41. Навести приклади культурних цінностей регіонального , національного та світового значення

Приклади культурних цінностей

Регіонального(івано-франківського)

Тут розвинуті різні види художніх народних промислів. Під руками різьбярів, гончарів, вишивальниць, писанкарок, мосяжників народжуються мистецькі твори, що розходяться світом і які можна побачити в музеях від Нью-Йорка і Торонто до Києва і Москви. Визначним центром гуцульського мистецтва є Косів. І зарубіжні, і вітчизняні туристи вважають за необхідне відвідати знаменитий косівський ярмарок та придбати для себе мистецькі вироби.

На території області знаходяться 3947 об'єктів культурної спадщини, 162 з них — національного значення. До Списку історичних населених місць України включено такі міста і селища міського типу Івано-Франківщини: Івано-Франківськ, Більшівці, Богородчани, Болехів, Букачівці, Бурштин, Войнилів, Ворохта, Галич (разом із селами Крилос і Шевченкове), Гвіздець, Городенка, Делятин, Долина, Заболотів, Калуш, Коломия, Косів, Кути, Надвірна, Обертин, Отинія, Рогатин, Рожнятів, Снятин, Солотвин, Тисмениця, Тлумач.^[22]

Івано-Франківщина гордиться своєю культурно-історичною спадщиною. На її території взято під охорону держави 3,5 тис. пам'яток історії та культури. Такі давні і цінні пам'ятки як церква Пантелеймона під Галичем (XII ст.), церква Святого Духа з мистецьким іконостасом в Рогатині (XVI ст.), Манявський скит (XVII ст.), дерев'яні гуцульські і бойківські храми відомі за межами країни.

В області є п'ять міст, що згадуються в давньоруських літописах. Серед них Тисмениця (1143), Снятин (1158), Тлумач (1213), Коломия (1240). Та найдавнішим є Галич, перша згадка про який відноситься до 898 року. Пізніше він став столицею могутнього Галицького князівства і Галицько-Волинської держави. На базі пам'яток княжого Галича створений національний заповідник «Давній Галич».

Національного(українського):

Богородчанський район

Поселення Старуня-1 багатошарове мезоліт, с. Старуня

енеоліт,

епоха бронзи

Галицький район

Городище Межигірці-3 (скельний Київська Русь, с. Межигірці

монастир) пізнє

середньовіччя

Городенківський район

Поселення Незвисько-17 багатошарове неоліт, енеоліт, с. Незвисько

епоха бронзи,

ранній залізний

вік, римський

час, раннє та

розвинуте

середньовіччя

Поселення і городище ранній залізний смт Чернелиця

вік, Київська

Русь

Рогатинський район

Поселення (2), городища (2), Київська Русь с. Луковище

курганний могильник

Поселення, городище Підгороддя мезоліт, епоха с. Підгороддя

бронзи, ранній

залізний вік,

Київська Русь

Снятинський район

Поселення, городище епоха бронзи, с. Любківці

римський час,

Київська Русь

Поселення, городище Київська Русь с. Олешків

Тлумацький район

Комплекс пам'яток: поселення (5), палеоліт, с. Буківна

штольні крем'яні, літописне місто мезоліт,

Биковен енеоліт,

епоха бронзи,

ранній

залізний вік,

римський час,

Київська Русь

Комплекс пам'яток: поселення (2), Київська Русь с. Делева

городища (2), могильники (2)

Світове значення візантійської культури важко переоцінити. Саме Візантія зберегла протягом Середньовіччя греко-римську культурну основу і вже цим підготувала розвиток гуманізму епохи Ренесансу. І хоча в ХІ ст. християнська церква розпалася на західну - римсько-католицьку і Східну - греко-православну (1054 р.), і Візантія належала до Східної зони, саме візантійська культура мала великий вплив не тільки на східну культуру і країни православні, але й на західні культури.

Вплив же Візантії на культуру Київської, а потім і Московської держави виявлявся в багатьох напрямах.

Ще в ІХ ст. поширюються активні контакти Київської Русі з Візантією по знаменитому шляху “з варягів у греки”.

Наступним кроком стає похід князя Аскольда на Царгород у 860 р., який фактично започаткував хрещення Русі. Потім, у середині Х ст., - поїздка княгині Ольги до імператора Константина Багрянородного, і як наслідок - посилення торговельно-економічних зв’язків між двома державами та поширення християнства на Русі.

А шлюб сестри візантійського імператора Василія ІІ - Анни - з київським князем Володимиром завершує перетворення християнства на державну релігію Київської Русі, хрещення якої відбулося, як відомо, в 988 р.

Київська Русь сприйняла не тільки церковну доктрину, але і християнську концепцію богообраності імператорської влади (пригадаємо порожній трон Христа біля трону візантійського василевса). Церква в Київській Русі також була залучена до коронації київських князів, символізуючи, як і у Візантії, божественне освячення їх влади.

Саме з Візантії у великій кількості прибували богослужебні книги і предмети християнського культу, там же був запозичений церковний спів.

Не менш відомим був вплив Візантії на мистецтво Київської Русі:

тринадцятикупольна Софія Київська була створена візантійськими зодчими;

мозаїка і фрески Софії Київської відобразили й участь у їх створенні візантійських митців, і продовження візантійської традиції давньоруськими майстрами;

у Володимирі під час розпису Дмитріївського собору місцеві майстри працювали над фресками вже на рівних з художниками, запрошеними з Константинополя.

Після падіння Константинополя (1453 р.) Московська держава сприймалася у світі як пряма спадкоємниця Візантійської імперії. Це відобразилося у відомій державно-політичній формулі: “Москва - третій Рим”, що означала: “Два Рима впало, третій (Москва) - стоїть, а четвертому - не бувати!” Московська держава запозичила й герб Візантії - орел з двома головами, а її князі перейняли титул царів (цесарів).

Російський іконопис розвивався за візантійськими канонами і в створенні школи російського іконопису визначну роль відіграв виходець з Візантії Феофан Грек, у якого навчався і з яким полемізував славнозвісний Андрій Рубльов.

Візантійські традиції відчуваються і в архітектурі (хрестово-купольний храм), і в книжковому видавництві, і в літературі, і в політичних концепціях аж до ХVІІ ст.

На українських братських школах ХVІ - ХVІІ ст., на діяльності Острозької та Києво-Могилянської академій, на самій системі навчання позначився вплив візантійської культури та богослов’я.

Мотиви візантійської філософії відчуваються у творчості видатного українського мислителя Григорія Сковороди.