Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України
Чернівецький національний університет
імені Юрія Федьковича
Доповідь
на тему:
«Визначення піратства в Міжнародному праві»
Виконала:
студентка 5 курсу
509 групи
Буза А.М.
Викладач:
Чебан В.І.
Чернівці, 2013 План
Вступ
Морське піратство.
Піратство у сфері авторського права і суміжних прав.
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Піратство, поза всяким сумнівом, явище не нове, але характер нападів і комплексність проблеми його подолання призвели до необхідності переоцінки природи і масштабів цієї загрози. Значне зростання кількості актів піратства протягом останніх років звернуло увагу міжнародного співтовариства на їх якісно новий рівень, що обумовлює необхідність застосування безпрецедентних міжнародних заходів у відповідь, включаючи велику різноманітність гравців – урядів, міжнародних інститутів, представників судноплавного співтовариства тощо, що обумовлює актуальність даної публікації. Сучасне піратство є загрозою міжнародній безпеці, оскільки, по-перше, являє собою комплексну проблему, яка зачіпає економічну, політичну та воєнну сфери. По-друге, – через відсутність інструментів попередження й викорінення цього явища. По-третє, сьогодні зникає межа між піратством і тероризмом, й таким чином, з’являється дилема щодо можливості застосування до боротьби з піратськими нападами антитерористичних міжнародних угод. Зокрема у 2010 р., за оцінками британського Королівського інституту міжнародних досліджень, збитки, нанесені світовій економіці від піратства, склали до 12 млрд доларів. Пірати з'явилися разом з виходом у море перших судів. Діяли вони у Тихому океані вздовж Китайського узбережжя, серед островів Південно-Китайського моря, и пізніше фінікійські пірати розбійничали у Середземному морі. У ІХ ст. н.е. у Північній Атлантиці піратство розповсюдили серед вікінгів. Протягом тисячоліть було визнано, що знищити піратство, попри зусилля урядів багатьох країн, дуже важко. Ціною неймовірних старань це зробити у Середземному морі. Після розвалу Римська імперія піратство відновилося.
Розквіт морського розбою належать до XVII-XVIII ст. як наслідок боротьби між Великою Британією та Іспанією за срібло і золото, транспортовані з Нового світу на Старий. Численні піратські суду базувалися на Карибському морі й у Мексиканській затоці.
«Золота ера» морського піратства формально завершилася у 1856 р. після підписання Парижі договору про закінчення Кримської війни. Водночас підписано Паризька декларація до мирному договору, до котрої я приєдналися майже всі морських держав. У цьому декларації зафіксовано заборона каперства (корсарства). На початку в XIX ст. склалася переконлива думка, що піратство є міжнародним злочином, а кожен пірат — ворогом роду людського.
Однак у середині XX і на початку XXI століть спостерігається нову хвилю морського піратства, яку сміливо можна вважати однією з напрямів світового тероризму. Цьому передували масові акти державного піратства, що проводилися військовими кораблями кайзерівській Германії, яка ставить необмежену підводний війну під час першої Першої світової. Напередодні Другої світової війни" та протягом усіх років ведення фашистські агресивні держави Німеччина, Італія, Японія заплямували себе масовими піратськими діями, у яких брали участь підводних човнів («тактика вовчою зграї») і великі надводні кораблі (рейдери).
Існує декілька видів піратства: