7. Якість товару. Сертифікація товарів. Конкурентоспроможність товару: сутність, параметри та методи оцінки.

Якість - це сукупність властивостей і характеристик товару, які зумовлюють його здатність задовольняти конкретні особові чи виробничі потреби відповідно до свого призначення.

Якість товарів чи послуг є одним із найважливіших факторів успішної комерційної діяльності будь-якої організації. Якість — абсолютний показник, результат праці; вона охоплює характеристики, які об'єктивно закладені в даний товар у процесі його розроблення і виробництва. Хоча при тому окремі споживачі можуть сприймати по-різному рівень якості одного й того самого товару.

Якість продукції вимірюють системою показників, що характеризують:

1. Показники призначення: класифікаційні показники, які характеризують сферу використання товару: продуктивність, потужність, швидкість;

2. Показники надійності: оцінюють можливість функціонування виробів протягом заявленого продавцем терміну: довговічність, ремонтопридатність, безвідмовність функціонування;

3. Показники технологічності – оптимізації ресурсів – матеріальних, фінансових, людських і часу;

4. Показники ергономічності: характеризують відповідність технічних і конструктивних рішень виробу щодо пристиосування до біологічніх особливостей людини та характеристик середовища : гігієнічні (рівень освітленості, температури, вологості, шуму, вібрації); антропометричні (визначають відповідність твиробу фізіологічним властивостям людини та особливостям функціонування її органів чуття); психологічні (визначають відповідність виробу можливостям сприйняття та засвоєння людиною інформації, закріплення відповідних навичок);

5. Показники естетичності – характеризують виразність, раціональність форми, цілісність композиції, збереження товарного вигляду, рівень наступностьі її технічних рішень;

6. показники уніфікації – визначають ступінь досконалості конструкції виробу, рівень наступності її технічних рішень;

7. Показники транспортабельності – визначають пристосованість виробу до транспортування та зберігання (середня вартість пакування, середня трудомісткість підготовки одиниці товару до транспортування);

8. Показники екологічності – характеризують рівень негативного впливу на довкілля під час експлуатації (вміст шкідливих домішок), ймовірність викиду шкідливих газів, випромінювання під час транспортування;

9. Показники безпеки – вогнегасність, надійність електроізоляції тощо.

Вимоги до якості на міжнародному рівні були розроблені у 1987 році Міжнародною організацією з стандартизацїі (ISO) у вигляді 5 міжнародних стандартів серії 9000 (систем якості), аналоги яких наведені в державних стандартах України ДСТУ.

Система управління якістю являє собою сукупність управлнських органів та об’єктів управління, заходів, методів та засобів, спрямованих на встановлення, забезпече6ння та підтримку високого рівня якості продукції. Система управління якістю містить:

• забезпечення якості для: маркетингу, пошуку та вивчення ринку; утилізації після використання продукції; технічної допомоги та обслуговування; монтажу та експлуатації; реалізації та розподілу продукції; упаковки та зберігання;

• поліпшення якості: проектування та/або розробки технічних вимог, розробки продукції; матеріально-технічного постачання; підготовки (розробки) виробничих процесів; виробництва; контролю, проведення випробувань і обстежень;

• управління якістю.

Принципи управління якістю:

• орієнтація на споживача;

• лідерство (відповідальність) вищого керівництва;

• залучення персоналу;

• процесний підхід;

• системний підхід до управління;

• постійне поліпшення;

• прийняття рішень на основі фактів;

• взаємовигідні відносини з постачальниками.

Стандартизація – це діяльність, спрямована на досягнення оптимального рівня впорядкованості, визначення універсльних положень стосовно чинних або потенційних завдань. Основна мета: реалізація єдиної технічної політики у сфері стандартизації, метрології та сертифікації, захист інтересів споживачів та держави з питань безпеки продукції для життя, майна та охорони довкілля. Основні принципи: врахування розвитку науки та техніки, екологічних вимог, економічної доцільності, ефективності технологічних процесів, користі та безпеки для держави та споживачів в цілому. Стандарти в Україні (понад 3000. з них 300 аналогічні міжнародним стандартам серії ISO та європейським стандартам EN) встановлюють межу якості продукції, нижче якої вона вважається некондиціною; диференціюють продукцію за якістю на певні категорії, класи, сорти – гатунки; містять певну сукупність показників якості – сировини для галузей, що використовують сільсько-господарську продукцію, машини, обладнання, добрива, матеріали; потребують єдиних процесів та режимів для одержання стандартної продукції високої якості незалежно від місця її виробництва вимоги ЄС, в якому є 24 законодавчі акти. Закон України «Про стандартизацію і сертифікацію» було прийнято у 2001 році.

Органи державної служби стандартизації: Державний комітет України з стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України); Державний науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики (УкрНДІССІ), Державний науково-дослідний інститут «Система» (ДНДІ«Система»); Державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації (УкрЦСМ), технологічні комітети з стандартизації (ТАК) та територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації.

Сертифікація – це засвідчена незалежною від виробника і споживача третьою стороною того, що продукція відповідає певним вимогам, встановленим державою, якщо ця сфера єх обов’язковою, або діловими партнерами, якщо ця сфера є добровільна.

В Україні єдиним способом є здійснення сертифікації компетентним органом із сертифікації. Відповідно до Декрету КМУ „Про стандартизацію і сертифікацію", прийнятого у травні 1993 р., в Україні створено систему сертифікації продукції УкрСЕПРО, функціонування якої передбачає наступні види діяльності: сертифікацію продукції (процесів, послуг); сертифік4ацію систем якості; атестацію виробництва; акредитацію випробувальних лабораторій; акредитацію органів з сертифікації продукції; акредидацію органів з сертифікації систем якості; атестацію експертів – аудиторів за переліченими видами діяльності.

Управління системою сертифікації продукції УкрСЕПРО здійснює Держстандарт України, який має мережу територіальних органів із сертифікації, випробувальні лабораторії. Сертифікація продукції може бути обов'язкова чи добровільна.

Сертифікацію розглядають як дію, що встановлює відповідність продукції чи послуги процесу або стандарту, технічного регламенту шляхом видачі ліцензії (дозволу) на нанесення знака сертифікати (сертифікаційного знака) або сертифікати відповідності. Визнання акредитації закордонних органів із сертифікації й випробувальних лабораторій, а також сертифікатів та знаків відповідності в Україні здійснюється на основі дво- і багатосторонніх угод, учасниками яких є наша країна.

Конкурентоспроможність – це сукупність споживчих властивостей товару, яка забезпечує його здатність конкурувати з аналогами на конкретному ринку в певний період часу.

Конкурентоспроможність товару є проявом конкурентоспроможності підприємства, що своєю чергою відображає конкурентоспроможність країни в цілому:

Фактори конкурентоспроможності: якість, ціна, сервіс та маркетингове оточення. Отже, якість продукції є основою її конкурентоспроможності, але ці два поняття не слід ототожнювати.

Ціна товару відображає:

• рівень цін порівняно з конкурентами;

• привабливість для покупців системи знижок;

• ціна споживання (ціна придбання та витрати на експлуатацію);

• практика диференціації цін відповідно до кон’юнктури ринку.

Сервіс:

• рівень обслуговування (до та після продажу);

• якість поставок (терміни, втрати під час постачання);

• наявність запасниїх частин та сервісних центрів.

Маркетингове оточення:

• престижність товару;

• лояльність споживачів до торгової марки;

• ефективність брендингу;

• можливість купівлі товару з використанням мультимедіатехнологій;

• ефективність рекламних заходів та програм стимулювання збуту.

Конкурентоспроможність — це відносна величина, адже товар даного рівня якості може бути цілком конкурентоспроможний на одному ринку (українському) і неконкурентоспроможний на іншому (приміром, німецькому). Оцінювання конкурентоспроможності здійснюється на підставі показника понкурентоспроможності.

Особливості показника конкурентоспроможності:

• конкурентоспроможність товару може бути визначена лише внаслідок його порівняння з іншими товарами;

• конкурентоспроможність відображає відмінність даного товару від товарів-конкурентів за ступенем задоволення конкретної споживчої потреби;

• крім якісних показників, вона враховує ще витрати споживача на придбання і використання товару для задоволення своєї конкретної потреби

Розрахунок показника конкурентоспроможності, ціни споживання:

,

- відповідно індекс технічних та індекс економічних параметрів.

,

Ціна придбання: ціна товару, витрати транспортування, витрати на передпродажне обслуговування.

Витрати на експлуатацію: монтаж, навчання персоналу, запасні частини, ремонт, сервісне обслуговування, сплата податків, страхові внески, вировина, матеріали, електроенерія, пальне, утилізація відходів, зберегання товару, переклад національною мовою інструкцій технічної документації, охорона навколишнього середовища.

- коефіцієнт вагомості кожного параметра, переважно визначається методом експертних оцінок;

,

- відносний параметр якості; Роцін. – значення параметра оцінюваного товару ; Рбаз.-значення параметра базового товару. Якщо параметр тим кращий, чим менше його значення, розрахунок відносного показника якості здійснюється за оберненою формулою.

Якщо , то аналізований товар поступається перед базовим товаром конкурентів; - аналізований товар має вищу конкурентоспроможність, ніж базовий виріб.