7.7. Страхування майна фізичних осіб

З розвитком ринкової економіки вартісна оцінка майна, що пере­буває у власності громадян, постійно зростає. Тому все відчутнішими для громадян (фізичних осіб) є втрати, зумовлені знищенням, пош­кодженням чи крадіжками їхнього майна, що зумовлює зростання попиту з боку фізичних осіб на страховий захист своїх майнових інте­ресів, пов'язаних із володінням, розпорядженням та користуванням майном.

Згідно Закону України «Про страхування» послуги щодо страхуван­ня майна громадян надаються в добровільній формі відповідно до пра­вил страхування, розроблених страховиками [3].

Об'єкти, з приводу яких виникають страхові майнові інтереси гро­мадян, умовно поділяють на групи:

• будинки, дачі, квартири, господарські приміщення (ферми, хлі­ви, теплиці, парники, гаражі, системи водопроводів та водовідве-день);

• домашнє майно (меблі, телевізори, холодильники, комп'ютери, оздоблення квартир тощо); техніка домогосподарства (автомобілі, сільськогосподарська техніка та обладнання, машини та інстру­менти для здійснення підприємницької чи домогосподарської діяльності; спортивні знаряддя тощо);

• унікальне майно (антикваріат, колекції картин, фотографій, ма­рок, монет тощо).

Мінімальний строк страхування — два тижні, максимальний — рік.

Страховими подіями, з настанням яких страховик зобов'язується виплачувати страхове відшкодування, є знищення або пошкодження домашнього майна внаслідок:

• стихійного лиха (паводку, буревію, смерчу, цунамі, зливи, граду, землетрусу);

• пожежі, удару блискавки, вибуху;

• аварії систем опалення, водопостачання, каналізації;

• крадіжки зі зламом та пограбування.

За загальним тарифом страхуються всі наявні у цьому господарстві предмети домашнього майна, крім тих, що приймаються за спеціаль­ним тарифом.

З коефіцієнтом на страхування приймаються:

• вироби з дорогоцінних металів, дорогоцшних та напівдорогоцін-них каменів;

• колекції, картини, унікальні предмети, якщо страхувальник має документи компетентної організації про оцінку їх вартості;

• комп'ютери, ксерокси, факси, телефакси та іїшіа оргтехніка.

Особливою умовою цього виду страхування є те, що майно стра­хується тільки за умови страхування будівлі, в якій майно знаходиться. Крім того, дороге майно приймається до страхування з обов'язковим попереднім оглядом та оцінкою вартості цього майна з урахуванням його зносу.

Унікальне майно приймається до страхування виключно за умови забезпечення належних умов його зберігання (сигналізація, броньо­вані двері, захищені вікна, сейфи).

Без огляду страхування домашнього майна договір майнового стра­хування укладається за постійним місцем проживання страхувальника у разі, коли страхова сума за договором не перевищує 5000 грн. Для страхування дачного будинку, гаражів та інших будівель без попе­реднього огляду майна страхова сума не повинна перевищувати 1000 грн. За інших умов обов'язковими є попередній огляд та оцінка майна представником страховика.

Страхова сума визначається страховиком, узгоджується зі страху­вальником з урахуванням кон'юнктури ринку. Майно може бути заст­раховане за відновною вартістю, яка визначається:

• для житла — за вартістю будівництва з урахуванням зносу та експлуатаційно-технічного стану;

• для меблш, одягу, предметів довгострокового користування (холо­дильники?, пральних, кухонних комбайнів тощо) — відповідно до суми, необхідної для придбання предмета, аналогічного пошкод­женому або знищеному.

Страхова сума кожного застрахованого предмета має бути не мен­шою від його дійсної вартості на момент укладання договору страху­вання (за винятком страхування за дробовою часткою).

Величина збитку визначається так:

• у разі знищення або викрадення предмета — його ринковою ціною, яка визначається страхувальником на момент укладання договору і погоджується зі страховиком;

• у разі пошкодження предмета — експертом страховика як різниця між ринковою ціною і вартістю цього предмета з урахуванням знецінення в результаті страхового випадку;

• витрати, пов'язані з рятуванням майна та обмеженням його пошкод­ження і знищення, відшкодовуються страховиком страхувальнику,

Страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право ви­магати компенсації від особи, винної за спричинені збитки.

У разі, коли страхувальнику повернуто украдену річ, він зобов'яза­ний повернути страховику отримане страхове відшкодування за вилу­ченням витрат на ремонт або доведення до ладу поверненої речі. При цьому страхова сума за чинним договором зменшується на вилучену суму витрат ремонту та доведення до ладу речі.

Якщо страхувальник отримав від особи, винної за спричинені збит­ки, повне їх відшкодування, він втрачає право на отримання страхово­го відшкодування від страховика, якщо часткове — страховик випла­чує належне страхове відшкодування за вилученням частини, отрима­ної від винуватця спричинених збитків.

Право позову до суду зберігається за страхувальником протягом трьох років.

Страхувальник, що здійснює страхування майнових ризиків, може застрахувати один і той самий ризик не тільки в одного, а у двох чи декількох страховиків. Таке страхування називається подвійним. За подвійного страхування загальна страхова сума не повинна перевищу­вати страхову вартість майнового об'єкта. Такий порядок пояснюєть­ся, по-перше, тим, щоб уникнути здійснення майнового страхування з метою збагачення страхувальника. По-друге, це запобіжний захід що­до можливого знищення власного майна та отримання надмірної ком­пенсації. У зв'язку з цим законодавства деяких країн забороняють подвійне страхування. У країнах, де його не заборонено законом, стра­хувальник зобов'язується надати кожному наступному страховику відомості про всі попередньо підписані договори щодо страхування певного виду майна від зазначених у договорі ризиків (подій). У разі настання страхової події кожний страховик несе відповідальність про­порційно страховій сумі за підписаним ним договором, але всі разом виплачені страхові відшкодування не повинні перевищувати страхової вартості застрахованого майна. Відшкодування збитків страхувальни­ку за таких умов здійснюється на пропорційній основі. Частка кожно­го страховика в покритті збитків визначається часткою страхової суми, за якою кожний зі страховиків несе відповідальність перед страхуваль­ником. Наприклад, якщо страхова вартість будівлі оцінена в 600 тис. грн і страхувальник застрахував цю будівлю в трьох страхових ком­паніях, одна з яких несе відповідальність у межах страхової суми в 250 тис. грн, друга — 150 тис, а третя — 200 тис. грн, і будівля в результаті страхової події була знищена повністю, то перший страховик покриє 5/12 (250/600), другий відповідно - 1/4(150/600), а третій 1/3(200/600) від 600 тис. грн. Тобто перший страховик відшкодовує 250 тис. грн, другий — 150 тис, а третій — 200 тис. грн. Якщо вартість застраховано­го майна змінюється протягом дії страхового договору, страхувальник зобов'язаний повідомити про ці зміни страховика. Страхувальник та­кож зобов'язаний повідомити страховика про зміну рівня ризику, якщо це передбачено законом чи страховою угодою.

У майновому страхуванні часто використовують франшизи — суми, від покриття збитків, за якими звільняється страховик. Застосування франшизи в страхуванні зменшує розмір страхової премії та водночас заохочує дбайливіше ставлення страхувальника до збереження свого застрахованого майна. Використання франшизи в майновому страху­ванні зменшує страхове відшкодування на величину франшизи.

Страхувальник — фізична особа (громадянин) може застрахувати домашнє майно від одного чи відразу від багатьох ризиків, які зазвичай групують за сферою поширення ризиків: від будь-яких страхових ри­зиків; від стихійних лих, від викрадення чи неправомірних дій третіх осіб тощо.

Обмеження з боку страховика щодо прийняття на страхування май­нових інтересів громадян полягають у тому, що по-перше, серед майна громадян виділяються такі його (майна) групи, які не виключаються повністю з переліку майнових об'єктів (документи, сімейний архів, ру­кописи, фотографії, кіноплівки, грошові знаки), але вимагають укла­дання угод за іншими правилами. Наприклад, щоб застрахувати фотог­рафії чи домашній архів на період поїздки в довгострокове відряджен­ня чи відпустку, страховик може вимагати обов'язкового зберігання цього майна у сейфах, запропонованих страховиком упродовж дії стра­хового договору. Договори, що вимагають особливих правил, назива­ють додатковими.

Не підлягає страхуванню майно, що перебуває в аварійному стані, або будівлі, що знаходяться на території, якії! загрожують сходження селевих потоків, повені та інші стихійні лиха, про настання яких було оповіщено в установленому порядку. Не приймаються до страхування цінні папери, готівкові гроші, такі інформаційні носії, як бухгалтерські книги, дискети, касети, плани, інші документи. Не підлягають страху­ванню ділова деревина на лісосіках та під час лісосплаву.

Дія договору майнового страхування обмежена у просторі місцем проживання страхувальника або місцем, де знаходяться дача, дім, га­раж чи інші об'єкти нерухомості. Якщо застраховане майно, що знахо­дилось у зазначених вище об'єктах, перевозиться в інше місце, договір з його страхування припиняється.

Договір з приводу страхування майнових інтересів укладається на основі письмової або усної заяви страхувальника. Страховик може здійснювати майнове страхування без попереднього огляду майна та з попереднім оглядом з тим, щоб заявлена страхувальником страхова су­ма відповідала реальній вартості об'єкта страхового майнового інтере­су страхувальника.

Розмір тарифної ставки визначається у відсотках від страхової суми. На величину тарифної ставки впливають такі чинники:

• обсяг відповідальності страховика (повна чи неповна);

• тип будівлі, в якій розміщене майно;

• вид майна, що підлягає страхуванню;

• умови безпеки будівлі та майна, що в ній знаходиться.

Страховики, що здійснюють страхування майнових ризиків, мо­жуть надавати пільги у вигляді зниження тарифних ставок для страху­вальників, які:

• впродовж дії декількох страхових договорів зі страхування майна не потрапляли в страхову ситуацію та не отримували відшкоду­вання (знижки в розмірі 10—40 %);

• підписали страхові договори в цього страховика з інших видів страхування;

• здійснюють досить надійні попереджувальні заходи, спрямовані на захист застрахованого майна від небезпек.

2