. – К.: Товариство "Знання", КОО, 2003. – 250 с.

5. Базилевич В.Д. Страховий ринок України. – К.: Товариство "Знання", КОО, 1998. – 374 с.

6. Вовчак О.Д. Страховики. У книзі: Економічна енциклопедія: У трьох томах. Т. 3 /редкол.: С.В. Мочерний (відп. ред.) та ін. – К.: Видавничий центр "Академія", 2002.

7. Заруба О.Д. Страхова справа: Підручник. – К.: Товариство "Знання", КОО, 1998. – 321 с.

8. Страхування: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. С.С. Осадець. – К.: КНЕУ, 2002. – 599 с.

9. Шахов В.В. Страхование: Учебник для вузов. – М.: Страховий полис, ЮНИТИ, 1997. – 516 с.