5.7 Формули

Формули в роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули у розділі, між якими ставиться крапка. Номер формули пишеться біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули (якщо формула велика, то на рівні нижнього рядка формули до якої він відноситься) в круглих дужках, наприклад (2.2) (друга формула другого розділу). Запис формули передбачає використання символьних позначень фінансових показників із наступним поясненням позначень символів чи числових коефіцієнтів, які наводяться безпосередньо під формулою у тій послідовності, у якій вони подані у формулі. Це пояснення подається з нового рядка, починаючи зі слова «де», двокрапка після якого не ставиться. Значення кожного символу чи числового коефіцієнта подається з нового рядка. Розмірність одного і того ж параметра у межах роботи має бути однаковою.

Наприклад:

Для розрахунку конкурентоспроможності підприємства використаємо наступну формулу:

(2.1)

де ККО – коефіцієнт конкурентоспроможності підприємства;

ЕП – значення критерію ефективності виробничої діяльності підприємства;

ФП – значення критерію фінансового положення підприємства;

ЕЗ – значення критерію ефективності організації збуту та просування товару;

КТ – значення критерію конкурентоспроможність товару.

Формули, що поміщаються в додатках, мають нумеруватися окремою нумерацією арабськими цифрами в межах кожного додатку з вказуванням перед кожною цифрою позначення додатку.

При посиланні у тексті на формулу, необхідно подати її повний номер у дужках, наприклад, «У формулі (2.1)».

Формули виділяються з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка.

Якщо формула не поміщається в один рядок, то воно повинне бути перенесене після знаку рівності (=) або після знаків додавання (+), віднімання (–), множення (∙), ділення (/), або інших математичних знаків, причому знак на початку наступного рядка повторюють.

У тексті допускається виправлення окремих формул і рівнянь рукописним способом чорним чорнилом.

Після таких скорочень, як млрд, млн, грн крапка не ставиться.

5.8. Примітки

Слово «Примітка» слід друкувати з великої літери з абзацного відступу і не підкреслювати.

Примітки наводять в документах, якщо необхідні пояснення або довідкові дані до змісту тексту, таблиць або графічного матеріалу.

Примітки слід поміщати безпосередньо після текстового, графічного матеріалу або в таблиці, до яких відносяться ці примітки. Якщо примітка одна, то після слова «Примітка» ставиться крапка і примітка друкується з великої літери. Одну примітку не нумерують. Декілька приміток нумерують за порядком арабськими цифрами. Примітку до таблиці поміщають в кінці таблиці над лінією, що позначає закінчення таблиці, наприклад:

Примітка.

* - складено на основі аналізу [27]

5.9. Посилання

У роботі часто робляться посилання на джерела, матеріали чи окремі результати, які використовуються при розробці проблеми, задачі, розгляді питання та ін. Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо цього документа, допомагають з’ясувати його зміст, мову тексту, обсяг.

Посилатись слід на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатись у тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання.

Якщо використовуються відомості із джерел документальної інформації чи з великою кількістю сторінок, то у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дається посилання.

Посилання у тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком їх у списку літератури, виділивши двома квадратними дужками, наприклад « …у працях [2-5, 8]…» чи [17, с.20-25].

Якщо в тексті дослівно цитується висловлювання певного автора, воно має відповідати таким вимогам:

• текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання;

• цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Допускається пропуск слів, речень, абзаців за умови, якщо це не спотворює авторського тексту. Такі пропуски позначаються трьома крапками; вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці). Якщо перед вилученим текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

• кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

• при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів. Посилатися при цьому треба на джерело непрямого цитування, наприклад: (цит. за [69]);

• цитування не має бути ані надмірним, ані недостатнім, бо в обох випадках це може вплинути на рівень дипломної роботи: надмірне цитування створює враження її компілятивності, а недостатнє – знижує наукову цінність викладеного матеріалу.

Способи введення бібліографічних посилань в текст документа наведено в додатку Е.