1. Криміналістична характеристика вбивств.

У методиці розслідування вбивств, як системі наукових положень, тактичних прийомів, методичних правил і рекомендацій, сукупності технічних засобів, що використовуються у процесі розкриття, розслідування й попередження цього виду злочинів, одне із центральних місць належить їх криміналістичній характеристиці.

Криміналістична характеристика вбивств - система взаємопов'язаних узагальнених даних про найбільш типові ознаки, які проявляються у способі та механізмі вбивства, обстановці його вчинення, особі вбивці й жертви та в інших аспектах цього злочину, відомості про які є важливими для практичного вирішення завдань кримінального судочинства під час провадження у кримінальних справах про вбивства.

Основою криміналістичної характеристики вбивств виступають об'єктивні пронеси вчинення і приховання цього злочину, певні закономірності відображення ознак учиненого в реальному навколишньому середовищі.

Структурними елементами криміналістичної характеристики вбивств є узагальнені дані про:

1) найбільш типові способи вчинення вбивств;

2) способи приховання злочину;

3) час, місце, обстановку вчинюваних убивств;

4) сукупність найбільш характерних слідів цього злочину (слідова картина);

5) типові особистісиі характеристики вбивці;

6) типові особистісиі характеристики жертв.

> Очевидно, що одним із основних елементів криміналістичної характеристики вбивств виступають узагальнені дані про способи вчинення та приховання цих злочинів.

Людину позбавляють життя різними способами і засобами. Для цього використовують вогнепальну, холодну, вибухову зброю, електричну енергію. Завдають удари по тілу різноманітними тупими знаряддями (предметами), руками, ногами. Отруюють, здушують, топлять у рідинах, розчиняють у кислотах, скидають із висоти, з рухомого транспорту і т. д. (людська фантазія у цьому не знає меж).

Отже, спосіб убивства - це сукупність методів, знарядь і засобів, а також провадження з їх використанням діянь щодо підготування і вчинення вбивства.

Знання способів учинення вбивства допомагає слідчому або працівникові органу дізнання:

A. Встановити вид зброї або знаряддя, що використовувалися для злочину.

Б. Визначити коло осіб, серед яких слід шукати підозрюваного. Адже спосіб убивства може вказувати на стать злочинця, його фізичну силу, інші фізичні дані; спеціальні навички; рід занять; військовий чи інший досвід; вміння володіти певними знаряддями тощо.

B. Відшукати і виявити сліди та інші докази на місці події.

Г. Викрити інсценування самогубства, нещасного випадку, завчасної (раптової) смерті чи окремих обставин злочину (місце, час, мотив тощо).

> Із способом учинення вбивства нерозривно пов'язаний такий елемент криміналістичної характеристики - узагальнені дані про спосіб приховання вбивства.

Як зазначав Р. С. Бєлкін, «приховання злочину – діяльність (елемент злочинної діяльності), що має на меті перешкодити розслідуванню через заховування, знищення, маскування або фальсифікацію слідів злочину і злочинця та їх носіїв».

У криміналістичній літературі існує багато класифікаційних рубрик різновидів способів приховання злочинів узагалі та вбивств зокрема. Однак, найпоширеною є класифікація способів приховання злочинів за змістом виконуваних для цього дій. Така класифікація передбачає:

1) приховування (замовчування або завідомо неправдиві показання) інформації та/або її носіїв;

2) знищення інформації та/або її носіїв;

3) фальсифікація інформації та/або її носіїв;

4) змішані (комплексні) способи - поєднують у собі різні способи або їх елементи2.

Якщо говорити про конкретні способи приховання вбивств, то варто назвати такі:

- дії щодо знищення чи приховання трупа або його частин;

- переміщення трупа з місця вбивства на інше місце;

- розчленування або спотворення трупа;

- заховання знарядь убивства, одягу і взуття вбивці, речей жертви;

- знищення слідів на місці вбивства;

- інсценування події під самогубство, нещасний випадок, природну смерть тощо.

Спосіб приховання слідів убивства може вказувати на зв'язок злочинця і жертви. Так, убивства, що маскуються інсценуваннями, зазвичай вчиняються або особами, які знайомі з потерпілими і саме в яких щонайперше з'ясовують причину смерті людини, або найманими вбивцями. Сторонні вбивці (зокрема не наймані) частіше за все тільки переміщають труп на незначну віддаль від місця вбивства, закидають гіллям, землею, скидають у провалля тощо.

> Подальшим елементом криміналістичної характеристики вбивств є слідова картина, тобто узагальнені дані про комплекс слідів, що відображають картину події злочину (труп, сліди його розчленування або знищення, знаряддя вбивства, зброя і т. ін.).

Вчинення вбивства супроводжується багатьма контактами між злочинцем, жертвою, знаряддям злочину, а також контактами цих об'єктів із навколишньою обстановкою. Це обумовлює механізм слідоутворення - слідів рук, ніг, інших частин тіла, виділень людського організму, ушкоджень на тілі й одязі обох, слідів від знарядь убивства на тілі й одязі обох, слідів від знарядь убивства на тілі, одязі та навколишній обстановці. Слідова картина дозволяє:

- побудувати модель механізму минулої події;

- перевірити показання обвинуваченого і свідків щодо події вбивства через зіставлення слідів, виявлених на місці його вчинення;

- відшуковувати додаткові сліди злочину, знаючи, якою закономірно повинна б бути слідова картина за тих чи інших ситуацій та діянь.

> Щодо відомостей про типові особистісні характеристики вбивці варто зазначити, що побутові вбивства частіш за все вчиняються емоційно нестійкими, зухвалими, цинічними, жорстокими особами, які зловживають алкоголем, наркотиками тощо.

Корисливі вбивства вчиняють особи, що характеризуються у повсякденному житті як позитивно, так і негативно. Однак, позитивна їх характеристика часто не відповідає внутрішньому змістові їхньої особистості. Зазвичай це жорстокі, надмірно меркантильні (корисливі) люди, основним мотивом поведінки яких виступає особисте збагачення.

Особливу групу обвинувачених у вбивствах утворюють наймані вбивці.

Характеристика особи жертви. Потерпілими від убивств часто стають особи, які:

- залюбки розпивають спиртні напої з випадковими знайомими;

- демонструють свою перевагу над іншими;

- вступають у сварки та бійки із оточенням;

- так чи інакше зв'язані зі злочинним світом та ін. Жертвами корисливих убивств можуть бути люди, котрі оцінюються злочинцями як заможні громадяни.

Потерпілими від убивств на замовлення стають відомі політичні діячі, працівники правоохоронних органів, журналісти, керівники великих підприємств, банкіри, комерсанти, члени організованих злочинних угруповань, що порушили внутрішні правила злочинних корпорацій тощо. Потерпілими від вибухів автомобілів, на сходових клітках, у квартирах можуть бути ті, кого вбивці намагаються знищити, інколи - люди, що випадково опинилися на місці вибуху чи біля нього.

Відомості про потерпілого слугують підґрунтям для версії про ймовірного вбивцю за відповіді на питання: «Кому була вигідною смерть загиблої особи?»

Місце вбивства, зазвичай, пов'язане з житлом злочинця або його жертви; з місцем, на якому переважно перебуває у вільний час потерпілий; шлях руху жертви на роботу, до місця відпочинку, до рідних, знайомих тощо.

Коли вбивство вчиняється способом, поєднаним із виведенням з ладу механізмів автомобіля власника - жертви, то місцем убивства обирається маршрут, що має круті повороти, пролягає берегом моря, ріки, провалля тощо.

Час убивства щодо наперед підготовлених злочинів обирається так, щоби зникнення жертви було виявлено якомога пізніше і заява про факт зникнення особи чи виявлення її трупа потрапила до правоохоронних органів через більш або менш тривалий відтинок часу. Коли вчиняється вбивство без особливих підготовчих дій, на побутовому ґрунті, його час обумовлюється, власне, конкретно-ситуативною поведінкою злочинця і жертви. Тому в процесі розслідування завжди встановлюються шлях і час переміщення їх обох до вбивства і злочинця - після скоєної події.

Останнім в аналізованій системі елементів криміналістичної характеристики виступає обстановка вчинення вбивств. Це - своєрідне поле діяльності (дій) злочинця, яке той обирає або завчасно, або опиняється в ньому випадково. У кожному з випадків обстановка відіграє певну роль: в одних - коли вона завчасно підготовлена, сприяє вчиненню і прихованню злочину, в інших - може мати як позитивне, так і негативне значення, залежно від того, наскільки вона допомагає реалізації злочинного умислу (жінка повертається додому пізно ввечері парком одна) або перешкоджає його здійсненню (під час учинення вбивства раптово з'являється декілька перехожих). Завдяки цьому поняття «обстановки» доповнюється поняттям «вчинення злочину в умовах очевидності та за неочевидних умов», де вперше вказується на наявність осіб, що були присутні на місці вчинення злочину, а друге - на їх відсутність.

Певна специфіка притаманна вбивствам, учинюваним із метою заволодіння житлом або передання його іншим особам за винагороду. Специфіка таких убивств полягає в тому, що вони виявляються не відразу, оскільки потерпілий або зникає, або завчасно вмирає, як на перший погляд, природною смертю чи внаслідок нещасного випадку, або ж від самогубства. І тільки після зникнення або смерті власника житла, після спливу тривалого часу з'ясовується: існують документи, згідно з якими виникає сумнів, що право власності на житло перейшло до іншої особи добровільно, або ж навіть - що це було зроблено за підробленими документами.