
- •7.1. Об'єкти, види і форми проведення майнового страхування
- •7.2. Страхування транспортних засобів
- •7.2.1. Автомобільне страхування
- •7.2.2. Страхування водних транспортних засобів. Морське страхування
- •7.2.3. Авіаційне страхування
- •7.3. Страхування вантажів
- •7.4. Страхування майна на випадок вогню, стихійного лиха та крадіжки
- •7.5. Страхування технічних ризиків
- •7.6. Сільськогосподарське страхування
- •7.7. Страхування майна фізичних осіб
7.7. Страхування майна фізичних осіб
З розвитком ринкової економіки вартісна оцінка майна, що перебуває у власності громадян, постійно зростає. Тому все відчутнішими для громадян (фізичних осіб) є втрати, зумовлені знищенням, пошкодженням чи крадіжками їхнього майна, що зумовлює зростання попиту з боку фізичних осіб на страховий захист своїх майнових інтересів, пов'язаних із володінням, розпорядженням та користуванням майном.
Згідно Закону України «Про страхування» послуги щодо страхування майна громадян надаються в добровільній формі відповідно до правил страхування, розроблених страховиками [3].
Об'єкти, з приводу яких виникають страхові майнові інтереси громадян, умовно поділяють на групи:
будинки, дачі, квартири, господарські приміщення (ферми, хліви, теплиці, парники, гаражі, системи водопроводів та водовідве-день);
домашнє майно (меблі, телевізори, холодильники, комп'ютери, оздоблення квартир тощо); техніка домогосподарства (автомобілі, сільськогосподарська техніка та обладнання, машини та інструменти для здійснення підприємницької чи домогосподарської діяльності; спортивні знаряддя тощо);
унікальне майно (антикваріат, колекції картин, фотографій, марок, монет тощо).
Мінімальний строк страхування — два тижні, максимальний — рік.
Страховими подіями, з настанням яких страховик зобов'язується виплачувати страхове відшкодування, є знищення або пошкодження домашнього майна внаслідок:
стихійного лиха (паводку, буревію, смерчу, цунамі, зливи, граду, землетрусу);
пожежі, удару блискавки, вибуху;
аварії систем опалення, водопостачання, каналізації;
крадіжки зі зламом та пограбування.
За загальним тарифом страхуються всі наявні у цьому господарстві предмети домашнього майна, крім тих, що приймаються за спеціальним тарифом.
З коефіцієнтом на страхування приймаються:
вироби з дорогоцінних металів, дорогоцшних та напівдорогоцін-них каменів;
колекції, картини, унікальні предмети, якщо страхувальник має документи компетентної організації про оцінку їх вартості;
комп'ютери, ксерокси, факси, телефакси та іїшіа оргтехніка.
Особливою умовою цього виду страхування є те, що майно страхується тільки за умови страхування будівлі, в якій майно знаходиться. Крім того, дороге майно приймається до страхування з обов'язковим попереднім оглядом та оцінкою вартості цього майна з урахуванням його зносу.
Унікальне майно приймається до страхування виключно за умови забезпечення належних умов його зберігання (сигналізація, броньовані двері, захищені вікна, сейфи).
Без огляду страхування домашнього майна договір майнового страхування укладається за постійним місцем проживання страхувальника у разі, коли страхова сума за договором не перевищує 5000 грн. Для страхування дачного будинку, гаражів та інших будівель без попереднього огляду майна страхова сума не повинна перевищувати 1000 грн. За інших умов обов'язковими є попередній огляд та оцінка майна представником страховика.
Страхова сума визначається страховиком, узгоджується зі страхувальником з урахуванням кон'юнктури ринку. Майно може бути застраховане за відновною вартістю, яка визначається:
для житла — за вартістю будівництва з урахуванням зносу та експлуатаційно-технічного стану;
для меблш, одягу, предметів довгострокового користування (холодильники?, пральних, кухонних комбайнів тощо) — відповідно до суми, необхідної для придбання предмета, аналогічного пошкодженому або знищеному.
Страхова сума кожного застрахованого предмета має бути не меншою від його дійсної вартості на момент укладання договору страхування (за винятком страхування за дробовою часткою).
Величина збитку визначається так:
у разі знищення або викрадення предмета — його ринковою ціною, яка визначається страхувальником на момент укладання договору і погоджується зі страховиком;
у разі пошкодження предмета — експертом страховика як різниця між ринковою ціною і вартістю цього предмета з урахуванням знецінення в результаті страхового випадку;
витрати, пов'язані з рятуванням майна та обмеженням його пошкодження і знищення, відшкодовуються страховиком страхувальнику,
Страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право вимагати компенсації від особи, винної за спричинені збитки.
У разі, коли страхувальнику повернуто украдену річ, він зобов'язаний повернути страховику отримане страхове відшкодування за вилученням витрат на ремонт або доведення до ладу поверненої речі. При цьому страхова сума за чинним договором зменшується на вилучену суму витрат ремонту та доведення до ладу речі.
Якщо страхувальник отримав від особи, винної за спричинені збитки, повне їх відшкодування, він втрачає право на отримання страхового відшкодування від страховика, якщо часткове — страховик виплачує належне страхове відшкодування за вилученням частини, отриманої від винуватця спричинених збитків.
Право позову до суду зберігається за страхувальником протягом трьох років.
Страхувальник, що здійснює страхування майнових ризиків, може застрахувати один і той самий ризик не тільки в одного, а у двох чи декількох страховиків. Таке страхування називається подвійним. За подвійного страхування загальна страхова сума не повинна перевищувати страхову вартість майнового об'єкта. Такий порядок пояснюється, по-перше, тим, щоб уникнути здійснення майнового страхування з метою збагачення страхувальника. По-друге, це запобіжний захід щодо можливого знищення власного майна та отримання надмірної компенсації. У зв'язку з цим законодавства деяких країн забороняють подвійне страхування. У країнах, де його не заборонено законом, страхувальник зобов'язується надати кожному наступному страховику відомості про всі попередньо підписані договори щодо страхування певного виду майна від зазначених у договорі ризиків (подій). У разі настання страхової події кожний страховик несе відповідальність пропорційно страховій сумі за підписаним ним договором, але всі разом виплачені страхові відшкодування не повинні перевищувати страхової вартості застрахованого майна. Відшкодування збитків страхувальнику за таких умов здійснюється на пропорційній основі. Частка кожного страховика в покритті збитків визначається часткою страхової суми, за якою кожний зі страховиків несе відповідальність перед страхувальником. Наприклад, якщо страхова вартість будівлі оцінена в 600 тис. грн і страхувальник застрахував цю будівлю в трьох страхових компаніях, одна з яких несе відповідальність у межах страхової суми в 250 тис. грн, друга — 150 тис, а третя — 200 тис. грн, і будівля в результаті страхової події була знищена повністю, то перший страховик покриє 5/12 (250/600), другий відповідно - 1/4(150/600), а третій 1/3(200/600) від 600 тис. грн. Тобто перший страховик відшкодовує 250 тис. грн, другий — 150 тис, а третій — 200 тис. грн. Якщо вартість застрахованого майна змінюється протягом дії страхового договору, страхувальник зобов'язаний повідомити про ці зміни страховика. Страхувальник також зобов'язаний повідомити страховика про зміну рівня ризику, якщо це передбачено законом чи страховою угодою.
У майновому страхуванні часто використовують франшизи — суми, від покриття збитків, за якими звільняється страховик. Застосування франшизи в страхуванні зменшує розмір страхової премії та водночас заохочує дбайливіше ставлення страхувальника до збереження свого застрахованого майна. Використання франшизи в майновому страхуванні зменшує страхове відшкодування на величину франшизи.
Страхувальник — фізична особа (громадянин) може застрахувати домашнє майно від одного чи відразу від багатьох ризиків, які зазвичай групують за сферою поширення ризиків: від будь-яких страхових ризиків; від стихійних лих, від викрадення чи неправомірних дій третіх осіб тощо.
Обмеження з боку страховика щодо прийняття на страхування майнових інтересів громадян полягають у тому, що по-перше, серед майна громадян виділяються такі його (майна) групи, які не виключаються повністю з переліку майнових об'єктів (документи, сімейний архів, рукописи, фотографії, кіноплівки, грошові знаки), але вимагають укладання угод за іншими правилами. Наприклад, щоб застрахувати фотографії чи домашній архів на період поїздки в довгострокове відрядження чи відпустку, страховик може вимагати обов'язкового зберігання цього майна у сейфах, запропонованих страховиком упродовж дії страхового договору. Договори, що вимагають особливих правил, називають додатковими.
Не підлягає страхуванню майно, що перебуває в аварійному стані, або будівлі, що знаходяться на території, якії! загрожують сходження селевих потоків, повені та інші стихійні лиха, про настання яких було оповіщено в установленому порядку. Не приймаються до страхування цінні папери, готівкові гроші, такі інформаційні носії, як бухгалтерські книги, дискети, касети, плани, інші документи. Не підлягають страхуванню ділова деревина на лісосіках та під час лісосплаву.
Дія договору майнового страхування обмежена у просторі місцем проживання страхувальника або місцем, де знаходяться дача, дім, гараж чи інші об'єкти нерухомості. Якщо застраховане майно, що знаходилось у зазначених вище об'єктах, перевозиться в інше місце, договір з його страхування припиняється.
Договір з приводу страхування майнових інтересів укладається на основі письмової або усної заяви страхувальника. Страховик може здійснювати майнове страхування без попереднього огляду майна та з попереднім оглядом з тим, щоб заявлена страхувальником страхова сума відповідала реальній вартості об'єкта страхового майнового інтересу страхувальника.
Розмір тарифної ставки визначається у відсотках від страхової суми. На величину тарифної ставки впливають такі чинники:
обсяг відповідальності страховика (повна чи неповна);
тип будівлі, в якій розміщене майно;
вид майна, що підлягає страхуванню;
умови безпеки будівлі та майна, що в ній знаходиться.
Страховики, що здійснюють страхування майнових ризиків, можуть надавати пільги у вигляді зниження тарифних ставок для страхувальників, які:
впродовж дії декількох страхових договорів зі страхування майна не потрапляли в страхову ситуацію та не отримували відшкодування (знижки в розмірі 10—40 %);
підписали страхові договори в цього страховика з інших видів страхування;
здійснюють досить надійні попереджувальні заходи, спрямовані на захист застрахованого майна від небезпек.