Зміст:

Вступ;

Розділ 1. Пам’ятки природи як об’єкт екологічного туризму.

1.1. Пам’ятки природи та їх основні категорії;

1.2. Значення пам’яток природи, їх використання та охорона;

1.3. Пам’ятки природи, занесені до списку ЮНЕСКО.

Розділ 2. Ботанічні сади – осередки збереження природи.

2.1. Завдання ботанічних садів;

2.2. Короткий нарис зародження та розвитку ботанічних садів;

2.3. Ботанічні сади в Україні, їх становлення та сучасний стан.

Розділ 3. Дендрологічні парки та парки – пам’ятки садово-паркового мистецтва.

3.1. Дендрологічні парки як об’єкт екологічного туризму;

3.2. Парки – пам’ятки садово-паркового мистецтва – важлива категорія заповідних об’єктів;

3.3. Дендрологічні парки та парки – пам’ятки садово-паркового мистецтва в Україні.

Висновок;

Список використаних джерел;

Додатки.

Вступ

Природа – головне джерело задоволення матеріальних і духовних потреб людини. Усвідомлення цього очевидного факту неминуче ставить людину на позиції любові й поваги до природи. Але це тривалий процес. До того ж відбувається він не автоматично. Потрібно цілеспрямовано формувати дбайливе ставлення до природи, виховувати в людях почуття вдячності до неї за те, що вона дає їм , за її роль у житті нинішнього й прийдешніх поколінь. Щодо цього, такі об’єкти як пам’ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки та парки – пам’ятки садово-паркового мистецтва мають реальні ресурси – невичерпні, як і сама природа.

Пам'ятки природи – унікальні, непоправні, цінні в екологічному, науковому, культурному та естетичному відносинах природні комплекси, а також об'єкти природного і штучного походження.

Ботанічний сад — науково-дослідницький та культурно-просвітницький заклад, в якому проводиться накопичення колекцій флори з метою її вивчення, збереження, культивування й акліматизації.

Дендрологічний парк — територія, на якій на відкритому ґрунті культивуються деревні рослини. Парк, з колекцією різних порід дерев.

Пам'ятки садово-паркового мистецтва — історико-культурні пам'ятки, що органічно включають у свій склад рослини, особливості ландшафту (пагорби, джерела води та водоспади, долини струмків чи річок, каміння, скелі, дальні пейзажні перспективи, іноді заболочені ділянки), архітектурні споруди, скульптури, квітники.

Актуальною цю тему робить тотальний розвиток екологічного туризму та зростання інтересу до його об’єктів. Відомо, що чим більший інтерес до природних пам’яток,ботанічних садів та парків, тим більший ступінь охорони їх необхідний. Відповідно, актуальність висвітлення значення та охорони об’єктів екологічного туризму є досить високою, адже від цього залежить природне середовище не тільки нашого покоління, а й наступних.

Об’єктом дослідження даної курсової роботи є пам’ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки та парки – пам’ятки садово-паркового мистецтва як об’єктів екологічного туризму.

Предметом дослідження виступає значення пам’яток природи, ботанічних садів та парків для суспільства.

Метою курсової роботи є всебічне дослідження об’єктів екологічного туризму.

Для досягнення зазначеної мети, поставлено наступні завдання:

• Визначити основні категорії пам’яток природи;

• Дослідити значення пам’яток природи та їх використання в туризмі;

• Охарактеризувати заходи щодо збереження та охорони пам’яток природи;

• Визначити завдання ботанічних садів;

• Глибоко пізнати історичні аспекти зародження та розвитку ботанічних садів;

• Проаналізувати стан ботанічних садів в Україні;

• Дослідити дендрологічні парки та їх значення;

• Охарактеризувати парки – пам’ятки садово-паркового мистецтва як важливу категорію заповідних об’єктів екологічного туризму;

• Підсумувати стан дендрологічних парків та парків – пам’яток садово-паркового мистецтва в Україні.

В даній курсовій роботі використовувались такі методи: метод наукового дослідження та аналітико – статистичний метод.

Структура роботи. Відповідно до мети та завдань дослідження, курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.

В ході роботи були використані бібліотечні та Інтернет – ресурси.

Розділ 1. Пам’ятки природи як об’єкт екологічного туризму.

1. Пам’ятки природи та їх основні категорії.

Пам'ятки природи – це одна з форм особливо охоронюваних природних територій. Термін "пам'ятка природи" з'явився більше 170 років тому. Це поняття ввів у науку видатний німецький натураліст і мандрівник Олександр фон Гумбольт, який розумів під словом Naturdenkmaler шматочки первісної природи. З часів фон Гумбольта це вираз завоювало велику популярність і широко впровадити в практику. Існують різні форми особливо охоронюваних територій, такі як заповідники, національні парки, природні парки, заказники, дендрологічні і ботанічні сади, курортні зони, серед яких пам'ятники природи відрізняються, як правило, невеликими розмірами (до декількох га), і виконують роль своєрідних "виставкових залів ", основним завданням яких є збереження природних комплексів і об'єктів у їх природному стані. Можна сказати, що пам'ятники природи представляють собою унікальні, непоправні, цінні в екологічному, науковому, культурному та естетичному відносинах природні комплекси, а також об'єкти природного і штучного походження, для яких встановлено режим особливої ​​охорони. [5, 136 c.]

Пам'ятниками природи можуть бути оголошені ділянки суші і водного простору, а також поодинокі природні об'єкти, наприклад:

· Ділянки мальовничих місцевостей або еталонні ділянки незайманої природи;

· Ділянки з переважанням культурного ландшафту (старовинні парки, алеї, канали, стародавні копальні);

· Місця зростання та проживання цінних, реліктових, нечисленних, рідкісних і зникаючих видів рослин і тварин;

· Лісові масиви і ділянки лісу, особливо цінні за своїми характеристиками (породний склад, продуктивність, генетичні якості, будова насаджень), а також зразки видатних досягнень лісогосподарської науки і практики;

· Природні об'єкти, які відіграють важливу роль у підтримці гідрологічного режиму; [5, 147 c.]

· Геологічні оголення, що мають особливу наукову цінність (опорні розрізи, виходи рідкісних мінералів, гірських порід і корисних копалин);

· Геолого-географічні полігони, в тому числі класичні ділянки з особливо виразними слідами сейсмічних явищ, а також оголення розривних і складчастих порушень залягання гірських порід;

· Унікальні форми рельєфу та пов'язані з ним природні ландшафти (гори, ущелини, групи скель, печер, моренно-валунні гряди, дюни, бархани, гігантські полою);

· Місцезнаходження рідкісних або особливо цінних палеонтологічних об'єктів; [5, 147 c.]

· Ділянки річок, озер, водно-болотних комплексів, водосховищ, невеликі річки з заплавами, озера, водосховища і ставки;

· Природні гідромінеральні комплекси, термальні та мінеральні водні джерела, родовища лікувальних грязей;

· Берегові об'єкти (коси, перешийки, півострова, острови, лагуни, бухти);

· Окремі об'єкти живої та неживої природи (місця гніздування птахів, дерева-довгожителі і мають історико – меморіальне значення, рослини химерних форм, одиничні екземпляри екзотів і реліктів, вулкани, пагорби, льодовики, валуни, водоспади, гейзери, джерела, витоки річок, скелі , кручі, печери, гроти). [5, 147 c.]

У залежності від унікальності, екологічної, наукової та іншої цінності пам'ятки природи можуть бути віднесені до особливо охоронюваних територій всесвітнього, федерального про, регіонального чи місцевого значення.

З часів Гумбольта, поняття «пам'ятник природи» перенесли на цілі місцевості, а також на окремі види рослин і тварин. Термін набув дуже широке поширення і тому невизначений зміст. Виникла необхідність його уточнення. [5, 149 c.]

Існує безліч визначень цього поняття.

Пам'ятниками природи оголошуються окремі унікальні природні об'єкти та комплекси, цінні в екологічному, науковому, історико-культурному, естетичному та еколого – просвітницькому відношенні і які потребують особливої ​​охорони держави. [9, 87 c.]

Пам'ятниками природи не можуть бути оголошені природні об'єкти та комплекси, що знаходяться на території державних природних заповідників, заповідних зон національних природних парків, пам'яток історії та культури, а також входять до складу природних комплексів, вже оголошених пам'ятками природи.

Пам'ятки природи - унікальні об'єкти, цінні в науковому, естетичному, історичному і культурному відношенні, взяті під охорону. [9, 88 c.]

До них можуть ставитися окремі, «точкові» «витвори природи», наприклад:

скелі, печери, водоспади, джерела, багатовікові і оригінальні дерева. Цілі урочища - невеликі ділянки території, наприклад гірські масиви, ущелини, гаї, лимани і ін..

До пам'ятників природи відносяться Мамонтова печера (США), Кунгурська крижана печера на Уралі, "Чортове городище» поблизу Єкатеринбургу і ін.. [9, 88 c.]

Крім цього спеціально охороняються дендрологічні парки та ботанічні сади, парки історичних садиб, лісу у верхів'ях і заплавах річок, полезахисні лісосмуги, ліси курортних районів, зелені зони навколо міст і селищ. Ці території вилучені з промислової експлуатації.

Усі пам'ятки природи з точки зору їх значення для різних галузей науки можна розділити на:

- геолого – геоморфологічні;

- гідрологічні;

- ботанічні;

- зоологічні;

- комплексні пам'ятники, коли в одному і тому ж об'єкті поєднуються кілька суттєвих ознак. [9, 89 c.]

Серед геологічних пам'яток відібрані характерні оголення, тобто виходи на денну поверхню найбільш поширених в області гірських порід. Знайомство з ними дає досить повне уявлення про геологічну будову території області.

Другу групу становлять також найбільш характерні для області типи і форми рельєфу: пагорби, зсуви, печери, ділянки річкових долин, окремі балки і так далі. [9, 89 c.]

Третю групу – водні об'єкти – становлять джерела прісних і мінеральних вод, ріки, озера і ставки.

До четвертої групи – ботанічним і зоологічним об'єктах – ставляться добре збереглися ділянки типових для області лісів, деякі болота, ділянки заплавних лук і суходільних луків з рослинами-степовиками, окремі рослини парків, місця проживання унікальних тварин.

Останню групу складають комплексні об'єкти. Це території з різноманітними цікавими природними об'єктами, а також ділянки з типовими для області ландшафтами. [9, 90 c.]