42. Навсети приклади творів сакрального мистецтва рідного краю

Експозиція сакрального мистецтва Галичини XV-XX ст. Івано-Франківського художнього музею,що відкрилася 18 серпня 1993 року,стала самобутнім явищем вітчизняної музейної практики. Вона увійшла до числа культурологічних феноменів краю. Колекція сакрального мистецтва, заснованого у 1980 році Івано-Франківського художнього музею є не тільки однією з найбільших у регіоні (налічує дев’ятсот творів основного фонду), але й надзвичайно різноманітною за складом. Включає пам’ятки ікономалярства ХV-початку XX ст., барокової скульптури, народної різьби, стародруки, твори літургійно-обрядового призначення.

 

Формувалася вона практично слід за “іконоборчими” заходами радянської влади, які прокотилися Галичиною двома руйнівними етапами. Відразу після 1946 р. громилися інтер’єри костьолів й вилучалася скульптура з переведених на російське православ’я греко-католицьких церков, а від початку 1960-х років і до ювілейних святкувань 1000-ліття хрещення Київської Русі у 1988 році, масово проводилося “перепрофілювання” й “освоєння” закритих церков під “народні” музеї, клуби, склади, ритуальні будинки.

 

Упродовж 1983-1987 рр. працівниками музею обстежувалися звалища церковного майна в закритих храмах Залужжя, Пукова (Рогатинщина), Завадки, Болохова (Калущина). Слободи Рівнянської (Рожнятівщина), Підлісок (Долинщина), Чехової (Городенківщина). Перше значне надходження творів сакрального мистецтва до сховищ музею пов’язане з передачею напівзнищених творів скульптури (біля 100 одиниць) з підвалів Івано-Франківського Кафедрального собору, до яких вона звозилася за розпорядженням комітету у справах релігії і під наглядом КДБ, починаючи з 1950-х років. Переважно це була народна скульптура придорожніх капличок і хрестів, а також фігуративна пластика, що вилучалася з переведених на православ’я греко-католицьких церков. Серед переданих творів, згодом виявлено експоновані після реставрації барокові скульптури апостолів Петра і Павла та адоруючих ангелів з головного вівтаря костьолу у Галичі (біля 1782 р.), приписувані видатному майстрові Янові Оброцькому. У 1985-1986рр. з Крилоського історико-архітектурного заповідника (каплиці Св. Василія, горища Успенської церкви та церкви Св. Пантелеймона в Шевченковому) перевезено понад 200 фігур і фрагментів декоративної вівтарної різьби Колегіати, що потрапили туди після знищення її інтер’єру в 1962 р. з метою пристосування під музей мінералогії. Дещо раніше якась частина цієї необлікованої скульптури опинилася у збірці Львівської картинної галереї в Олеському замку, а також перебуває в діючому римо-католицькому костьолі Христа-Царя в Івано-Франківську. Завдяки спеціально організованим поїздкам в 1987-1988 рр. врятовано залишки напризволяще покинутої скульптури майстра Йогана-Ґеорга Пінзеля в костьолі Місіонерів в Городенці (основна частина дуже знищених скульптур вивезена Б. Возницьким у 1960-х роках до Львівської картинної галереї; тепер - в музеї майстра Пінзеля в костьолі кларисок у Львові) та цікавий комплекс вівтарної скульптури з Бернардинського монастиря в Гвіздці. В серпні 1983 року в дерев’яній церкві Святого Духа (1598 р.) в Рогатині відкрито експозиційний відділ Івано-Франківського художнього музею. Поряд з унікальним ранньобароковим іконостасом 1650 р. в ньому представлено рідкісні ікони ХVІ-ХVІІІ ст. Ікономалярство цього регіону представлено в експозиції сакрального мистецтва такими першорядними іконами, як мальоване силуетне “Розп’яття” і “Богородиця з пророками” XVI ст., “празнички” , “Благовіщення” і “Хрещення” з Войнилівщини, “Воздвиження Чесного Хреста”, “Спас Пантократор” першої половини XVII ст. з Рогатинщини тощо. Серед знайдених раритетів -фрагмент готичного вівтаря середини XV ст. з образом Св. Маргарити, що у якості родинної реліквії був подарований 1940 року польським інженером Павлом Сетковичем церкві в с. Ріпне на Рожнятівщині.

 

Врятовані під час музейних експедицій твори, протягом 1980-1990-х рр. реставрувалися у Львівській філії Державних науково-дослідних реставраційних майстерень (тепер- Національний науково-дослідний реставраційний центр Львівська філія) і частково у реставраційному відділенні Київського Державного художнього інституту ( сучасна Національна Академія мистецтв і архітектури у Києві). У1993 р. з фрагментів колись потужного художнього позему створено першу експозиційну версію розвитку сакрального мистецтва ХV-ХХ ст. на теренах сучасної Івано-Франківщини, котра доповнюється й уточнюється новими матеріалами понині.

 

Отже, волею випадку, експозицію розгорнуто під середхрестям колишнього колегіального костьолу Непорочного Зачаття Діви Марії, святих Андрія і Станіслава (1672-1703 рр.).  Іконопис ХV-ХІХ ст. представлено у двох бічних навах , камерний простір яких нагадує масштаб невеликих дерев’яних церков Бойківщини, Гуцульщини і Покуття, звідки походить більшість іконописних творів. Площу під середхрестям костьолу заповнює барокова скульптура XVIII ст.. Експозиція, що огортає інтер’єр по периметру, закінчується у східній наві пам’ятками народного ікономалярства і різьби ХVIII-ХІХ ст..

 

Її максимально толерантний взаємозв’язок з храмом поширюється і на значно глибший контекст історичного міського середовища, його забудови, сакральних архітектурних пам’яток, будівничих і митців нашого міста. Разом вони утворюють самобутній макрокосмос художньо-історичної пам’яті Івано-Франківська, що набуває нової якості в процесі подальшої забудови і реставрації середмістя. Музей та його сакральна експозиція - це міст між минулим і майбутнім, місце зустрічі різноманітних художніх, національно-культурних, духовних традицій, які заслуговують на увагу й пошану.