29. Дати визначення поняттю « український романтизм « , зробити його порівняльний аналіз із західноєвропейським романтизмом

Український романтизм (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі, науці й мистецтві. Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, шукання історичної свідомості й посилене вивчання історичного минулого (історизм), інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи й у фантастику. Романтизм призвів до вироблення романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів — балади, ліричної пісні, романсової лірики, історичних романів і драм.

Наприкінці 20-х років в Україні зароджується романтичний напрямок, що сприймає значною мірою ідеї пізнього Просвітництва. Основу романтизму в українській літературі склав національно-культурний рух, що характеризується зверненням до глибинних джерел народного життя і насамперед – до народної поезії як частини «природи», що вища над цивілізацію. Цю поезію доносили до людей кобзарі, бандуристи, піснярі.

Не обминув цей процес і України. Але тут він має свої особливості.

Якщо коротко порівнювати своєрідності романтичних систем основних європейських країн, то при всіх спільних рисах можна зазначити такі національні своєрідності: в Німеччині політичний досвід французької революції, яка збудила всі країни, осмислювався щонайперше в категоріях філософських та естетичних, а романтизм почав складатися в останні роки 18 ст. на засадах філософії Фіхте і Шеллінга (“йєнська школа”), німецькі романтики заявили себе як вороги всього застиглого і догматичного, намагаючись подолати кінцеве в ім’я нескінченного і виступаючи проти нормативної естетики, німецькому романтизмові властива певна міфологізація, пантеїзм, індивідуалізм, їх цікавлять не стільки соціальні, скільки етичні проблеми, саме там впроваджується етика бунтарського індивідуалізму (див. [Error: Reference source not found, c.36-38]); в Англії, яку можна назвати прабатьківщиною романтизму, романтизм виник на ґрунті передромантизму як тяжіння до ірраціональної сфери буття, англійському романтизмі властива іронічна самооцінка, антираціоналізм, уявлення про “оригінальне”, “незвичне”, потяг до старовини, романтична світова скорбота [Error: Reference source not found, c.87]; у Польщі романтизм набув політичного забарвлення, старі літературні канони там сприймалися як супутники політичного консерватизму, а романтизм вважався напрямом, здатним активізувати літературний розвиток, поставити його на один рівень з європейським, виразити нові суспільні настрої, використати романтичну естетику для самопізнання нації в її природності [Error: Reference source not found, c.479-480].

Романтичний процес в Україні відрізнявся кількома особливостями. По-перше, він був дуже неоднорідний в часі і просторі: на правобіччі та лівобіччі. По-друге, мав дуже виразне національне забарвлення, в ньому письменники бачили засіб повернення до національної мови, її відродження, засіб формування нації, пробудження її самосвідомості, а також засіб об’єднання країни.

В Україні, як зазначає С. Єфремов, “нові ідеї романтичного письменства знаходять собі навіть теплішу й гостиннішу зустріч, ніж у Великоросії”, оскільки “визвольні ідеї з Слов’янщини ніде в Росії не викликали такого зацікавлення, симпатій і відгуку, як в Україні. З подій слов'янського відродження молода українська інтелігенція черпає приклад і сили для праці на своєму національному ґрунті” .