Міністерство освіти і науки україни київський національний університет імені тараса шевченка

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра адміністративного права

Курсова робота

З адміністративного права

на тему: «ПРАВОВІ АКТИ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ»

студента II курсу VII группи

Спеціальність «Правознавство»

(денної форми навчання)

Сміяна Данила Павловича

Науковий керівник –

канд. юрид. наук, доцент

Заярний Олег Анатолійович

Київ – 2013

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………….….…3

РОЗДІЛ I. ПРАВОВА ПРИРОДА АКТІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

1. Поняття та ознаки актів публічного управління………………..….….4

2. Класифікація актів публічного управління……………………………9

РОЗДІЛ II. ПРОЦЕДУРА ПРИЙНЯТТЯ ТА ОСКАРЖЕННЯ АКТІВ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ

1. Порядок прийняття і введення в дію актів публічного управління...14

2. Чинність актів публічного управління………………………………..18

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………..….22

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ………………………………….…..23

ВСТУП

Поняття правових актів державного управління. Існування суспільства і держави, уся організація суспільного життя немислимі без повсякденної державно-владної діяльності з управління економікою, адміністративно-правовою сферою, соціально-культурним будівництвом, міжгалузевими зв'язками.

Неодмінним інструментом, за допомогою якого держава здійснює управління, є правові акти державного управління. З ними пов'язане здійснення державних функцій і розв'язання будь-якої соціальної проблеми. Саме в них міститься переважна частина всіх наявних у державі правових приписів, які поширюються практично на всі державні органи, недержавні структури, посадових осіб чи громадян.

Здійснюючись повсюдно, на різних рівнях керівництва, великою кількістю державних органів, акти державного управління здебільшого становлять значну і різноманітну систему правових засобів щодо реалізації законів, закріплення і розвитку сучасних громадських відносин.

Отже, встановлення і застосування правових норм безпосередньо пов'язано з актами управління. Більше того, акти управління — це єдиний спосіб створення і застосування правових норм у процесі управлінської діяльності. Визначення поняття правових актів управління — одна з найскладніших проблем сучасного адміністративного права. В юридичній літературі, в тому числі й навчальній, їх найчастіше визначають як форму державного управління, документ, волевиявлення, припис, дію.

Розділ I правова природа актів публічного управління

1. Поняття та ознаки актів публічного управління

Розбудова правової демократичної України зумовлює зростання ролі права, оскільки воно створює для цього необхідні умови: упорядкованість, визначеність організованість, динамічність суспільних відносин. Це безпосередньо стосується й середовища державного управління, в якому практично втілюється єдність діяльності і структур апарату управління.

Державне управління - одна з форм діяльності держави, це відносно самостійна організаційно-владна, розпорядча діяльність органів виконавчої влади та її уповноважених в особі адміністрації державних підприємств та установ, які здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України щодо практичної організації завдань та функцій держави.

Встановлення та застосування норм права у процесі державного управління здійснюється державними органами через видання актів державного управління.

В юридичній літературі акти державного управління, по-перше розглядаються у якості дії, по-друге, як документ, по-третє, як форма виконавчо-розпорядчої діяльності - це останнє розуміння акта найбільш розповсюджене. Однак слід мати на увазі, що формою діяльності є не сам акт, а його видання. Встановлюючи норму чи застосовуючи її, орган управління щось приписує (дотримуватися правил, зарахувати на роботу і т.д.), причому завжди у визначеній юридичній формі (наказ, рішення, розпорядження і т.п.). Ці приписи - вияв державної волі, вони мають державно-владний характер. Акти державного управління видаються на підставі і на виконання закону, у порядку та формі, визначених законом.

Тобто, акти державного управління є засновані на законі приписи державно-владного характеру, видані у відповідних формах у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності уповноваженими органами або посадовими особами.

Акти державного управління - правові акти. Вони завжди направлені на досягнення певного правового результату, або на встановлення (скасування, зміну) правових норм, або виникнення (зміну, припинення) певних правовідносин, або і на те і на інше одночасно. За допомогою цих актів надаються певні права чи встановлюються певні обов’язки.

Акти державного управління - однобічні владні акти. Вони видаються від імені держави, є наслідком реалізації державно-владних повноважень, формою вияву державної влади. Вони обов’язкові для виконання усіма до кого вони адресовані, і при необхідності їх виконання забезпечується заходами державного примусу.

Різним є юридичне значення актів державного управління. Вони можуть відігравати роль юридичного факту. Так, ст.4 Цивільного кодексу України акти управління є однією з підстав, в силу якої виникають цивільні права та обов’язки.

Акт державного управління може бути підставою для видання іншого акту державного управління.

Акт державного управління - це прояв компетенції державного органу. Акти управління є юридично обов’язковими до виконання, їх виконання забезпечується матеріально, організаційними заходами, переконанням, державним примусом.

З метою визначення приналежності правових актів до актів управлін­ня в юридичній літературі виділяють наступні специфічні ознаки правових актів управління.

Підзаконність. Правовий акт управління є підзаконним, тобто повинен видаватися компетентним суб’єктом державного управління відповідно до Конституції України, інших законодавчих актів. В літературі зустрічаєть­ся кілька формул підзаконності актів: «прийнятий на основі закону», «при­йнятий на виконання закону», «прийнятий в межах повноважень, наданих законодавством». Але все-таки єдиною для всіх актів загальною форму­лою підзаконності є формула «на основі та на виконання закону», всі інші – випливають з неї і є спеціальними для актів конкретних органів виконавчої влади. Акт управління підзаконний, позаяк видається на підставі Конституції України, законів України та на виконання законів України.

Але, окрім законів, він повинен відповідати актам вищих органів сис­теми виконавчої влади. Правове значення цієї ознаки виявляється в тому, що акти управління деталізують закони, містять механізм їх реалізації, організують функціонування органів державної виконавчої влади. Відповідні правові норми направлені на забезпечення конкретного, опе­ративного і диференційованого керівництва різними сторонами держав­ного та суспільного життя.

Офіційність. Офіційний характер правового акта управління полягає у його виданні від імені органу держави, повноваження якого саме на ви­дання акта такого виду (форми) закріплене Конституцією та законами. В усіх випадках воля, виражена в правових актах управління, є державною. Вони видаються в процесі реалізації державної влади, державно-владних повноважень. Звідси – владний характер приписів, що містяться в актах управління. Як слушно зауважують деякі автори, саме названа ознака уп­равлінських актів допомагає відрізнити їх від актів громадських органі­зацій.

Загальнообов`язковість (авторитарність). Ця ознака правового акта уп­равління дає змогу виокремити його ключові властивості. Загальнообо­в’язковість акта означає, що акт офіційно визнаний державою та її інсти­тутами. Його зобов’язані виконувати всі фізичні та юридичні особи, яким він адресований. Ігнорування правових актів, їх недотримання, перешко­джання реалізації актів є порушеннями законності. Вони тягнуть за собою застосування, з одного боку, різноманітних способів відтворення «балан­су актів» та їх юридичної сили й авторитету, а з іншого – заходів дисцип­лінарної, адміністративної, матеріальної, кримінальної відповідальності до винних осіб. Юридична захищеність акта є його гарантією.

Як справедливо наголошується, «виконання актів управління гаран­тується авторитетом виконавчої влади, а в разі необхідності забезпечуєть­ся примусовою силою держави». Недотримання юридично-владних при­писів, які містяться в акті управління, тягне за собою настання відпові­дальності винної особи. Водночас, у юридичній літературі наголошуєть­ся, що загальнообов’язковість управлінських актів має двосторонній ха­рактер, оскільки акт управління підлягає виконанню як органами (особа­ми), яким його безпосередньо адресовано, так і державними органами чи посадовими особами, що прийняли його.

Компетентність. Видання правових актів управління допускається ви­ключно у межах компетенції уповноваженого органу, організації. Державні органи за допомогою управлінських актів здійснюють закріплену за ними компетенцію в рамках власних повноважень. Чітка відповідність правово­го акта управління характеру та обсягу компетенції органу держави, правосуб’єктності організації є найважливішим критерієм його законності, змістовності та обгрунтованості.

Односторонність волевиявлення. Правовий акт управління – насамперед односторонній владний вольовий акт, владно-юридичне волевиявлення відповідного суб’єкта виконавчої влади. Ці акти – важливий засіб прак­тичної реалізації цілей та функцій адміністративної влади, основна фор­ма її виконавчо-розпорядчої діяльності. Вони є рішеннями, які об’єкти управління приймають в процесі повсякденного та безпосереднього ке­рівництва в усіх сферах життєдіяльності держави. Імперативність, обо­в’язковість для адресата правового акта управління виявляється у приписі, що в ньому міститься, має владний характер і являє собою одностороннє волевиявлення відповідного уповноваженого суб’єкта адміністративного права. Як справедливо відзначається в літературі, «владність цих актів по­лягає у тому, що згода на їх виконання з боку тих чи інших осіб або організацій, яким вони адресовані, не потрібна. Але це не означає, що всі акти управління мають імперативний характер. Багато в чому адміністра­тивні правовідносини характеризуються тим, що праву однієї сторони відпо­відає обов’язок іншої, і навпаки».

Належна оформленість. Чинним законодавством повинна встановлюва­тись певна юридична форма для кожного виду правового акта управління. Загалом, правовий акт управління – це письмовий документ певного виду, що характеризується особливою формою викладу інформації, яка в ньому міститься. Звідси – структуризація тексту акта та його побудова за прави­лами юридичної техніки (глави, статті, норми тощо), формулювання пра­вил поведінки тривалого або разового характеру, нормативна мова, вико­ристання специфічних юридичних понять та термінів, дотримання обо­в’язкових реквізитів, притаманних кожному акту". А також видання тако­го акта як письмового юридичного документа з дотриманням офіційно встановлених процедур, які передбачають порядок підготовки проекту, його обговорення, експертизи, затвердження.

На жаль, на сьогодні в Україні не врегульоване належним чином створення більшості правових норм: правотворча діяльність органів ви­конавчої влади має регулюватися передусім Конституцією і законами України, а вже потім – прийнятими відповідно до них підзаконними актами. Але, всупереч вимогам Конституції України, існуюче правове поле у цій життєво важливій для держави сфері сформоване переважно з підзаконних актів – указів Президента України та постанов Кабінету Міністрів. Хоча підзаконні нормативно-правові акти, якими регулюєть­ся процес правотворчої діяльності в державі, часто не тільки не розв’я­зують проблем у цій сфері, а й значно загострюють їх. Адже неузго­дженість функцій у правотворчій сфері як між гілками влади, так і всередині певної гілки призводить до колізій у законодавстві, неузгодже­ності законів.

Упорядкований вплив на суспільні відносини. Правовий акт управлін­ня призначений упорядковувати певні суспільні відносини. Це дося­гається за допомогою різних способів – шляхом встановлення право­вих норм, виникнення, зміни та припинення правовідносин, шляхом забезпечення реалізації правових норм, правового захисту законних інте­ресів. Правові акти управління можуть бути основою для прийняття інших актів.

Визначеність місця в ієрархії правових актів управління. Кожен право­вий акт управління займає таке місце в ієрархії актів, за якого збері­гається принцип його «вертикального» підпорядкування актам вищих органів виконавчої влади. Ієрархія юридичних актів управління відобра­жає реальні відносини між державними органами і має велике значення для збереження законності в державі. Недотримання чіткої ієрархії, взаємопідпорядкованості актів призводить до порушення правопорядку і за­конності.

Юридичне значення. Юридичне значення актів управління виявляється в їхньому організуючому впливі на суспільні відносини та у безпосередніх юридичних наслідках. Такі юридичні наслідки, які тягнуть за собою пра­вові акти управління, можуть бути наступними:

а) акт встановлює або змінює правила поведінки, що є загальними і не містять вказівок щодо конкретних осіб;

б) акт покладає конкретні обов’язки на суб’єктів чи надає їм певні права;

в) індивідуальний акт слугує юридичним фактом, якщо законодавство пов’язує з ним виникнення, зміну чи припинення конкретних правовідно­син у сфері виконавчої влади;

г) індивідуальний акт може носити юрисдикційний (правоохоронний) характер, тобто він може містити правову оцінку тих чи інших фактів, роз­в’язання спорів про право чи застосування встановленої законом санкції.