Афо вуха у дітей раннього віку

1. Вухо новонародженого морфологічно розвинуте;

2.Зовнішній слуховий хід - короткий, широкий і розташований майже горизонтально, тому інфекція легко потрапляє до вуха;

3. У зовнішньому слуховому ході відсутня кісткова частина, тому при гострому середньому гнійному отиті (ГСГО) у дітей позитивний - "симптом козлика".

4. Барабанна перетинка розташована майже горизонтально, тому при проведенні отоскопії вушну раковину у дітей відводять назад і вниз (у дорослих - назад і вверх);

5. Барабанна перетинка має більш виражену розслаблену частину, тому при ГСГО у дітей відсутня стадія перфорації;

6. У барабанній порожнині незрощені шви верхньої стінки, тому інфекція легко проникає до мозку;

7. Слухова труба - коротка, широка і розташована майже під прямим кутом, тому інфекція з носоглотки легко потрапляє до барабанної порожнини;

8. У дітей недорозвинутий сосцевидний відросток, тому вони не хворіють на мастоїдит.

Методи обстеження вуха

1. Методи обстеження при хворобах вуха:

1. Зовнішній огляд (починають із здорового вуха);

2. Пальпація: пальпують великим та вказівним пальцем спочатку вушну раковину зверху до низу, потім "козлик", завушні лімфатичні вузли та сосцевидний відросток. Якщо при пальпації відростку є симптом крипітації - це свідчить про його запалення (мастоїдит);

3. Інструментальне обстеження вуха - отоскопія (проводять двома способами: 1 - за допомогою отоскопу; 2- лобний рефлектор, джерело світла, вушні лійки різного розміру);

4. Мікро отоскопія;

5. Бактеріологічне дослідження;

6. Цитологія з подальшою біопсією;

7. Рентгенологічний метод;

8. КТ, МРТ;

9. Додаткові методи: лабораторні.

2. Методи дослідження слухової функції:

1. Дослідження слуху шепітною мовою: Спочатку перевіряють дзвінкі приголосні, глухі приголосні, а потім шиплячі. Числа називають від 12 до 100, виключаючи круглі числа та числа з однаковими цифрами;

2. Дослідження слуху розмовною мовою: ;

3. Дослідження слуху за допомогою камертонів;

4. Аудіометрія;

3. Методи дослідження вестибулярної функції:

1. Обертова проба (крісло Барані);

2. Калорична проба;

Хвороби вуха

Шляхи проникнення інфекції до середнього вуха:

1. Тубогенний (через слухову трубу);

2. Через травмовану барабанну перетинку;

3. Гематогенно.

Гострий середній гнійний отит

Причини:

• коки;

• грибки;

• змішана флора.

Клініка:

І ст. - доперфоративна, триває від 1 до 3 діб, проявляється:

• гострий початок;

• температура 38-39⁰С;

• різкий пульсуючий біль у вусі;

• шум у голові та вухах;

• зниження слуху;

• запаморочення.

Допомога:

• антибіотико терапія;

• антигістамінні;

• болезаспокійливі та жарознижуючі;

• при необхідності лікування носу;

ІІ ст. - перфоративна, спостерігається спонтанний прорив барабанної перетинки. Виділення спочатку геморагічні, а потім гнійні. Біль зникає, температура нормалізується, шум у голові та вухах, зниження слуху. Триває від 7 до 10 днів. Якщо не правильно, або невчасно лікувати може переходити в хронічний отит.

Допомога:

• ретельний туалет вуха сухим методом;

• турунди з антибактеріальними мазями в зовнішній слуховий хід;

• продовжити лікування І ст.

ІІІ ст. - одужання:

Виділення із гнійних стають серозними, потім їх кількість зменшується, потім зникають, барабанна перетинка рубцюється, слух знижений. Відновлення слуху залежить від розміру рубця.

Ускладнення:

• хронічний отит;

• некротичний отит;

• менінгіт;

• менінгоенцефаліт;

• неврит лицевого нерва;

• неврит слухового нерва;

• лабіринтит;

• запалення верхніх дихальних шляхів;

• сепсис (у дітей раннього віку).