11.4. Звернення громадян

Звернення громадян до органів держави з питань забез­печення законності є їх конституційним правом. Воно за­кріплюється у ст. 40 Конституції України, яка наголошує, що усі мають право направляти індивідуальні чи колектив­ні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів, що зобов'язані розглянути звер­нення і дати обгрунтовану відповідь у встановлений зако­ном строк.

У розвиток конституційних положень діє ціла низка нормативних актів, які регламентують ці питання. По-пер* ше, це Закон України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 р. Крім нього, найважливішими актами, що регулюють правовідносини цієї сфери, є Указ Президента України "Про заходи щодо забезпечення конституційних прав громадян на звернення" від 19 березня 1997 р. та Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в орга­нах державної влади і місцевого самоврядування, об'єд­наннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від сфери власності, в засобах масової ін­формації. Слід відмітити, що майже всі законодавчі акти останнього часу містять норми, що передбачають питання оскарження дій посадових осіб.

Усі вони регулюють питання практичної реалізації гро­мадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання гро­мадян відповідно до їх статусу пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів.

Вони також забезпечують громадянам можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, установ, організацій неза­лежно від форм власності, підприємств для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.

Під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Пропозиція (зауваження) — звернення громадян, де вис­ловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства.

Заява (клопотання) — звернення громадян із прохан­ням про сприяння реалізації закріплених Конституцією України та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів Украї­ни, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також вис­ловлення думки щодо поліпшення їх діяльності.

Клопотання — письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга — звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, установ, організацій, об'єд­нань громадян, підприємств, посадових осіб.

До рішень, дій (бездіяльності), які можуть бути оскар­жені, належать такі у сфері управлінської діяльності, вна­слідок яких: порушено права і законні інтереси чи свободи громадянина (групи громадян); створено перешкоди для здійснення громадянином його прав і законних інтересів чи свобод; незаконно покладено на громадянина які не-

будь обов'язки або його незаконно притягнуто до відпові­дальності.

Звернення адресуються органам або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених пи­тань і повинно містити прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, суть порушеного питання, зау­важення, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги і підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Воно може бути усним (викладеним громадянином і запи­саним посадовою особою на особистому прийомі) чи письмовим, надісланим поштою або переданим громадя' нином. Оформлене без дотримання цих вимог звернення повертається заявникові з відповідними роз'ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження.

Якщо питання, порушені в одержаному зверненні, не входять до повноважень адресата, воно в термін не більше п'яти днів пересилається за належністю відповідному орга­ну чи посадовій особі, про що повідомляється громадяни­ну, який подав звернення. Однак, забороняється направ­ляти скарги громадян для розгляду тим органам або поса­довим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обгрунтованого рішення органом чи поса­довою особою, воно в той же термін (5 днів) повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.

Письмове звернення без зазначення місця проживання, не підписане автором (авторами), а також таке, з якого не­можливо встановити авторство, визнається анонімним і розгляду не підлягає. Не розглядаються повторні звернен­ня одним і тим же органом від одного і того ж громадяни­на з одного і того ж питання, якщо перше вирішено по су­ті, та звернення осіб, визнаних судом недієздатними.

Для кожного виду звернень встановлено особистий по­рядок розгляду і форми реагування. Так, розгляд пропози­цій (зауважень) є обов'язковим. Органи, що їх розглянули, повинні повідомити громадянина про результати розгляду. Що стосується заяв (клопотань), то їх адресати зобов'яза­ні: а) об'єктивно і вчасно розглядати їх; б) перевіряти ви­кладені в них факти; в) приймати рішення відповідно до чинного законодавства; г) забезпечувати їх виконання;

д) повідомляти громадян про наслідки їх розгляду.

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отри­мав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення по­рушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом ке­рівника або особи, яка виконує його обов'язки. Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (кло­потанні): а) доводиться до відома громадянина в письмо­вій формі; б) доводиться з посиланням на законодавство;

в) доводиться з викладенням мотивів відмови; г) дово­диться з роз'ясненнями порядку оскарження прийнятого рішення.

Пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) Героїв Радянського Союзу, Героїв Соціалістичної Праці, інвалідів Великої Вітчизняної війни розглядаються першими керів­никами державних органів, органів місцевого самовряду­вання, установ, організацій і підприємств особисто.

Скарга на дії чи рішення органу державної влади, орга­ну місцевого самоврядування, установи, організації, об'єд­нання громадян, підприємства, засобів масової інформа­ції, посадової особи у порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду відповідно до чинного законодавства, а в разі відсутності такого органу або незгоди громадянина з прийнятим за скаргою рішенням — безпосередньо до суду. ^; До скарги додаються наявні у громадянина рішення або ікопії рішень, які приймалися за його зверненням раніше, а також інші документи, необхідні для розгляду скарги, які після її розгляду повертаються громадянину.

Скарга на рішення, що оскаржувалось, може бути пода­на до органу або посадовій особі вищого рівня протягом одного року з моменту його прийняття, але не пізніше од­ного місяця з часу ознайомлення громадянина з прийня­тим рішенням. Скарги, подані з порушенням зазначеного терміну не розглядаються. Пропущений з поважної причи­ни термін може бути поновлений органом чи посадовою особою, що розглядає скаргу: Рішення вищого державного органу, який розглядав скаргу, в разі незгоди з ним грома­дянина може бути оскаржено до суду.

Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці по­даної скарги чи заяви; знайомитись з матеріалами перевір­ки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути при­сутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послу­гами адвоката або представника трудового колективу, ор­ганізації, яка здійснює правозахисну функцію, оформив­ши це уповноваження у встановленому законом порядку;

одержати письмову відповідь про результати розгляду зая­ви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; ви­магати відшкодування збитків, якщо вони стали результа­том порушень встановленого порядку розгляду звернень.

Відповідно до прав громадян на скаргу встановлені обов'язки органів, що їх розглядають. Вони в межах своїх Повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; на прохання громадянина за­прошувати його на засідання відповідного органу, що роз-'•тлядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати 'оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодав-' ством України, якщо вони не відповідають закону або • іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходи До припинення неправомірних дій, виявляти, усувати при-' чини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово пові­домляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходи щодо відшкодування у встановленому законом порядку матері­альних збитків, якщо їх було завдано громадянину в ре­зультаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирі­шувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадя­нина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, тру­дового колективу чи об'єднання громадян за місцем про­живання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прий­нятого за нею рішення, не допускати безпідставної пере­дачі розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходи до усунення причин, що їх породжують, систематично аналі­зувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, — невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в мі­сячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу або його заступ­ник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.

Подання громадянином звернення, яке містить наклеп і образи, дискредитацію органів державної влади, органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та їхніх посадових осіб, керівників та інших посадових осіб під­приємств, установ і організацій незалежно від форм влас­ності, заклики до розпалювання національної, расової, ре­лігійної ворожнечі та інших дій, тягнуть за собою відпові­дальність, передбачену чинним законодавством.

ОСНОВНІ НОРМАТИВНІ ДЖЕРЕЛА І ЛІТЕРАТУРА 3 НАВЧАЛЬНОГО КУРСУ "АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО»

ОСНОВНІ НОРМАТИВНІ ДЖЕРЕЛА

Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верхов­ної Ради України 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України (далі - ВВР). - 1996. - № ЗО. - Ст. 141.

Закон України "Про державну податкову службу в Ук­раїні" від 4 грудня 1990 р. // ВВР. - 1991. - № 6. - Ст. 37.

Закон Української РСР "Про ціни і ціноутворення" від З грудня 1990 р. // ВВР. - 1990. - № 52. - Ст. 650.

Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. // ВВР. - 1991. - № 4. - Ст. 20.

Постанова Президії Верховної Ради Української РСР "Про статус Академії наук України" від 17 січня 1991 р.// ВВР. - 1991. - № 6. - Ст. 40.

Закон Української РСР "Про власність" від 7 лютого 1991 р. // ВВР. - 1991. - № 20. - Ст. 249. ^;

Закон України "Про підприємництво" від 7 лютого 1991 р. // ВВР. - 1991. - № 14. - Ст. 168.

Правила застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні: Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 лютого 1991 р. // Зіб­рання постанов Уряду (далі — ЗПУ). — 1991. — № 3. — Ст. 18.

Закон України "Про зайнятість населення" від 1 берез­ня 1991 р. // ВВР. - 1991. - № 14. - Ст. 170.

Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 20 березня 1991 р. // ВВР. - 1991. - № 25. - Ст. 281.

Закон України "Про підприємства в Україні" від 27 бе­резня 1991 р. // ВВР. - 1991. - № 24. - Ст. 272.

Положення про проходження служби рядовим та на­чальницьким складом органів внутрішніх справ України:' Наказ МВС України № 358 — 1991 р. // Збірник норма­тивних актів з питань правопорядку. - К., 1993.

Закон України "Про свободу совісті та релігійні органі­зації" від 23 квітня 1991 р. // ВВР. - 1991. - № 25. -Ст. 283.

Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 р. // ВВР. - 1991. - № 29. - Ст. 377.

Закон України "Про митну справу в Україні" від 25 червня 1991 р. // ВВР. - 1991. - № 44. - Ст. 544.

Закон України "Про господарські товариства" ви 19 вересня 1991 р. // ВВР. - 1991. - № 49 - Ст. 82.

Закон України "Про державний кордон України" від 4 листопада 1991 р. // ВВР. - 1992. - № 2. - Ст. 5.

Закон України "Про прикордонні війська України" від 4 листопада 1991 р. // ВВР. - 1992. - № 2. - Ст. 7.

Закон України "Про Національну гвардію України" від 4 листопада 1991 р. // ВВР. - 1992. - № 1. - Ст. 1.

Закон України "Про прокуратуру" від 5 листопада 1991 р. // ВВР. - 1992. - № 4. - Ст. 14.

Дисциплінарний Статут прокуратури України // ВВР. — 1992. - № 4. - Ст. 14.

Закон України "Про Збройні Сили України" від 6 груд­ня 1991 р. // ВВР. - 1992. - № 9. - Ст. 108.

Закон України "Про оборону України" від 6 грудня 1991 р. // ВВР. - 1992. - № 9. - Ст. 106.

Закон України "Про альтернативну (невійськову) служ­бу" від 12 грудня 1991 р. // ВВР. - 1992. - № 15. - Ст. 188.

Закон України "Про основи державної політики в сфе­рі науки і науково-технічної діяльності" від 13 грудня 1991 р. // ВВР. - 1992. - № 12. - Ст. 165.

Закон України "Основи законодавства України про культуру" від 14 лютого 1992 р. // ВВР. - 1992. - № 21. -Ст. 294.

Закон України "Про Службу безпеки України" від 25 березня 1992 р. // ВВР. - 1992. - № 27. - Ст. 382.

Закон України "Про обмеження монополізму та недо­пущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" від 18 лютого 1992 р. // ВВР. - 1992. - № 21. -Ст. 296.

Закон України "Про загальний військовий обов'язок і 1 військову службу" від 25 березня 1992 р. // ВВР. - 1992. - № 27. - Ст. 385.

Закон України "Про банкрутство" від 14 травня 1992 р. // ВВР. - 1992. - № 31. - Ст. 440.

Закон України "Про об'єднання громадян" від 16 чер­вня 1992 р. // ВВР. - 1992. - № 34. - Ст. 504.

Закон України "Про національні меншини в Україні" від 25 червня 1992 р. // ВВР. - 1992. - № 36. - Ст. 529.

Закон України "Про надзвичайний стан" від 26 червня 1992 р. // ВВР. - 1992. - № 37. - Ст. 538.

Закон України "Про державну статистику в Україні" від 17 вересня 1992 р. // ВВР. - 1992. - № 43. - Ст. 608.

Закон України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 р. // ВВР. - 1992. - № 48. - Ст. 650.

Закон України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) зкономічних зон" від 13 жовтня 1992 р. // ВВР. - 1992. - № 50. - Ст. 676.

Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 р. // ВВР. - 1992. - № 49. - Ст. 668.

Постанова Верховної Ради України "Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки" від 16 жовтня 1992 р. // ВВР. - 1992. - № 45. - Ст. 620.

Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19 листопада 1992 р. // ВВР. -1993. - № 4. - Ст. 19.

Декларація "Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні" від 15 грудня 1992 р. // ВВР. - 1993 -№ 16. - Ст. 166.

Закон України "Про статус суддів" від 15 грудня 1992 р. // ВВР. - 1993. - № 8. - Ст. 56.

Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" від 26 січня 1993 р. // ВВР. — 1993 — № 29. - Ст. 308.

Закон України "Про сприяння соціальному становлен­ню та розвитку молоді в Україні" від 5 лютого 1993 р. // ВВР. - 1993. - № 16. - Ст. 167.

Положення про Міністерство закордонних справ Ук­раїни: Затверджено постановою Кабінету Міністрів Украї­ни від 18 лютого 1993 р. // ЗПУ. - 1993. - № 7. - Ст. 143.

Декрет Кабінету Міністрів України "Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм та правил і відпо­відальності за їх порушення" від 8 квітня 1993 р. // ВВР -1993. - № 23. - Ст. 247.

Декрет Кабінету Міністрів України "Про стандартиза­цію і сертифікацію" від 10 травня 1993 р. // ВВР. - 1993. -№ 27. - Ст. 289.

Державна програма боротьби із злочинністю: Затвер­джена постановою Верховної Ради України вад 25 червня 1993 р. // ВВР. - 1993. - № 27. - Ст. 285.

Закон України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" від ЗО червня 1993 р.// ВВР. - 1993. - №.35 - Ст.358.

Закон України "Про дорожній рух" від ЗО червня 1993 р. // ВВР. - 1993. - № 31. - Ст. 338.

Закон України "Про колективні договори і угоди" від 1 липня 1993 р. // ВВР. - 1993. - № 36. - Ст. 361.

Закон України "Про Антимонопольний комітет Украї­ни" від 26 листопада 1993 р. // ВВР. - 1993. - № 50 -

Ст. 472.

Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р. // ВВР. - 1993. - № 52. - Ст. 490.

Положення про загальні збори громадян за місцем про­живання в Україні: Затверджено Постановою Верховної Ра­ди України від 17 грудня 1993 р. // ВВР. - 1994. - № 6. -Ст. ЗО.

Закон України "Про пожежну безпеку" від 17 грудня 1993 р.//ВВР. - 1994. - № 5. - Ст. 21.

Закон України "Про міжнародні договори України" від 22 грудня 1993 р. // ВВР. - 1994. - № 10. - Ст. 45.

Закон України "Про авторське право та суміжні права" від 23 грудня 1993 р. // ВВР. - 1994. - № 13. - Ст. 64.

Закон України "Про біженців" від 24 грудня 1993 р. // ВВР. - 1994. - № 16. - Ст. 90.

Закон України "Про державну таємницю" від 21 січня 1994 р. // ВВР. - 1994. - № 16. - Ст. 93.

Закон України "Про правовий статус іноземців" від 4 лютого 1994 р. // ВВР. - 1994. - № 23. - Ст. 161.

Концепція створення спеціальних (вільних) економіч­них зон в Україні: Додаток до постанови Кабінету Мініст­рів України № 167 від 14 березня 1994 р. // ЗПУ. - 1994. -№ 7. - Ст. 171.

Закон України "Про адміністративний нагляд за особа­ми, звільненими з місць позбавлення волі" від 1 грудня 1994 р. // ВВР. - 1994. - № 52. - Ст. 455.

Закон України "Про органи і служби у справах непов­нолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" від 24 січня 1995 р. // ВВР. - 1995. - № 6. - Ст. 35.

Закон України "Про обіг в Україні наркотичних засо-, бів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" від 15 лютого 1995 р. // ВВР. - 1995. - № 10. - Ст. 60.

Закон України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними" від 15 лютого 1995 р. // ВВР. — 1995. - № 10. - Ст. 62.

Положення про матеріальну відповідальність військо­вослужбовців за шкоду, заподіяну державі: Затверджено постановою Затверджено Постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 р. // ВВР. - 1995.^\- № 25. -Ст. 193.

Закон України "Про звернення громадян" від 2 жовтня 1996 р. // ВВР. - 1996. - № 47. - Ст. 256.

Закон України "Про Конституційний Суд України" вщ 16 жовтня 1996 р. // ВВР. - 1996. - № 49. - Ст. 272.

Закон України "Про відпустки" від 15 листопада

1996 р. // ВВР. - 1997. - № 2. - Ст. 4.

Порядок обслуговування громадян залізничним транс­портом: Затверджено постановою Кабінету Міністрів Ук­раїни від 19 березня 1997 р. // ЗПУ. - 1997. - № 4. -Ст. 150.

Національна програма боротьби з корупцією: Затвер­джена Указом Президента України від 10 квітня 1997 р. // ВВР. - 1997. - № 19. - Ст. 136.

Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в ор­ганах державної влади і місцевого самоврядування, об'єд­наннях громадян, на підприємствах, в установах, організа­ціях незалежно від форм власності, в засобах масової ін­формації: Затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. // ЗПУ. - 1997. - № 4. -Ст. 202.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Украї­ні" від 21 травня 1997 р. // ВВР. - 1997. - № 24. - Ст. 170.

Закон України "Про державну підтримку засобів масо­вої інформації та соціальний захист журналістів" від 23 ве­ресня 1997 р. // ВВР. - 1997. - № 50. - Ст. 302.

Закон України "Про професіних творчих працівників та творчі спілки" від 7 жовтня 1997 р. // ВВР. — 1997. — № 52. - Ст. 312.

Закон України "Про електроенергетику" вщ 16 жовтня

1997 р. // ВВР. - 1998. - № 1. - Ст. 1.

Закон України "Про видобування і переробку уранових руд" від 19 листопада 1997 р. // ВВР. - 1998. - № 11-12. - Ст. 39.

Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 2 грудня 1997 р. // ВВР. - 1998. - № 13. -Ст. 52.

Закон України "Про лізінг" від 16 грудня 1997 р. // ВВР. - 1998. - № 16. - Ст. 68.

Закон України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини" від 22 грудня 1997 р. // ВВР. -1998. - № 20. - Ст. 99.

Закон України "Про якість та безпеку харчових про­дуктів і продовольчої сировини" від 23 грудня 1997 р. // ВВР. - 1998. - № 19. - Ст. 98.

Закон України "Про професійно-технічну освіту" від 10 лютого 1998 р. // ВВР. - 1998. - № 32. - Ст. 215.

Положення про реєстрацію асоціацій та інших добро­вільних об'єднань органів місцевого самоврядування: За­тверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 1998 р. // ЗПУ. - 1998. - № 6. - Ст. 217.

Указ Президента України "Про спеціальну економічну зону "Славутич" від 18 червня 1998 р. // Офіційний вісник України. - 1998. - № 25. - Ст. 916.

Указ Президента України "Про врегулювання деяких питань, пов'язаних з процесом управління об'єктами дер­жавної власності" від 4 липня 1998 р. // Офіційний вісник України. - 1998. - № 27. - Ст. 976.

Кодекси

Кодекс України про адміністративні правопорушення:

Науково-практичний коментар. — К., 1991.

Кодекс України про адміністративні правопорушен­ня // Кодекси України: В 3-х кн. — К., Юрінком Інтер. — І998. - Кн. 1. -

Водний кодекс України // Кодекси України: Там само. — Кн. 1.

Житловий кодекс Української РСР // Кодекси України:

Там само. — Кн. 1.

Земельний кодекс України // Кодекси України: Там само. — Кн. 1.

Кодекс законів про працю України // Кодекси України:

Там само. — Кн. 1.

Кодекс про шлюб та сім'ю України // Кодекси Украї­ни: Там само. — Кн. 2.

Кодекс торговельного мореплавства України // Кодек­си України: Там само. — Кн. 2.

Кодекс України про надра // Кодекси України: Там само. — Кн. 3.

Лісовий кодекс України // Кодекси України: Там само. — Кн. 3.

Митний кодекс України // Кодекси України: Там само. — Кн. 3.

Повітряний кодекс України // Кодекси України: Там само. — Кн. 2.

Арбітражний процесуальний кодекс України // Кодек­си України: Там само. — Кн. 1.

Виправно-трудовий кодекс України // Кодекси Украї­ни: Там само. — Кн. 1.

Кримінальний кодекс України // Кодекси України:

Там само. — Кн. 3.

Кримінально-процесуальний Кодекс України // Кодек­си України: Там само. — Кн. 3.

Цивільний кодекс Української РСР // Кодекси Украї­ни: Там само. — Кн. 2.

Цивільний процесуальний кодекс України // Кодекси

України: Там само. — Кн. 2.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

Коментар до Конституцій' України. — К., 1996.

Вохрах Д. Н. Административное право: Учебникдля ву-зов. - М.,1997.

Брзбан Г. Французское административное право. — М., 1988.

Драго Р. Административная наука. — М., 1982.

Коваль Л. В. Адміністративне право України: Курс лек­цій. - К., 1998.

Муниципальное право. — М., 1997.

Овсянко Д. М. Административное право.— М., 1997.

Тихомиров Ю. А. Публичное право. — М., 1995.

Тихомиров Ю. А. Курс административного права й про-цесса. - М., 1998.

Юсупов В. А. Теория административного права. — М., 1985.

ЛІТЕРАТУРА ДО ОКРЕМИХ РОЗДІЛІВ

Державне управління, виконавча влада і адміністративне право

Соціальне управління

Афанасьев В. Г. Общество: системность, познание й уп­равление.— М., 1981.

Бахрах Д. Н. Основньіе понятия теории социального управлений. — Пермь, 1978.

Козлов Ю. М., Фролов Е. С. Научная организация управ­лений й право. — М.,1986.

Старосьцяк Е. Злементьі науки управленим. — М.,1965. Суворов Л. Н., Аверин А. Н. Социальное управление:

Опыт философского анализа. — М., 1984.

Тихомиров Ю. А. Управление делами общества. — М., 1984.

Фолмер Р. М. Знциклопедия современного управлений. В 5-ти частях. - М., 1992.

Щекин Г. В. Теория социального управления. — К., 1996.