3.3 Загострення загально цивілізаційних проблем людства

Глобальні проблеми людства на сучасному етапі розвитку:

• необхідність збільшення тривалості життя i вирішення проблеми старіння людини;

• уникнення термоядерної війни і забезпечення миру між народами, недопущення несанкціонованого світовим співтовариством розповсюдження ядерних технологій, радіоактивного забруднення довкілля;

• регулювання стрімкого збільшення населення Земної кулі;

• уникнення катастрофічного забруднення навколишнього середовища і зниження біорізноманітності на планеті;

• забезпечення людства ресурсами на довготривалу перспективу;

• подолання розриву у розвитку між багатими і бідними країнами, подолання бідності, голоду, неграмотності.

• деградація земель;

• озонові дірки;

• проблема СНІДу;

• глобальні епідемії (приклад - грип пташиний, грип свинячий).

Глобальні проблеми людства є наслідком протистояння з одного боку природи, а з іншого - людської практики, культури людства, а також невідповідності або несумісності різноспрямованих тенденцій в ході розвитку самоі людської культури. Природа існує за принципом негативного зворотнього зв'язку, тоді як людська культура — за принципом позитивного зворотнього зв'язку.

Збільшення тривалості життя зазвичай означає спроби збільшення як середньої, так і максимальної тривалості життя, особливо людини. Середня тривалість життя визначається уразливістю до нещасних випадків та більшості хвороб. Її збільшення може буди досягнуто покращенням медичного обслуговування, санітарії, здоровою дієтою, фізичними вправами та запобіганням ризиків та шкідливих факторів, наприклад, паління, надмірного споживання цукру та ін.

Максимальна тривалість життя визначається швидкістю старіння, характерною для даного виду, що заложена в генах та, можливо, дещо змінюється під впливом деяких інших факторів. Старіння проявляється у збільшенні ймовірності будь-яких хвороб, особливо хвороб похилого віку (рак, серцево-судинні хвороби) та збільшення ймовірності смерті в результаті будь-якого стресу. Зараз невідомо засобу зменшення швидкості старіння людини, а у випадку деяких тварин на нього впливають такі фактори, як обмеження калорій та генетичні модифікації організму. Теоретично, збільшення максимальної тривалості життя може бути досягнуте за рахунок зменьшення шіидкості пошкодження білків та ДНК, періодичної заміни або омолодження пошкоджених тканин або за допомогою більш екзотичних методів.

Старі́ння люди́ни — як і старіння інших організмів, це біологічний процес поступової деградації частин і систем тіла людини та наслідки цього процесу. Тоді як фізіологія процесу старіння подібна до фізіології старіння інших ссавців, деякі аспекти цього процесу, наприклад, втрата розумових здібностей, мають більше значення для людини. Крім того, великого значення набувають психологічні, соціальні і економічні ефекти.

Зараз успіхи медицини та покращення рівня життя дозволили значно підвищити середню тривалість життя (хоча зміни максимальної тривалості життя незначні). У переважній більшості країн цей процес привів до старіння населення, де у зв’язку із збільшенням долі старих людей, що мають інші потреби, ніж решта населення, останніми роками виникло багато соціальних та економічних питань, пов’язаних із старінням.

Процес старіння досліджується наукою геронтологією, що не тільки досліджує фізіологічні зміни, але й місце осіб похилого віку в суспільстві. Мета досліджень з геронтології — подолати можливі недоліки, пов’язані із старінням.

Ядерна війна — війна, в якій основним засобом ураження є ядерна зброя.

Доктрина ядерної війни була прийнята в США і СРСР після Другої світової війни. На першому етапі розглядалася можливість лише загальної ядерної війни, для якої характерно необмежене, масоване і сконцентроване за часом застосування усіх видів ядерної зброї як по військовим, так і по цивільним цілям. Перевагу в такому конфлікті мала б сторона, що перша нанесе масований ядерний удар по території супротивника з метою знищення його ядерних сил.

Однак така атака могла не принести бажаного ефекту, що створювало велику ймовірність нанесення відповідного удару по великих містах і промислових центрах. Крім того, виділення величезної кількості енергії в результаті вибухів, а також викиди сажі і попелу через пожежі (так звана «ядерна зима» або «ядерна ніч»), і радіоактивне зараження мали би катастрофічні наслідки для життя на всій Землі. Прямо чи побічно в таку «третю світову війну» були б втягнені більшість країн світу. Існувала імовірність того, що розв'язання такої війни привело б до загибелі людської цивілізації, глобальної екологічної катастрофи.

В другій половині 1950-х була висунута концепція обмеженої ядерної війни. Пізніше, у 1970-х, такий конфлікт став розглядатися як збройна боротьба з застосуванням різних видів зброї, включаючи тактичну й оперативно-тактичну ядерну зброю, використання якої обмежується районами застосування ядерних засобів. Ядерна зброя в цьому випадку застосовується для ураження найважливіших військових і військово-економічних об'єктів супротивника. Проте, навіть обмежений ядерний конфлікт містить небезпеку радіоактивного зараження великих територій і переростання в загальний конфлікт за участю декількох держав, що володіють ядерною зброєю.

Зміна чисельності населення. В двадцятому столітті населення світу зростало найшвидше в порівнянні з усіма минулими епохами завдяки зменшенню смертності в багатьох країнах. Зменшення смертності пояснюється прогресом медицини й значним збільшенням продуктивності сільського господарства, пов'язаного із зеленою революцією.

В деяких країнах ріст від'ємний, тобто населення зменшується. Особливо це стосується Центральної та Східної Європи, в основному через малу народжуваність та Півдня Африки - через високу смертність зв'язану із захворюваннями СНІДом. В наступному десятилітті Японія та деякі країни Західної Європи теж зіткнуться з проблемою зменшення населення через перевищення смертності над народжуваністю. В результаті росту населення, що перевищує можливості регіону, виникає перенаселення. З іншого боку, такі області можна розлядати також як недонаселені, оскільки населення в них не вистачає для підтримки економічної системи.

ООН стверджує, що темпи росту населення швидко зменшуються через демографічний перехідний період. Вважається, що населення Землі досягне максимального значення 9,22 млрд. в 2075 році.

Забруднення довкілля – процес зміни складу і властивостей однієї або декількох сфер Землі внаслідок діяльності людини. Приводить до погіршення якості атмосфери, гідросфери, літосфери та біосфери. Допустима міра забруднення довкілля в різних країнах регламентується відповідними стандартами, нормативами, законами. Розрізняють забруднення отруйні, хвороботворні, хімічні, механічні і теплові. Допустимі кількості відходів, що скидають в гідро- або атмосферу регламентують нормативами гранично допустимих викидів (ГДВ) з урахуванням гранично допустимих концентрацій (ГДК). В Україні вони затверджуються Міністерством охорони здоров’я.

Список проблем навколишнього середовища

• Глобальна зміна клімату — Глобальне потепління • Мінеральні палива • Підвищення рівня океану • Вплив автомобілів на суспільства

• Захист природи —• Інвазивні організми • Вимирання видів • Руйнування ареалів поширення • Фрагментація ареалів поширення • Зникнення опилювачів • Вимирання коралів

• Дамба — Вплив дамб на навколишнє середовище

• Енергія — Заощадження енергії

• Генетичні технології — Генетичне забруднення • Генетична ерозія

• Інтенсивне сільське господарство — Надмірне випас худоби • Ірригація • Монокультура

• Деградація ґрунтів — Забруднення ґрунту • Опустелювання

• Ґрунти — Захист ґрунтів • Ерозія • Забруднення ґрунтів • Засолення ґрунтів

• Нанотехнології — Нанотоксикологія • Забруднення наночастками

• Проблеми атомної енергетики — Ядерні опади • Розплавлення атомного реактору • Атомна енергетика

• Перенаселення

• Озонові дірки

• Забруднення — Забруднення повітря • Світлове забруднення • Шумове забруднення • Температурне забруднення

Забруднення води —• Ефтрофікація • Водна криза • Витоки нафти

• Вичерпання природних ресурсів — Розробка природних ресурсів

Рибна ловля — Браконьєрство • Вплив вилову риби на навколишнє середовище • Виснаження рибних ресурів • Глибинне тралювання

Вирубка лісів — Нелегальна вирубка лісів • Зникнення лісів

Гірські роботи — Кислотний дренаж шахт

• Токсичні відходи — Діоксин • Галогеноалкани • Важкі метали • Гербіциди • Пестициди • Зменшення використання токсичних речовин

• Урбанізація

• Відходи — Типи відходів • Утилізація відходів • Ієрархія відходів • Законодавство про відходи • Збирання відходів • Технології утилізації відходів

Бідність — соціальні відносини, що характеризуються відсутністю необхідних матеріальних засобів для того, щоб провадити «нормальне» (відповідно до норм прийнятих суспільством) життя, наприклад, неможливість прогодувати свою родину, дати освіту дітям чи забезпечити сім'ю якісним медичним обслуговуванням.

Голод — стан людини, у якому їй не вистачає їжі для здорового життя.

Голод пов'язаний з умовами життя людини. В сучасному світі, де людина отримує засоби існування від суспільства, голод — переважно суспільне явище і проблема. В сучасному глобальному суспільстві 862 млн. чоловік страждають від голоду або недоїдання.

Голод звичайно пояснюють нестачею джерел харчування, багато західних благодійних організацій, такі як Міжнародний Червоний Хрест, допомагають голодуючим і пропонують зайнятися виробництвом продуктів харчування, а не політикою. Інша теорія виникнення голоду стверджує, що він виникає тоді, коли одна суспільна група втрачає можливість обмінювати свою працю чи майно на їжу. Останні явища массового голоду на землях сучасної України — голод 1932-33 рр. і голод 1946-47 рр.

СНІД, або Синдром набутого імунодефіциту — важке інфекційне захворювання, спричинене вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), яке пошкоджує імунну систему людини, і таким чином знижує опірність організму проти будь-якого захворювання.

Під егідою Всесвітньої Організації Охорони Здоров'я діє міжнародна медична організація AIDS Care Education and Training з метою профілактики і турботи про людей хворих на СНІД у різних країнах Європи, Африки, Азії, Америки й Австралії.

СНІД в Україні. Україна, відповідно до доповіді ООН (2005), посідає 6-е місце у світі за рівнем поширення епідемії ВІЛ/СНІД.

Аналіз офіційних даних щодо поширення ВІЛ-інфекції свідчить, що епідемія триває з тенденцією до дальшого зростання в усіх регіонах України, але поширення по країні нерівномірно. Найбільше ВІЛ-інфікованих в Дніпропетровській, Одеській, Миколаївській і Донецькій області.

За результатами прогнозу, в 2014 році 36-43% від загальної кількості ВІЛ-інфікованих та 31-38% числа смертей від СНІД в Україні припадатимуть на Дніпропетровську, Одеську, Миколаївську та Донецьку області. 2014 року прогнозні показники смертності від СНІД у цих областях в 1,5-2,1 рази будуть перевищувати середні показники по країні.

Загалом причиною загострення глобальних проблем є криза індустріальної цивілізації внаслідок:

- безсистемної, безконтрольної, безмежної утилізації ресурсів природи;

- низького рівня технологічної культури виробництва;

- максимізаціі'і а не оптимізації темпів економічного зростання;

- домінування технократичного підходу, послаблення антропогенних засад;

- масштабного впливу людської діяльності на навколишнє середовище й необмеженого вторгнення людства у біосферу;

- швидкої урбанізації населення планети, зростання гігантських мегаполісів і агломерацій, що супроводжуються скороченням сільськогосподарських угідь, лісів, бурхливою автоматизацією;

- поглиблення суперечностей між світовим економічним розвитком і соціальним прогресом.

Глобальні проблеми:

- мають всезагальний, універсальний характер, загальнопланетарний зміст і значення, принципово важливі для долі всього людства;

- безпосередньо стосуються життєвих інтересів усіх верств населення, усіх країн і народів планети, усіх або значної групи держав;

- мають взаємопов'язаний характер і суттєво впливають на всі сфери суспільного життя;

- відображають поглиблення та ускладнення світогосподарських зв'язків;

- потребують залучення колосальних технологічних, фінансових, трудових, інформаційних ресурсів, невідкладних і рішучих дій на основі колективних і скоординованих зусиль світового співтовариства;

- можуть бути успішно вирішені при умові створення адекватної моделі стійкого розвитку людської цивілізації. Класифікація глобальних проблем за сферами дії наступна:

1. Глобальні проблеми у сфері взаємодії природи і суспільства:

- надійне забезпечення людства сировиною, енергією, тощо;

- раціональне природокористування і збереження навколишнього природного середовища; раціональне використання ресурсів Світового океану, мирне освоєння космічного простору;

- утилізація відходів життєдіяльності тощо.

2. Глобальні проблеми у сфері суспільних взаємовідносин:

- унеможливлення світової термоядерної війни, забезпечення миру;

- подолання економічної відсталості частини регіонів і країн світу;

- попередження локальних, регіональних та міжнародних конфліктів;

- ліквідація наслідків світових та локальних криз; роззброєння і конверсія військового виробництва тощо.

3. Глобальні проблеми у сфері розвитку людини та забезпечення її майбутнього:

- пристосування людини до умов природного і соціального середовища, що змінюється під впливом НТР;

- подолання епідемій, тяжких захворювань серцево-судинних, онкологічних, СНІДу, наркоманії);

- втрата довіри до соціальних інститутів, нестабільності сім'ї та послаблення зв'язку поколінь;

- боротьба з міжнародною злочинністю, наркобізнесом, тероризмом;

- проблеми демократизації та охорони прав людини тощо.

Головна передумова успішного вирішення глобальних проблем - розгляд їх у взаємопов'язаній цілісності, тісному переплетінні економічних, політичних, соціальних, культурних, технологічних, екологічних, психологічних та інших процесів.

Зрозуміло, що тільки на цьому шляху можливе подальше розгортання прогресивних процесів, розквіт нової цивілізації. Зверненість до культури, людини, її духовного світу диктується необхідністю кардинальної зміни продуктивних сил, раціональним використанням найновіших досягнень науково-технічного прогресу. При цьому слід маги на увазі, шо розвиток технічної і технологічної основи суспільства не автоматично впливає на перетворення соціального життя, а опосередковано, через систему суспільних відносин, яка зберігає певну самостійність. Тому науковий погляд на перспективи людства у зв'язку з технічним прогресом може сформуватися на основі всебічного аналізу системи "людина — наука — технологія — суспільство".

Висновки

Що ж в кінцевому підсумку являє собою глобалізація? Що вона несе країнам світу – загрозу чи нові можливості? Напевно, прибічники глобалізації та їх опоненти ще довгий час будуть сперечатися. Але вже сьогодні всі погоджуються з тим, що це є об’єктивний процес і іншої альтернативи просто не існує. Джин глобалізації вирвався на волю і не варто намагатися знову загнати його в пляшку. Спроби обмежити чи відтягнути на більш пізні строки ефект глобалізації призведуть лише до зменшення вигод від неї та збільшення витрат.

Надзвичайно важко прогнозувати майбутнє і шляхи вирішення основних проблем, що стоять перед суспільством в цілому або будь-якою конкретною державою. Сьогодні, коли світове співтовариство перебуває на етапі глобалізації та процесів регіоналізації, що її супроводжують, ще складніше передбачити хід подій у майбутньому.

По мірі розвитку глобалізації практично в усіх країнах відбувалось помітне покращення умов життя. Проте, при цьому найбільш вражаючих успіхів досягли країни з розвинутою економікою і лише невелика кількість країн, що розвиваються.

Збільшення розриву між доходами в країнах з високим рівнем доходу та країнах з низьким рівнем доходу не може не викликати занепокоєння. Глибоку тривогу викликає й те, що значна кількість населення земної кулі за межею бідності. Проте, було би помилково поспішно робити з цього висновок, що причиною цього розриву є глобалізація чи, що нічого не можна зробити для виправлення такого становища. Навпаки, країни з низьким рівнем доходу не змогли інтегруватися в світову економіку так швидко, як і інші країни, частково через обрану ними політику та частково через фактори, які не піддаються контролю. Жодна країна, тим більше найбідніша, не може дозволити собі залишатись в ізоляції від світової економіки. Кожна країна повинна прагнути до скорочення бідності. Міжнародне співтовариство повинно намагатися допомогти (шляхом зміцнення міжнародної фінансової системи, за допомогою торгівлі та сприяння) найбіднішим країнам в їх зусиллях інтегруватися в світову економіку, досягненню більш швидких темпів зростання та скороченню бідності. Саме таким шляхом можна буде забезпечити доступ до блага глобалізації для всіх людей в усіх країнах.

Логіка життя в умовах глобалізації неминуче вимагатиме розширення та посилення міждержавного регулювання міжнародної економіки, узгодження правових норм, правил поведінки та, що особливо важливо, реального дотримання цих норм та правил.

Все це неминуче вимагатиме нових підходів до проблеми суверенітету кожної держави. Тут можна навести аналогію з проблемою прав людини. Якими б безумовними та невід’ємними не були ці права, але суверенітет особистості, яка живе в суспільстві, за необхідності обмежується. Глобалізація буде вести до обмеження прав суверенних держав і передачі частини їх функцій в економічній сфері деяким міжнародним або наднаціональним органам. В цьому аспекті створення Європейського центрального банку та європейської валютної системи з єдиною валютою можна розглядати як деякий прототип далекого майбутнього для все більшого кола країн.

t