У претензії зазначаються:

а) повне найменування і поштові реквізити заявника претензії та підприємства, організації, яким претензія пред'являється; дата пред'явлення і номер претензії;

б) обставини, на підставі яких пред'явлено претензію; докази, що підтверджують ці обставини; посилання на відповідні нормативні акти;

в) вимоги заявника;

г) сума претензії та її розрахунок, якщо претензія підлягає грошовій оцінці; платіжні реквізити заявника претензії;

д) перелік документів, що додаються до претензії, а також інших доказів.

Документи, що підтверджують вимоги заявника, додаються в оригіналах чи належним чином засвідчених копіях. Документи, які є у другої сторони, можуть не додаватись до претензії із зазначенням про це у претензії.

Претензія підписується повноважною особою підприємства, організації або їх представником та надсилається адресатові рекомендованим або цінним листом

Претензія підлягає розгляду в місячний строк, який обчислюється з дня одержання претензії. В тих випадках, коли обов’язковими для обох сторін правилами або договором передбачено право переперевірки забракованої продукції (товарів) підприємством-виготовником, претензії, пов’язані з якістю та комплектністю продукції (товарів), розглядаються протягом двох місяців. Якщо до претензії не додано всіх документів, необхідних для її розгляду, вони витребовуються у заявника із зазначенням строку їх подання, який не може бути менший п’яти днів, не враховуючи часу поштового обігу, при цьому перебіг строку розгляду претензій зупиняється до одержання витребуваних документів чи закінчення строку їх подання. Якщо витребувані документи у встановлений строк не надійшли, претензія розглядається за наявними документами. При розгляді претензій військові організації в разі необхідності повинні звірити розрахунки, провести експертизу або вчинити інші дії для забезпечення досудового врегулювання спору. Підприємства та організації, що одержали претензію, зобов’язані задовольнити обґрунтовані вимоги заявника. Про результати розгляду претензії заявник повідомляється у письмовій формі з додержанням вимог, вказаних ГПК.

В законодавстві вказано, що сторонами в господарському процесі –позивачами і відповідачами – можуть бути підприємства і організації, які є юридичними особами відносно діяльності саме військових установ в системі ЗСУ Позивачами в цьому контексті є військові організації і підприємства ЗСУ що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного права або охоронюваного інтересу і які мають статус юридичних осіб. Інші військові організації, що не мають такого статусу, діють від імені ЗСУ і за його дорученням, про що говорилось вище. Це ж саме стосується і відповідачів, якими є військові підприємства та організації ЗСУ, яким пред’явлено позовну вимогу і які є юридичною особою.

Військові організації ЗСУ можуть вступити у справу як треті особи, що заявляють самостійні вимоги і як треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору до прийняття рішення господарським судом у порядку, передбаченому ГПК.

Важливим інструментом участі в господарському процесі є представництво інтересів сторін і третіх осіб. Представниками сторін в господарському процесі є керівники чи заступники керівників військових організацій, повноваження яких підтверджуються документами, що посвідчують їх службове становище. Але діюче законодавство зазначає, що представниками цих організацій можуть бути також інші особи. Повноваження вказаних осіб підтверджуються довіреністю від імені організації, яка відповідно до діючого законодавства України має право на участь в господарському процесі. Повноваження цих осіб повинні бути підтверджені довіреністю від імені військової установи. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним службової особи із прикладенням печатки такої військової організації.

Сторони в господарському процесі здійснюють захист своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів за допомогою певних процесуальних прав. Так, вони мають право ознайомлюватись з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь у господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході господарського процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників господарського процесу, брати участь у прийнятті рішення, подавати заяву про перевірку рішення, ухвали, постанови господарського суду в порядку нагляду, а також користування іншими процесуальними правами, наданими законодавством України.

Позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку доарбітражного врегулювання спору в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках голова господарського суду чи його заступник мають право продовжити строк вирішення спору, але не більше, як на один місяць. За клопотанням обох сторін чи однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено законодавством.

2.3.

Організація претензійної та позовної роботи у військовій частині.

Конституція України зазначає, що права і свободи людини та громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових та службових осіб і т. д., що визначається ст. 55 КУ.

Для реалізації таких прав у військовій частині організовується ведення претензійної та позовної роботи, яку повинен організувати командир військової частини, а безпосередньо – юридична служба, помічник командира з правовиховної роботи (юрисконсульт військової частини). Командири військових частин несуть персональну відповідальність за стан претензійно-позовної роботи. Вони зобов’язані вести боротьбу з фактами зволікань при розгляді претензій, безпідставних відмов в задоволенні обґрунтованих вимог заявників претензій, доведення до суду безспірних позовів та здійснювати заходи щодо усунення причин та умов, які породжують обґрунтовані претензії.

З урахуванням специфіки діяльності військової частини видається наказ про порядок ведення претензійно-позовної роботи, де чітко розподіляються обов’язки структурних підрозділів по підготовці і розгляду претензій та позовів. У кожному структурному підрозділі наказом командира ця робота покладається на конкретних виконавців.

Здійснення контролю за додержанням структурними підрозділами встановленого порядку пред’явлення і розгляду претензії покладається на юридичну службу. Структурні підрозділи та юридичні служби повинні вести журнали обліку претензій та позовних заяв, пред’явлених військовими частинами та до них.

Проведений аналіз стану претензійно – позовної роботи у Міністерстві оборони України та Збройних Силах України свідчить про те, що зберігається стійка тенденція щодо збільшення кількості судових справ, стороною, або третьою особою у яких виступає Міністерство оборони України.

Так, станом на 12.12.11 до Міністерства оборони України надійшло 7 700 процесуальних документів (6167 – за весь 2009 рік, 3645 – за 2010рік) Всього протягом 2011 року розглядалось 2 353 справи (з яких 655 - господарських та 1 698 – цивільних та адміністративних), в тому числі:

за позовами до Міністерства оборони України - 472 справ на загальну суму 256 886 868 грн.

за позовами в інтересах Міністерства оборони України – 1 881 справа на загальну суму 132 099 915 грн.

Претензійно-позовна робота повинна сприяти:

• забезпеченню виконання договірних зобов’язань у всіх сферах діяльності;

• економії та раціональному використанню матеріальних, трудових, фінансових, паливно-енергетичних, сировинних та інших видів ресурсів;

• зниженню непродуктивних витрат та усуненню причин і умов, що їх спричиняють;

• забезпеченню захисту і відновленню порушених майнових прав та інтересів військових частин, що охороняються законом;

• забезпеченню відповідальності порушників договірних зобов’язань;

• ефективному використанню законодавства для поліпшення економічних показників господарської діяльності та запобіганню його порушенням.

До претензійно-позовної роботи відноситься:

• підготовка, одержання та складання документів, необхідних для пред’явлення і розгляду претензій та позовів;

• пред’явлення і розгляд претензій та підготовка позовів;

• підготовка відповідей (відзивів) та заяв про перегляд рішень, ухвал та постанов суду у порядку нагляду;

• захист інтересів військових частин при розгляді майнових, переддоговірних та інших спорів в арбітражному та інших судах;

• здійснення організаційно-технічних заходів (реєстрація, облік, зберігання та відправка претензійно-позовних матеріалів)

• забезпечення контролю за претензійно-позовним провадженням;

• розгляд, аналіз, узагальнення результатів претензійно-позовної роботи;

• підготовка висновків, пропозицій щодо поліпшення претензійно-позовної роботи.

При надходженні претензії командир військової частини або його заступник розглядають її та надсилають на перевірку структурному підрозділу, юридичній службі, юрисконсульту для виконання.