Поліпшення основних засобів: поточний ремонт та капітальний.

В процесі господарської діяльності основні засоби, у зв’язку з тривалим використанням, зазнають фізичного (матеріального) та економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння.

Фізичне (натуральне) спрацювання основних засобів виникає внаслідок втрачання ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, що призводить до економічного спрацювання – поступового зменшення їх первісної реальної вартості. 

Техніко-економічне (моральне старіння) основних засобів – це процес їх знецінення до настання певного фізичного спрацювання під впливом науково-технічного прогресу.

Фізичне спрацювання та техніко-економічне старіння основних засобів можна усунути частково або повністю шляхом їх поліпшення за рахунок проведення технічного огляду і обслуговування, поточного і капітального ремонту, модернізації, реконструкції, технічного переозброєння, а також придбання (спорудження) нових аналогічних об’єктів.

Одним із найважливіших факторів підвищення ефективності виробництва є забезпеченість підприємства основними засобами. Для підтримки основних засобів у робочому стані власникові підприємства потрібно виділяти кошти на поточний і капітальний ремонти, технічне обслуговування, модернізацію, реконструкцію та інші види поліпшень.

Фінансовий стан підприємства багато в чому залежить від достовірного обліку таких витрат і економічних вигід, від їх здійснення, від правильного відображення їх у податковому обліку.

Витрати на поліпшення невиробничих основних засобів покриваються за рахунок спеціальних фондів, які створюються за рахунок власних коштів підприємства для їх експлуатації та утримання.

Ремонт — комплекс операцій з відновлення справності або роботоздатності виробів та відновлення ресурсів виробів або їх складових.

Поточний ремонт — ремонт, який виконується для забезпечення або відновлення роботоздатності виробу і полягає в заміні та (або) відновленні окремих частин. Поточний ремонт виконується при необхідності усунення дрібних неполадок і попередження прогресуючого фізичного спрацювання поза технологічним процесом з використанням запасних частин, деталей, вузлів та інших матеріалів.

Капітальний ремонт — ремонт, який виконується для відновлення справності та повного або близького до повного відновлення ресурсу виробу із заміною чи відновленням будь-яких частин, у тому числі базових. Капітальний ремонт вимагає великих одночасних витрат для відновлення нормального фізичного стану об’єкта шляхом заміни конструктивних елементів основних засобів.

Особливості віднесення витрат по ремонту в бухгалтерському та податковому обліку.

Згідно з п. 15 П(С)БО 7 такі витрати включаються до складу витрат звітного періоду.

Чітку класифікацію робіт щодо обслуговування та технічного огляду та нагляду за основними засобами, які без усякого обмеження можуть бути віднесені до витрат поточного періоду, а також ремонтів, які можуть бути віднесені до складу витрат в межах 10 % ліміту, підприємства можуть розробити самі.

Рішення про характер і ознаки здійснюваних підприємством робіт, тобто, чи спрямовані вони на підвищення техніко-економічних можливостей об'єкта, чи здійснюються вони для підтримання об'єкта в придатному для використання стані та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання, приймається керівником підприємства з урахуванням результатів аналізу існуючої ситуації тасуттєвості таких витрат (п. 29 Методрекомендацій № 561).

У бухгалтерському обліку витрати на ремонт відображаються за дебетом рахунку 23 «Виробництво», або рахунків класу 8 «Витрати за елементами» та класу 9 «Витрати діяльності», а в податковому обліку згідно з Кодексом можуть бути віднесені до складу загальновиробничих витрат (п. 138.10.1), адміністративних витрат, спрямованих на обслуговування та управління підприємством (п. 138.10.2), та до складу витрат на збут (п. 138.10.3).

Таким чином, як і раніше, потрібно буде «збирати» витрати на ремонт та поліпшення основних засобів, які будуть акумулюватися на різних рахунках бухгалтерського обліку та у складі різних вищеназваних витрат у податковому обліку для відстеження встановленого ліміту. Ми з власного досвіду можемо рекомендувати застосовувати «транзитні» субрахунки для цього акумулювання витрат на ремонти.

До цього кошторису треба віднести матеріали, використані при проведенні ремонту, послуги сторонніх підрядників або заробітну платню, з нарахуваннями на неї, власних працівників, які були заподіяні в проведенні таких ремонтних робіт.

У податковому обліку витрати на проведення ремонтів і поліпшень включаються в межах 10-відсоткового ліміту.

Суми понад 10-відсотковий ліміт (перевищення) відносяться на збільшення первісної вартості об'єкта, що ремонтується (покращується), і підлягають подальшій амортизації.

Виходячи із викладеного слід розглянути питання щодо того, вартість яких основних засобів не враховується для розрахунку «ремонтного» ліміту.

Так, згідно з пп. 145.1.7 п. 145.1 ст. 145 Податкового кодексу на основні засоби груп 1 «земельні ділянки» та 13 «природні ресурси» амортизація не нараховується, тому вартість таких основних засобів не враховується для розрахунку «ремонтного» ліміту.

Згідно із пп. 14.1.138, п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу малоцінні необоротні матеріальні активи не включаються до складу основних засобів. Таким чином, вартість малоцінних необоротних матеріальних активів не враховується для визначення «ремонтного» ліміту.

Цікавим є таке питання: чи враховується при розрахунку «ремонтного» ліміту тимчасова податкова різниця, яка виникла за результатами інвентаризації основних засобів станом на 01.04.2011 р. (п. 6 підрозділу 4 розділу ХХ цього Кодексу).