20

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Українська інженерно-педагогічна академія

Кафедра психології, філософії та освітніх технологій

Теорія та методика виховної роботи

Курсова робота

«Здійснення морального виховання шляхом використання методу виховних ситуацій»

Виконав студент гр. 

Науковий керівник

Харків, 2012

ПЛАН

ВСТУП 3

1. ТЕОРЕТИЧНИЙ РОЗДІЛ. Педагогічні основи морального виховання шляхом використання методу виховних ситуацій. 4

1.1. Особливості здійснення морального виховання учнів ПТНЗ 4

1.2. Метод виховних ситуацій як ефективний метод здійснення морального виховання учнів ПТНЗ 8

Висновки до теоретичного розділу 11

2. ПРАКТИЧНИЙ РОЗДІЛ. Виховний захід для учнів ПТНЗ за темою «Моральний ідеал та його місце в житті людини» 12

Висновок до практичного розділу 17

ВИСНОВКИ 18

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 19

ВСТУП

Проблема морального виховання особистості належить до числа найбільш важливих проблем сучасної педагогічної науки. Її актуальність обумовлена гостротою стану моральності в українському суспільстві. На превеликий жаль, у багатьох наших сучасників спостерігається поверхове і пасивне ставлення до іншої особистості, відсутність людяності, невміння поводитися в суспільстві.

Сучасні виховні концепції відрізняються прагненням спиратися на загальнолюдські цінності й цивілізовані форми життєдіяльності у всіх в сферах. Кілька років тому у більшості з нас була ілюзія: швидка демократизація країни також приведе нас до високого економічного і культурного рівня, що давно досягнутий у більшості цивілізованих країн і у навчанні, і у вихованні в тому числі.

Однак моральний стан у учнів, розмивання моральних принципів у суспільстві, що виникло на хиткому фундаменті економічної розрухи, не можуть дати необхідні підтримки духовному здоров’ю дитини.

Вільний ринок приходить до нас із такими моральними рецидивами, як корисливість, злодійство, хабарництво, організована злочинність. Під прикриттям діловитості, підприємництва найчастіше розуміється законність досягнення мети будь - якими шляхами, виникає небезпека поваги нечесності й несправедливості, покоління перед багатством, владою грошей, „ красивим життям”, незалежно від того, якою ціною це досягнуто. У центрі морального виховання знаходиться особливість людини. Тому навчити поважати людину - значить дати уявлення про моральні принципи поведінки. Навчити учня поважати людину - значить розкрити йому красу гуманних якостей, активізувати громадську діяльність дітей, сформувати оцінки морального світу людей і їх дій ось мета нашої роботи.

1. Теоретичний розділ. Педагогічні основи морального виховання шляхом використання методу виховних ситуацій.

1.1. Особливості здійснення морального виховання учнів птнз

Мораль є свідченням певного рівня розвитку, духовної зрілості людини, характеру її відносин з іншими людьми і світом. Вона є складним, багатоаспектним феноменом, пізнання сутності якого неможливе без глибокого і всебічного розуміння природи, структури, сфери та особливостей функціонування.

У статті 1 загальної Декларації прав людини говориться: « Усі люди народжуються вільними і рівними у своєму достоїнстві і правах, вони наділені розумом і совістю та повинні діяти стосовно один одного в дусі братерства» - це положення виходить з теорії природного права, відповідно до якого людські права ніким не даровані, а мають природне походження, тому що дані Богом чи природою людини. Положення ж про те, що люди повинні діяти стосовно один одного в дусі братерства, безсумнівно, враховує моральний імператив Канта.¹

Кузнєцова О.А розглядає моральне виховання як «одне з важливих сторін багатогранного процесу становлення особистості, засвоєння індивідом моральних цінностей; вироблення ним моральних якостей, здатності орієнтуватися на ідеал, жити згідно з принципами, нормами і правилами моралі, коли переконання і уявлення про належне втілюються в реальних вчинках і поведінці»[10].

Завданням морального виховання згідно Водзінського Д.П. - є прищеплення і розвиток моральних почуттів, переконань і потреби поводити себе згідно з моральними нормами, що діють в суспільстві; опанування духовною культурою людства, нації, найближчого соціального оточення наслідування кращих моральних зразків своєї родини, народу, загальнолюдських моральних цінностей. [2].

Розглядаючи моральне не як приречене людині, а як таке, що виникає в діяльності Аристотель підкреслює: « Моральність виникла як особлива діяльність, підвладна вихованню, специфіка якого вимагає впливу на людину через зміну умов життя, характеру діяльності та законів, що забезпечують суспільне виховання людей.»¹

Питання морального виховання цікавило вчених ще в давні часи. В книзі Шеломенцева В.М. Етикет і сучасна культура спілкування, зазначається: « Про моральне виховання дітей християни піклувалися куди більше, ніж про їх зовнішнє щастя. « Ми маємо думати переважно про те, як зробити дітей своїх благочестивими і доброчесними,»- казали вони. А Св.Іриней стверджував: «... все, що ми вивчаємо в дитинстві, неначе вростає у нашу душу й тісно поєднується з нею... не на папері, а в серці.. .»[16]

А видатний російський педагог К.Д.Ушинський писав: «Моральність не є обов'язковим наслідком ученості й розумового розвитку. Ми ще переконані і в тому, що виховання, сімейне й суспільне, разом із впливом літератури, громадського життя та інших суспільних сил, може мати сильний і вирішальний вплив на виховання моральної гідності в людини. Крім того, ми сміливо висловлюємо переконання, що моральний вплив становить головне завдання виховання, значно важливіше, ніж розвиток розуму взагалі.»[17].

Великого значення моральному вихованню особистості надавав Сухомлинський В.А. у своїй книзі « Серце віддаю дітям»: «Процес морального виховання полягає в переданні від покоління до покоління моральних цінностей людства. На перший погляд проста справа, а в дійсності - дуже складна. Тут потрібна повсякденна кропітка робота.. .» [18].

Розглядаючи питання морального виховання в своїй книзі «Етика» М.Т.Тофтул зазначає: «Морально вихованій доброчесній людині, яка осягнула науку про мораль, відкривається таємниця смислу життя, що є неодмінною передумовою вибору власного життєвого шляху, без якого немислиме задоволення життям, щастя[19].

Однією з головних проблем морального виховання є формування моральної свідомості людини. Саме це питання розглядається в книзі

«Етика», автори якої Т.Г.Аболіна та В.В.Єфименко відзначають, «що процес розвитку моральної свідомості здійснюється не в специфічній, моральній діяльності індивідів, не через їхнє самовизначення у взаємовідносинах, у спілкуванні, а через засвоєння пропонованих індивідові суспільством вимог, приписів, які становлять зміст моралі й реалізуються у відповідній поведінці.»[20]

Головним завданням морального виховання учнів ПТНЗ є перетворення потенційного буття індивіда як людини на актуальне. Творчо інтеріозируючи моральні вимоги, орієнтуючись у своїй діяльності й поведінці на абсолютні вселюдські цінності, перетворюючи їх на самовимоги, індивід освоює їх, стає співтворцем, що сприяє становленню цього як цілісної, автономної одиниці буття, людини. Досягнення його пов'язане збагатьма супровідними діями, які лише здаються головними через свою безпосередність. Адже прагнучи гармонізувати відносини між людьми, суспільство регулює їх різними засобами, зокрема й за допомогою моральних вимог. При цьому індивід з його прагматичними егоїстичними інтересами часто розглядається як ланка суспільства, що заважає його гармонізації. Проте кінцевою метою функціонування суспільства є формування людини як цілісної, всебічно розвинутої особистості. Цю роль виконує насамперед мораль, яка ґрунтується на принципі, згідно з яким людина є найвищою цінністю.

Завдяки моральному вихованню учень ПТНЗ одержує уявлення про норми поведінки, які пред'являє йому суспільство(не тільки інформацію про норми, а й про те, як ними керуватися), про добро і зло, честь і гідність тощо. Моральна свідомість загалом належить до буденного рівня, тому це пізнання має інтуїтивний характер. Щоб спростувати скептичне ставлення до пізнавальної ролі моралі, потрібно враховувати, що вона є однією з могутніх сил, які зумовлюють рефлексію, тобто осмислення людиною власних дій і їх законів; діяльність самопізнання, що розкриває специфіку духовного світу людини. Так, будь-який моральний осуд громадською думкою змушує людину над відповідною моральною проблемою, а відтак звернутися до теорії моралі. Моральні проблеми постійно оволодівають свідомістю, переживаються, осмислюються. Результати такого осмислення відображаються на моральних почуттях.

Виховання моральних якостей учнів ПТНЗ відбувається такими основними шляхами: учням роз'яснюють моральні норми суспільства і організовують їхню діяльність відповідно до цих норм. Нерозривна єдність цих двох сторін виховного впливу робить можливим перехід знань у внутрішні глибокі і стійкі компоненти свідомості, які у свою чергу позначаються на поведінці людини. Моральне життя людини - це наслідок впливу інформації про моральні норми, на її ставлення до суспільства, до інших людей і до самої себе. Учні засвоюють не тільки знання з предметів, передбачених навчальним планом, а й певну систему теоретичних та нормативних знань з етики - науки про мораль. Етичними знаннями вчитель озброює учнів шляхом роз'яснення принципів і норм моралі в процесі викладання навчального матеріалу, особливо з гуманітарних дисциплін. Цій же меті сприяють спеціальні розповіді вчителя, етичні бесіди та диспути, що проводяться у поза навчальний час, обговорення конкретних питань етики на зборах, в класах та між класних колективах (зокрема, після відвідання театру, кіно, музею та ін.), на читальних конференціях, на факультативах з основ моралі.

Ефективність морального виховання учнів залежить від таких чинників

• створення в навчальному закладі психологічного клімату поваги до моральних норм, правил людського співжиття;

• відповідність змісту морального виховання його меті й рівню морального розвитку школярів;

• раціональне співвідношення між словесними і практичними методами виховного впливу, що забезпечує єдність моральної свідомості і поведінки;

• своєчасне вжиття виховних заходів, акцентування уваги на попередженні аморальних явищ в учнівському колективі;

• подолання авторитарного стилю у ставленні педагогів до вихованців, побудова його на принципі гуманізму.